Хакерська етика — це філософія та сукупність етичних цінностей, що відіграють ключову роль у формуванні хакерської культури. Основними етичними засадами, які визначають поведінку членів хакерських спільнот, є свобода, взаємодопомога, добровільність та самостійність у виборі діяльності та вільний обмін інформацією.
Походження терміна Термін хакерська етика вперше був використаний журналістом у його книжці 1984-го року . У ній він описав як саму філософію, так і її засновників. За його словами, це задокументоване відображення цінностей раннього хакерського середовища в Массачусетсьому технологічному інституті.
Нині хакерська етика часто посилається на версію , яка розширює існуючі правила та додає ще два.
Історія
Культура хакерів та відповідна філософія зародилися в Массачусетсьому технологічному інституті () в 1950-тих та 60-тих.
У 1959 році MIT розмістив один з перших комп'ютерів IBM 704 в кімнаті електронних обчислювальних машин (EAM). Ця кімната стала плацдармом для перших хакерів, коли студенти Массачусетського технологічного інституту з після закінчення робочого дня пробралися в кімнату EAM, щоб спробувати запрограмувати 30-тонний, 9 футів заввишки (2,7 м) комп'ютер.
Хакерська етика описується як «новий спосіб життя, з автентичною філософією, етикою та мрією». Однак, елементи етики хакера не обговорювалися відкрито, скоріше, вони були прийняті з мовчазної згоди.Hackers. ст. 26
Під словом «хак» () мали на увазі проект чи продукт, створений не лише з певною конструктивною ціллю, але і для того, щоб відчути задоволення від процесу участі у творенні.Hackers. ст 9 Термін хак був запозичений зі сленгу MIT, де це слово означало жартівливі витівки, що регулярно здійснювались студентами. Щоправда, сьогодні етику хакерів часто цитують поза контекстом та помилково прив'язують її до хаку як діяльності щодо зламу та проникнення в комп'ютерні системи, а багато джерел помилково вважають, що ця етика стосується білих капелюхів. Але те, про що писав Леві, стосується не так комп'ютерної безпеки, як ширших питань.
Рух за вільне програмне забезпечення народився на початку 80-тих з послідовників хакерської етики. Його засновник, Річард Столмен, описується Стівеном Леві як «останній справжній хакер».Заголовок та вміст до епілогу книжки Сучасні хакери, які залишаються вірними своїй етиці, особливо практичному імперативу, зазвичай є прихильниками вільного та відкритого ПЗ. Це пов'язано з тим, що вільне та відкрите програмне забезпечення дозволяє хакерам отримувати доступ до коду, використаного для створення програмного забезпечення, та вдосконалювати його чи використовувати в своїх проектах.
Спільний доступ З перших днів розвитку сучасної обчислювальної техніки і аж до 1970-х років користувачі комп'ютерів набагато частіше користувалися свободами, які забезпечуються етикою відкритого обміну і спільної роботи. Програмне забезпечення, включаючи вихідний код, зазвичай використовувалося окремими користувачами комп'ютерів. Більшість компаній мали бізнес-модель, засновану на продажу апаратного забезпечення, і безкоштовно надавали або комплектували супутнє програмне забезпечення. Згідно з повідомленням Леві, спільне використання було нормою і очікувалося в некорпоративній хакерській культурі. Принцип спільного використання випливав із відкритої атмосфери та неформального доступу до ресурсів Массачусетського технологічного інституту. На зорі розвитку комп'ютерів і програмування хакери Массачусетського технологічного інституту розробляли програму і ділилися нею з іншими користувачами комп'ютерів.
Якщо злом вважався особливо вдалим, то програму могли розмістити на дошці оголошень де-небудь поруч з одним з комп'ютерів. Інші програми, які можна було будувати на її основі та вдосконалювати, записували на магнітні стрічки і зберігали в шухляді з програмами, до якої мали доступ всі інші хакери. У будь-який момент інший хакер міг зазирнути до шухляди, взяти програму і почати її доповнювати або «bumming», щоб зробити її кращою. Під «bumming» мається на увазі процес скорочення коду, щоб за меншу кількість інструкцій можна було зробити більше, заощадивши дорогоцінну пам'ять для подальших удосконалень.
