Всесвітній Форум з гармонізації Правил для транспортних засобів

Всесвітній Форум з гармонізації Правил для транспортних засобів () — це робоча група WP.29, яка є структурним підрозділом «Комітету внутрішнього транспорту» ЄЕК ООН.

Основним завданням Форуму є створення єдиної системи Правил, які називаються Правилами ЄЕК ООН (), і які призначені для усунення торгових бар'єрів для транспортних засобів, що спроектовані і призначені для міжнародних ринків (в першу чергу, ринків держав-договірних сторін Угоди 1958 року).

Форум працює над: Правилами ЄЕК ООН (), які охоплюють безпеку транспортних засобів, захист довкілля, ефективність енергоспоживання, і захист від викрадення транспортних засобів. Ці Правила є додатками до Угоди 1958 року. Глобальними технічними Правилами ООН (), пов'язаними із Угодою 1998 року. Правилами ООН (), які є додатками до Угоди 1997 року.

Групу WP29 було створено у червні 1952 року, яка тоді називалась «Робоча група експертів з технічних вимог до транспортних засобів» (). Сучасну назву група отримала у 2000 році.

Угода 1958

Основна частина роботи Форуму базується на Угоді 1958 року (), яка називалась «Угода про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року з поправками 1995 року» (), яка має позначення: .

Угоду розробила і запропонувала Європейська Економічна Комісія Організації Об'єднаних Націй (ЄЕК ООН), що є однією із п'яти комісій ООН. До цієї угоди додаються загальні для усіх договірних сторін Правила, які встановлюють єдині гармонізовані вимоги до активної та пасивної безпеки і екологічних характеристик транспортних засобів та до методів і засобів перевірки відповідності транспортних засобів цим вимогам. Приєднання держав до Угоди повинно мінімізувати технічні перепони в пан-Європейській торгівлі і у просуванні транспортних засобів на ринки держав-договірних сторін Угоди. Держави, які хочуть скористатися із переваг мінімізації технічних перепон, можуть підписати так звану «Женевську Угоду 1958 р.» і запровадити на своїй території відповідні Правила ЄЕК ООН, які є додатками до цієї Угоди, чи запровадили їх у вигляді еквівалентних національних Правил, Директив або стандартів. Кожна держава, яка приєднується до угоди, може визначати самостійно, які із Правил ЄЕК ООН запроваджувати на своїй території, а які — ні. Розроблення та гармонізацію вимог безпеки до проектування, конструювання і виготовлення транспортних засобів у Правилах ЄЕК ООН здійснює Всесвітній Форум з гармонізації Правил для транспортних засобів.

Окрім цього, в Угоді сформовані правові рамки, в межах яких держави-учасниці (договірні сторони Угоди) погоджуються застосовувати спільний набір технічних приписів та процедур для офіційного затвердження типу транспортних засобів і їх складових частин. Ці приписи називалися Правилами ЄЕК ООН, або Правилами ЄЕК із посиланням на Європейську Економічну Комісію. Однак, з огляду на те, що на даний час договірними сторонами Угоди стали також багато неєвропейських держав, які приєдналися до Угоди, Правила отримали офіційний статус як «Правила ООН» ().The End of the 'ECE' Era , Driving Vision News, 29 August 2011 Кожне з офіційних затверджень типу, оформлене за цими Правилами однією із «договірних сторін», визнається іншими «договірними сторонами».

Держави-учасниці

Першими державами, які підписали Угоду 1958 року, були Італія (28 березня), Нідерланди (30 березня), Німеччина (19 червня), Франція (26 червня), Угорщина (30 червня), а також Швеція і Бельгія. Спочатку участь в Угоді дозволялась тільки для держав-членів ЄЕК ООН, але у 1995 році Угода була переглянута з тим, щоб надати право участі в Угоді державам, які не є членами ЄЕК ООН. На сьогодні учасники Угоди включають Європейський Союз та його держави-члени, а також, держави-члени ЄЕК ООН, які не є членами ЄС, такі як Норвегія, Росія, Україна, Хорватія, Сербія, Білорусь, Казахстан, Туреччина, Азербайджан та Туніс, та навіть і віддалених територій, таких як Саудівська Аравія, Австралія, Нова Зеландія, Японія, Південна Корея, Таїланд та Малайзія.

