Байкова Лідія Тихонівна ( , Пенза, Російська імперія — , Підмосков'я, Росія) — радянський російський і український художник кіно, художник по костюмах. Біографія Народилася в Пензі. Закінчила Московський педагогічний інститут (1930) i Художню студію (1940).
Працювала художником на студіях «» , «Стереокіно», «Мосфільм».
З 1953 р. — художник по костюмах кіностудії ім. О.Довженка.
У Києві прожила багато років, де плідно співпрацювала з видатними українськими акторами та режисерами на картинах, що стали класикою вітчизняного кінематографу.
У приватному житті була самотня, дітей не було. Тому, коли захворіла, доглядати за нею стало нікому, виїхала до близьких у Росію. Лідія Тихонівна Байкова померла у 1993 році в Підмосков'ї.
Зі спогадів художника Емми Беглярової:
„На кіностудію (ім. О. Довженка) я потрапила випадково — у 1984 році. Мене привела туди хороша знайома — Лідія Тихонівна Байкова. Це була легендарна жінка, позбавлена віку і поняття побуту. Костюми художниці стали окрасою багатьох видатних фільмів, зокрема й «Тіней забутих предків». Вона колись була в команді режисера Марка Донського. Він привіз Лідію Тихонівну із собою з Москви, а вона залишилася в Києві на студії Довженка. Нещодавно відзначали її століття в Будинку кіно. Прийшло осіб сім… Поруч у ресторані гримів якійсь бенкет кіношників, але звідтіля ніхто не навідався. Микола Мащенко недавно сказав, що Лідія Тихонівна була удостоєна двох кінонагород навіть в Америці. Йому їх навіть показали в Голлівуді. А художниця про це так і не дізналася. Вона померла в злиднях у Підмосков'ї“.
Фільмографія Брала участь у створенні стрічок: «Коник-Горбоконик» (1941, у співавт., реж. О. Роу) «Принц і жебрак» (1942, у співавт. з К. Єфімовим, реж. Е. Гарін, Х. Локшина) «Міклухо-Маклай» (1947, реж. О. Розумний) «Робінзон Крузо» (1947, реж. О. Андрієвський) «300 років тому…» (1956, реж. В. Петров) «Дорогою ціною» (1957, реж. М. Донськой) «Думка» (1957, фільм-концерт Державної хорової капели УРСР «Думка», реж. С. Параджанов) «Народжені бурею» (1957, реж. Я. Базелян, А. Войтецький, В. Войтецький) «Блакитна стріла» (1958) «Олекса Довбуш» (1959, реж. В. Іванов) «Літак відлітає о 9-й» (1960, реж. Ю. Лисенко) «За двома зайцями» (1961, реж. В. Іванов) «Десь є син» (1962, реж. А. Войтецький, Ялтинська кіностудія) «Бухта Олени» (1963, реж. Л. Естрін, Марк Ковальов) «Тіні забутих предків» (1964, реж. С. Параджанов) «Вечір на Івана Купала» (1968, реж. Ю. Іллєнко) «Поштовий роман» (1969, реж. Є. Матвєєв) «Білий птах з чорною ознакою» (1970, реж. Ю. Іллєнко) «Наперекір усьому» (1972, реж. Ю. Іллєнко) «Мріяти і жити» (1974, реж. Юрій Іллєнко) «Шторм на суходолі» (1975, реж. Е. Бочаров) «Шлях до Софії» / «Patyat kam Sofia» (1978, 5 с, СРСР—Болгарія, у співавт., реж. М. Мащенко) «Овід» (1980, 3 с, у співавт. з Людмилою Ралько та В. Зайцевим, реж. М. Мащенко) «Високий перевал» (1981, реж. В. Денисенко) та ін.
Пам'ять 19 грудня 2005 року в київському Будинку кіно відбулася виставка робіт художника з костюмів Лідії Байкової — до сторіччя від її дня народження. Експозиція була виставлена в конференц-залі і демонструвалася два дні .
Примітки
Посилання «Енциклопедія кіно. 2010»: Байкова Лідія Тихонівна (dic.academic.ru) Байкова Лідія Тихонівна — Енциклопедія Сучасної України