У другому поколінні хакерів спільне використання комп'ютерів означало не лише спільне використання з іншими хакерами, але й спільне використання з широкою громадськістю. Особливою організацією хакерів, яка займалася наданням доступу до комп'ютерів широкому загалу, була група під назвою . Ця група хакерів та ідеалістів розміщувала комп'ютери в громадських місцях, щоб ними міг користуватися будь-хто. Перший громадський комп'ютер був розміщений за межами Leopold's Records у Берклі.
Ще одне спільне використання ресурсів відбулося, коли Боб Альбрехт надав значні кошти некомерційній організації під назвою People's Computer Company (PCC). PCC відкрила комп'ютерний центр, де кожен бажаючий міг користуватися комп'ютерами за п'ятдесят центів на годину.
Ця практика спільного використання другого покоління сприяла боротьбі за вільне та відкрите програмне забезпечення. Насправді, коли, Білла Гейтса, версія BASIC для Altair була поширена серед хакерської спільноти, Білл стверджував, що втратив значну суму грошей, тому що мало хто з користувачів заплатив за програмне забезпечення. В результаті Білл написав Відкритий лист до любителів (Open Letter to Hobbyists). Цього листа опублікували кілька комп'ютерних журналів та інформаційних бюлетенів, зокрема, , де відбувалася велика частина обміну інформацією.
Спільноти та співпраця У книзі Леві «Хакери» кожне покоління хакерів мало географічно розподілені спільноти, де відбувалася співпраця та обмін досвідом. Для хакерів з Массачусетського технологічного інституту це були лабораторії, де працювали комп'ютери. Для хакерів апаратного забезпечення (друге покоління) та ігрових хакерів (третє покоління) географічна зона була зосереджена в Кремнієва долина, де та допомагали хакерам об'єднуватися в мережі, співпрацювати та ділитися своїми напрацюваннями.
Концепція спільноти та співпраці залишається актуальною і сьогодні, хоча хакери більше не обмежуються співпрацею в географічних регіонах. Тепер співпраця відбувається через Інтернет. Ерік Стівен Реймонд визначає і пояснює цю концептуальну зміну в Собор і базар.
Принципи етики хакерів Річард Столлман описав суть хакерської етики наступним чином: Хакерська етика — це почуття добра і зла, етичні уявлення цієї спільноти людей про те, що знаннями слід ділитися з іншими людьми, які можуть отримати від них користь, і що важливі ресурси слід використовувати, а не витрачати марно.MEME 2.04 (1996) та уточнював, що хакінг (який Столлман охарактеризував як грайливу кмітливість) та етика є двома різними поняттями: Те, що комусь подобається хакерство, не означає, що він має етичне зобов'язання поводитися з іншими людьми належним чином. Деякі хакери дбають про етику — я, наприклад, — але це не є частиною хакерства, це окрема риса. […] Хакерство — це не етичне питання. Це уявлення про те, що робить життя сенсом. […] хакерство спонукає значну кількість хакерів певним чином думати про етичні питання. Я не хотів би повністю заперечувати будь-який зв'язок між хакерством і поглядами на етику. У передмові до своєї книги під назвою «Хакери» Леві описав загальні догми чи принципи хакерської етики:Hackers, page ix. Вільний доступ до комп'ютерів. Вільний доступ до знань. Недовіра до влади та сприяння децентралізації. Хакерів слід оцінювати лише за їхніми здібностями. Ви можете створювати мистецтво та красу за допомогою комп'ютерів. Покращення світу шляхом поширення технологій.