Держави, які приєдналися до Угоди 1958 року, наведені у таблиці відповідно до присвоєних їм в ООН кодів (інформацію подано станом на 2012 рік. В таблиці вказано дату приєднання до Угоди із врахуванням поправок, прийнятих від 16 жовтня 1995 року):

Код ООН Держава Дата приєднання Примітки 1 1966, 28 січня 2 1959, 20 червня 3 1963, 26 червня 4 1960, 29 липня 5 1959, 20 червня 6 1959, 5 вересня 7 1960, 2 червня 8 1993, 1 січня (раніше ) 9 1961, 10 жовтня 10 2001, 12 березня (раніше ) 11 1963, 16 березня 12 1971, 11 травня 13 1971, 12 грудня 14 1973, 28 липня 15 НДР (термін завершився в 1999) 16 1975, 4 квітня 17 1976, 17 вересня 18 1976, 20 грудня 19 1977, 21 лютого 20 1979, 13 березня 21 1980, 28 березня 22 1987, 17 лютого (раніше ) 23 1992, 5 грудня 24 1998, 24 березня 25 1991, 8 жовтня 26 1991, 25 червня 27 1993, 1 січня 28 1995, 2 червня 29 1995, 1 травня 30 Зарезервовано 31 1992, 6 березня 32 1999, 18 січня 33 Зарезервовано 34 2000, 21 січня 35 2011, 8 січня 36 2002, 29 березня 37 1996, 27 лютого 38 Зарезервовано 39 2002, 14 червня 40 1991, .17 листопада 41 Зарезервовано 42 1998, 24 березня 43 1998, 24 листопада 44 Зарезервовано 45 2000, 25 квітня 46 2000, 30 червня 47 2001, 17 червня 48 2002, 26 січня 49 2004, 1 травня 50 2004, 1 травня 51 2004, 31 грудня 52 2006, 4 квітня 53 2006, 1 травня 54 2011, 5 листопада 55 Зарезервовано 56 2006, 3 червня 57 Зарезервовано 58 2008, 1 січня

Більшість держав, навіть якщо вони формально не є договірними сторонами Угоди 1958 року, визнають Правила ЄЕК ООН та/або відтворюють їх тексти у власних національних вимогах, чи дозволяють імпорт, реєстрацію та використання транспортних засобів, тип яких офіційно затверджений у відповідності з Правилами ЄЕК ООН, чи те й інше.

В Україні Правила ЄЕК ООН введені в дію як державні стандарти України, які мають позначення ДСТУ UN/ECE R. Наприклад, ДСТУ UN/ECE R13-09 є автентичним до ECE Regulation No.13-09. Однак, в Україні сертифікати «Повідомлення про офіційне затвердження типу транспортного засобу» станом на 2015 рік поки що не оформлюють, хоча Україна приєдналася до Угоди 1958 року ще у 2000 році. Зазвичай, в Україні обмежуються визнанням таких сертифікатів, оформлених іншими державами-договірними сторонами Угоди на автомобілі, що імпортуються в Україну. Автомобілі, тип яких офіційно не затверджено, і які призначені для внутрішнього ринку, проходять випробування у відповідності з чинними в Україні Правилами ЄЕК ООН з відповідним рівнем поправок, які введені в дію як державні стандарти України. За позитивними результатами випробувань і відповідного переліку робіт, передбачених українським законодавством, оформляють не сертифікат офіційного затвердження типу, а сертифікат відповідності продукції з обмеженими термінами дії чи сертифікат відповідності обмежених партій транспортних засобів, які ввозяться на територію України.

США та Канада — це два суттєвих виключення — там Правила ЄЕК ООН взагалі не визнають і не дозволяють імпортувати, продавати, реєструвати та використовувати на дорогах загального користування в США і Канаді транспортні засоби, тип яких офіційно затверджений за Правилами ЄЕК ООН, якщо тільки ці транспортні засоби не випробувані і не визнані відповідними вимогам безпеки американського законодавства та стандартів, або може дозволятися тільки обмежений їх імпорт для специфічного застосування не на дорогах загального користування (див. Правило "Демонстрації та Виставки").

