Великий зсув голосних () — значна зміна вимови в англійській мові, що відбулася між 1350 та 1700 роками й призвела до розходження між написанням та звучанням англійських слів. Термін запровадив данський філолог Отто Єсперсен. Написання англійських слів було стандартизоване між 15 і 16 століттям і відстало від зміни вимови.

Зміни Зміни в основному відбулися з довгими голосними. Дві голосні з найвищим положенням язика стали дифтонгами, при вимові п'яти інших язик піднявся вгору, а в одному випадку пересунувся вперед.

Середньоанглійське (ā) пересунулося вперед і стало , а потім перейшло в , і в багатьох діалектах стало дифтонгом (як у слові make). , про яке йдеться, ще раніше видовжилося у відкритих складах від короткого староанглійського a, або було запозичене з французької, тоді як початкове староанглійське ā змінилося на . Середньоанглійське піднялося до , а потім набрало звучання сучасного як у слові beak. Середньоанглійське піднялося до сучасного як у слові feet. Середньоанглійське стало дифтонгом , потім, мабуть, , і нарешті сучасним як у слові mice. Середньоанглійське піднялося до , а у вісімнадцятому столітті стало сучасним або (як в слові boat). Середньоанглійське піднялося до сучасного як у слові boot. Середньоанглійське стало дифтонгом , потім і, нарешті, сучасним як у слові mouse. Перед губними приголосними зсуву не було, і залишилося, як у словах soup та room (в середньоанглійській це слово писалося roum).

Це означає, що голосна в англійському слові same вимовлялася в середньоанглійській ; голосна в слові feet вимовлялася як ; голосна в слові wipe була (як у сучасному weep); голосна в слові boot була ; а голосна в слові mouse вимовлялася (як у сучасному moose).

Зсув відбувався не всюди однаково, діалекти англійської мови зберегли різні ступені зміни як в усній мові, так і на письмі. У діалектах півночі Англії довгі задні голосні не змінилися, а довгі передні голосні змінилися ще ранішеWales, K. (2006) Northern English: a cultural and social history, Cambridge: Cambridge University. p. 48. У Шотландії зсув відбувся інакше, довгі голосні , та стали звучати як , та , змінилася до ще в ранньошотландській, а залишилася такою, як булаA History of Scots to 1700 , DOST Vol. 12 pp. lvi-lix.

Великий зсув голосних виразно видно в тому, як англійці називають літери абетки: A, B, C та D вимовляються як , тоді як у сучасній французькій вони звучать так, як вони звучали в англійській до зсуву. А от F, L, M, N та S () залишилися однаковими в обох мовах, тому що короткі голосні зсув не зачепив.

Винятки

Великий зсув голосних зачепив не всі слова. Зокрема, ea в кількох словах не стало вимовлятися як , наприклад, у словах great (ґрейт), break (брейк), steak (стейк), swear (свеер) та bear (беер). Голосна в словах на кшталт break та steak скоротилася, можливо тому що за нею стоїть проривний приголосний, і згодом стала дифтонгом. Через присутність в словах swear та bear вимова цих слів не змінилася, хоча це не є загальним правилом. Інший приклад — слово father, в якому голосна не змінилася на , ще один — слово broad, у якому голосна не стала . Слово room, яке колись писалося roum, залишилося без змін, тому воно теж є винятком щодо заміни на . Причиною тут є губний приголосний m.

Додатково ускладнило справи скорочення довгих голосних. ea знову дає добрі приклади. Скорочення відбулося зазвичай перед передньоязиковими приголосними, такими як d та th, тож: dead, head, threat, wealth тощоТе, що не сталося в англійській, відбулося в нижньогородському прононсі, англійське sweater (светр) запозичене російською мовою як .. У багатьох випадках oo скоротилося з до перед k, d і рідше перед t, тому book, foot, good тощо. У деяких випадках стало : blood, flood. Аналогічно, ще раніше у деяких словах змінилася вимова ou, наприклад у слові could.

У деяких запозиченнях, наприклад, у словах soufflé та Umlaut, вимова збереглася, що може видатися аналогічним із попередніми прикладами, але ці слова не були англійськими тоді, коли відбувався зсув, тому насправді вони винятками не є.

Виноски