Єні́-Дунья́ ( — досл. «Новий світ»), Хаджибейська фортеця () — османська фортеця, що була розташована на березі Одеської затоки близько османського поселення Хаджибей (Кацюбіїв). Збудована Османською імперією в 1764 році, взята російським військом Енциклопедія історії України. — Київ: «Наукова думка», 2010, т. 7, с. 525 (стаття «Одеса»).

Конструкція фортеці

Фортеця здіймалася над крутим приморським берегом і простягалася приблизно від Воронцовського палацу до середини Приморського бульвару. Фортеця мала майже чотирикутну форму й була обведена високою стіною з бійницями та круглими вежами з боків. У центрі повернутої до берега фортечної стіни розташовувалась широка прямокутна головна вежа з аркою воріт посередині й конусоподібним дахом. Фортеця мала невеликі розміри. Ширина фортеці по фасаду була 11 сажнів, довжина близько 16 сажнів. Висота веж до 4, стін до 3,5 сажнів. З боку суходолу фортеця була обнесена земляним валом. Посередині розташовувався пашинський дім не більше шести сажнів у довжину та чотирьох у ширину. На деякій відстані від дому була влаштована глибока сапа для зберігання пороху. У мирний час на кутах фортеці стирчали чотири гармати.

Історія У 1765 році, поряд із поселенням Хаджибей, Османська імперія будує фортецю Новий Світ (Єні-Дунья). Розвідувальні дані про побудову османами фортеці привіз запорозький гонець до кримського хана Селім Ґерая військовий перекладач Костянтин Іванов. З рапорту графу Румянцеву: «За Очаковым же, по направлению к Белгороду (Ак-Керману) в 50 верстах от Очакова при море делается крепость, коя наименована Ени-Дуня, т.е. Новый-Свет. Прежде же было там село, а именовалось Куджабей (Качи-бей, Хаджи-бей). Оная же крепость зачалась делаться сего году из весны, а делают ту крепость волохи, на которую возят камень из степи, с речек и балок околичных».

Докладний звіт про фортецю й поселення, яке її оточувало, зберігся в рапорті російського розвідника Івана Ісленьєва «План новопостроенного на берегу моря турецкого города Хаджибей», який у 1766 році був висланий під видом купця для таємного зняття плану фортеці.

З початком Російсько-турецької війни (1768—1774) на Хаджибейську фортецю декілька разів нападали запорожці, але не завдали майже ніякої шкоди, обмежившись тільки розграбуванням прилеглих поселень (захопивши велику кількість коней, рогатого скоту, овець і навіть верблюдів: 2 жовтня 1769 року загін чисельністю 3100 козаків Війська Запорозького Низового під командуванням Семена Галицького у ході рейду від Очакова до Аккерману біля села Хаджибей вступив в бій з османським загоном чисельністю близько 200 вершників, який йшов з боку Очакова. Частина османського загону була вбита, у полон взято 9 поранених османів, які потім померли від холоду. У козаків було поранено два чоловіки. Хати та будівлю у селі спалили, жителів вбили. Частині селян вдалося укритися у замку (паланці). Замок козаки не штурмувалиСкальковский А.А. История Новой-Сечи или последнего Коша Запорожского. Часть ІІІ.- Одесса: Городская типография.- 1846.- 294 с..

Лиш у 1774 році, перед самим укладенням миру, її вдалося захопити, але всього на кілька місяців — за умовами угоди Російська імперія зобов'язалася до 1 серпня 1774 року звільнити захоплені в Османській імперії терени на правобережжі Дніпра. Перед відходом російських військ фортеця була сильно зруйнована.

Після 1774 року османи поліпшують укріплення фортеці. Французький військовий інженер Андре-Жан Лафіт-Клаве () зазначавЛафитт-Клаве Ж. Описание пути от Константинополя до Очакова.- Санкт-Петербург: Типография Генерального Штаба.- 1821.- 92 с. , що у 1784 році «худий замок» Єні-Дунья не відповідав вимогам свого призначення.

Під час Російсько-турецької війни (1787—1792) фортеця була взята передовим загоном Хосе де Рібаса російських військ під командуванням Івана Гудовича (за участю чорноморських козаків під командуванням Захарія Чепіги і Антона Головатого).

За наказом фельдмаршала князя Григорія Потьомкіна, який був головнокомандувачем російськими військами впродовж російсько-турецької війни 1787-1791 років, фортецю було зруйновано.

У 2025 році археологічна експедиція Інституту археології НАН України та Південноукраїнського педагогічного університету імені Ушинського виявила точне розташування фортеці - між будинком №8 по Приморському бульвару, фунікулером, пам’ятником Дюку та алеями південної частини бульвару .

Версія про дві різні фортеці

Існує гіпотеза, згідно з якою Хаджибейська фортеця та фортеця Єні-Дунья є два різних укріплення. Відповідно до цієї теорії Єні-Дунья розташовувалася не на території сучасної Одеси, а на захід від гирла Тилігульського лиману.

Пилип Брун писав, що на захід від Очакова та Гасан-Кале (зараз Рибаківка) «при Тилігулі була Возія, а на іншому боці Тилігула — фортеця Ієнідуні».

Влітку 1993 року при археологічному обстеженні долини Тилігула на мису, утвореному західним берегом долу й обривом до моря, було виявлено невелике поселення османського часу. З боку степу мис поперечно огороджений сильно оплилим земляним валом. Поселення датується приблизно серединою XVIII сторіччя.

Див. також Кацюбіїв Аккерманська фортеця Бендерська фортеця Фортеця Ізмаїл Кілія Кінбурн Очаків

Джерела

Виноски

Посилання

Література Гончарук Т. Історія Хаджибея (Одеси) 1415—1795 рр. в документах. — О.: Астропринт, 2000. — 372 с. Гончарук Т., Гуцалюк С. Українське козацтво та Хаджибей (Одеса). Середина XVI ст. — 1794 р.: Попул. нарис та додані док. з друк. джерел. — О., 1998. — 67 с. Сапожников І. В. Запорозькі та чорноморські козаки в Хаджибеї та Одесі // Київська старовина. — 1998. — № 3. — С. 11-25. Сапожников І. В. Буго-Дністровська Запорозька Січ (1775—1780-ті роки) // Хаджибей-Одеса та українське козацтво (1415—1797 роки). — О.: ОКФА, 1999. — С. 47-110. — (Сер. «Невичерпні джерела пам'яті». — Т. ІІІ).