Офіційне затвердження типу

Угода 1958 року базується на принципах офіційного затвердження типу однією із держав-договірних сторін Угоди та взаємного визнання сертифіката (повідомлення) про офіційне затвердження усіма іншими державами-договірними сторонами Угоди. Будь-яка держава, яка приєдналася до Угоди 1958 року, має органи (один чи декілька) та технічні служби (випробувальні лабораторії) для випробувань продукції і перевірки виробництва цієї продукції, яка підпадає під регуляторну діяльність держави, в якій виробляється дана продукція. Кожен індивідуальний проект від кожного індивідуального виробника розглядається як один індивідуальний тип. Як тільки будь-яка із договірних сторін Угоди надасть сертифікат офіційного затвердження типу, інші держави-договірні сторони Угоди повинні визнати цей сертифікат і розцінювати даний транспортний засіб або складову частину транспортного засобу як легальні для імпортування, продажу та використання на їх територіях.

Вироби, тип яких офіційно затверджено за Правилами ЄЕК ООН, маркуються із значком E та номером, розташованими у колі (див. рисунок, верхня його частина). Номер вказує код держави, яка надала сертифікат офіційного затвердження типу, до якого відноситься даний виріб (коди держав наведені у наведеній вище таблиці). Окрім цього номера поряд із колом проставляють знаки (цифри і літери), якими позначають номер і версію Правила ЄЕК ООН, вимогам якого відповідає продукція, та порядковий номер сертифіката офіційного затвердження.

В державах-членах ЄС для офіційного затвердження типу транспортного засобу чи складових частин застосовують Директиви ЄС, більшість яких визнані еквівалентними до відповідних Правил ООН. Продукція, тип якої офіційно затверджений у відповідності з вимогами і процедурами, встановленими в Директивах ЄС, маркується прописною літерою e та номером — кодом держави, яка надала затвердження, які розміщені у прямокутнику (див. рисунок, нижня його частина). Усі сертифікати офіційного затвердження типу (повідомлення про офіційне затвердження типу), які оформлені державами-договірними сторонами Угоди, але не є державами-членами ЄС, за тими Правилами, що є еквівалентними до відповідних Директив ЄС, визнаються будь-якою з держав-членів ЄС. Відповідно, усі сертифікати офіційного затвердження типу, виконані за Директивами ЄС будь-якою з держав-членів ЄС, визнаються іншими державами-договірними сторонами Угоди. В Україні, як у договірній стороні Угоди, визнаються сертифікати офіційного затвердження типу як оформлені за Директивами ЄС, так і за Правилами ЄЕК ООН.

Однак, попри те, що сертифікати офіційного затвердження типу, надані будь-якою із держав-договірних сторін Угоди, повинні вважатися еквівалентними, існує фактична різниця у сприйнятті та у суворості, з якою різні національні органи із затвердження типу застосовують вимоги Правил та дотримуються передбачених ними процедур. Окрім того, деякі держави для затвердження типу можуть застосовувати власні національні стандарти, які можуть мати більш жорсткі вимоги від тих, які безпосередньо встановлені Правилами ЄЕК ООН.

А тому відношення до сертифікатів офіційного затвердження типу, наданих органами різних держав, може бути різним. Наприклад, в індустрії складових і запасних частин, наявність офіційних затверджень типу, наданих Німеччиною, (E1), розцінюється як «міра страхування» від підозри у низькій якості продукції або у невідповідності продукції затвердженому типу чи у незаслуженому наданні сертифіката про офіційне затвердження типу

Правила ЄЕК ООН

Станом на 2012 рік діють 128 Правил ЄЕК ООН, які є додатками до Угоди 1958 року. Правила охоплюють легкові автомобілі, вантажні автомобілі і автобуси, мотоцикли, причепи і напівпричепи та сільськогосподарські і лісові колісні трактори. Кожне з Правил офіційно видається трьома мовами — англійською, французькою та російською і має однакову юридичну силу, попри можливі неоднозначні трактування окремих вимог, обумовлені специфікою перекладів. Розроблення, внесення правок, змін та доповнень, актуалізацію усіх примірників здійснюють наступні робочі підгрупи, які є структурними підрозділами Форуму (робочої групи WP.29): Робоча група з шуму (). Робоча група з освітлення і світлової сигналізації (). Робоча група з забруднення довкілля і енергетики (). Робоча група з гальм і трансмісій (). Робоча група з загальних вимог безпеки ().