На додачу до цих принципів Леві також описав хакерську етику та їх погляди в розділі 2, The Hacker Ethic:Hackers, сторінки 26–36. Основні ідеї цього розділу:
Доступ до комп'ютерів і всього, що може навчити вас чогось про світ, має бути необмеженим і повним. Хакер має мати можливість вчитися на існуючих ідеях і системах і розвивати їх. Доступ дає хакерам можливість, розбираючи речі на частини, вдосконалюючи їх, та спостерігаючи за їх роботою, осягати принципи їх функціонування. Це дає їм знання для винаходу нових та навіть більш цікавих речей.Hackers, ст. 226Hackers, ст 3-36 Це сприяє розвитку і поширенню технологій. Інформація має бути вільною, а тому доступною кожному. Це безпосередньо пов'язано з першим твердженням. Будь-яка інформація, яка потрібна хакеру, повинна бути вільнодоступною для отримання, виправлення, вдосконалення, переосмислення та перевинайдення систем. Вільний обмін інформацією загалом стимулює творчість.Hackers. ст 27 Будь-яка система виграє від принципів прозорості та відкритості, а також вільного потоку інформації.Hackers. ст 28 Як зауважує Річард Столмен, «вільний» слід розуміти в сенсі свободи, а не в сенсі безкоштовності. Недовіра до влади та сприяння децентралізації Створення відкритої системи без кордонів між хакером та інформацією — це найкращий спосіб дозволити хакерам отримати інформацію чи елементи обладнання, необхідні їм для виконання свого обов'язку на шляху до знань та вдосконалення себе та світу. Хакери не поважають бюрократичні обмеження, незалежно від того, де вони застосовуються. Хакерів слід оцінювати лише за їхніми хакерськими здібностями. Хакерська етика — це система, заснована на продуктивності, яка не цінує поверховість. Леві виразно показує, що такі критерії як вік, стать, раса, посада та дипломи вважались недоречними в спільноті хакерів. Навички хакера є остаточним визначником взаємної оцінки. Така поведінка сприяє просуванню хакерської спільноти та розробки програмного забезпечення. Прикладом етики рівних можливостей, який часто цитують, є , дванадцятилітній хакер, якого прийняли до спільноти TX-0, хоча його здібності не визнавали аспіранти не-хакери. За допомогою комп'ютера можна створювати мистецтво та красу Хакери цінують інноваційні технології, які дозволяють їм вирішувати складні завдання лише за допомогою кількох інструкцій.Hackers. ст 31 Програмний код може бути неймовірно красивим, якщо він створений дбайливо та вміло.Hackers. ст 30–31 Створення мінімалістичного програмного забезпечення, майже стало змаганням серед ранніх послідовників хакерської культури.Hackers, ст 3–36 Комп'ютери можуть покращити життя кожного. Хакери усвідомлюють, що комп'ютери зробили їхнє життя більш захоплюючим і загалом збагатили його. Хакери усвідомлюють, що комп'ютери збагатили їх життя, дали їхньому життю фокус та наповнили його захоплюючими пригодами. Хакери сприймають комп'ютери як Лампи Алладіна, які вони можуть контролювати, керувати ними і на які вони можуть впливати.Hackers. ст. 33 Вони вірять, що будь-хто в суспільстві може отримати користь від такого досвіду і що коли кожен зможе взаємодіяти з комп'ютерами так, як це роблять хакери, хакерська етика може поширитися по всьому суспільству і змінити світ на краще.Hackers. ст. 36
Хакерська етика комп'ютерного клубу Хаос У 1980-х роках деякі хакери з оточення надали свої послуги КДБ (Хакерські атаки КДБ). Оскільки асоціація вважала це несумісним з її цілями, її члени визначили розширення хакерської етики Леві. Ця розширена форма містить невеликі зміни до оригінальних правил і два абсолютно нових пункти. Хакерська етика у версії CCC така: Доступ до комп'ютерів і всього, що може показати вам, як працює цей світ, має бути необмеженим і повним. Вся інформація має бути вільнодоступною. Не довіряйте владі — сприяйте децентралізації. Хакерів слід оцінювати за тим, що він робить, а не за загальними критеріями, такими як зовнішній вигляд, вік, вид, стать чи соціальний статус. Ви можете створювати мистецтво та красу за допомогою комп'ютера. Не розкидайтеся чужими даними. Використовуйте публічні дані, захищайте особисті дані.
Практичний Імператив