Чи́на бульби́стаНаукове товариство імені Шевченка. Довідник назв рослин або горо́шок бульби́стий (Lathyrus tuberosus L.) — багаторічна рослина родини бобових, також відома під народними назвами жола підзе́мна, ласковиця, орі́шки земляні́, чечеви́чка, чи́на розова.

Опис

Трав'яниста рослина. Кореневище розгалужене, тонке, з бульбоподібним потовщеним, веретеноподібним або майже кулястим корінням. Стебла повзучі, злегка опушені, тоненькі, 25-100 см завдовжки, від основи гіллясті, висхідні або розпростерті, гостро-гранисті, некрилаті, з листовими вусиками. Прилистки напівстрілкоподібні, 5 — 20 мм завдовжки. Листки з гранчастим, некрилатим черешком 8-4 мм завдовжки; вісь листка закінчується вусиком (у верхніх листків зазвичай гіллястим), листочки 1-парні, довгасто-овальні або довгасто-оберненоовальні, тупуваті, з гострим кінцем, 2,0 — 4,5 см завдовжки, 0,7 — 1,3 см завширшки. Нижні 2 листи лускоподібні, перші розвинені листя двійчаті, з шилоподібними або напівстрілкоподібними прилистниками.

Квітконоси іноді дещо зігнуті, довші за лист; кисті негусті, з 3 — 7 квітками з яскраво-червоним віночком завдовжки 13 — 17 мм; приквітки ланцетово-шилоподібні; квітконоси майже однакової довжини з чашечкою або довші; квітки 1,5 — 2 см завдовжки, пурпурно-червоні, із запахом, чашечка широко-колокольчата, зубці чашечки коротші або дорівнюють трубці. Прапор блідо-карміновий. Квітки сильно пахнуть. Боби донизу відігнуті, довгасто-лінійні, майже циліндричні, голі, злегка роздуті, 2,8 — 4 см завдовжки, 4 — 7 мм завширшки, жовтувато-бурі. Насіння числом 4 — 6, 3 — 4 мм в діаметрі, кулясте, стиснуте з боків, темно-буре, майже гладке, рубчик лінійний, охоплює 1/10 частина насіння; маса 1000 насінин близько 12 г.

Хімічний склад В зеленій масі міститься до 25 % протеїну і до 4,5 % жиру, в бульбових утовщеннях — 18 % протеїну, 0,7 % жиру, 50 % крохмалю, 7,5 % сахарози, 10,2 % глюкози, 9,3 % клітковини. Рослина містить сапоніни.

Поширення Азія: Західна Азія: Іран, Ірак, Туреччина, Кавказ: Вірменія, Азербайджан, Грузія, Росія — Передкавказзя, Дагестан; Сибір: Алтай, Східний Сибір, Західний Сибір; Середня Азія: Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан; Далекий Схід Росії: Примор'я, Китай: Ганьсу, Нінся, Сіньцзян; Європа: Середня Європа: Австрія, Бельгія, Чехословаччина, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Швейцарія; Східна Європа: Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Росія — європейська частина, Україна, включно із Кримом; Південно-Східна Європа: Албанія, Болгарія, колишня Югославія, Греція, Італія, Румунія; Південно-Західна Європа: Франція, Іспанія Північна Америка: США Тихий океан: Нова Зеландія

Екологія Росте в степу, а також на полях, пасовищах (як бур'ян, іноді злісний). Північніше кордону чорноземів зустрічається рідко. У горах до 1 800 м. Компонент природних фітоценозів на луках і серед чагарників, а також на перелогах, рідше в посівах. Віддає перевагу пухкому аерованому ґрунту.

Квітне у червні — серпні. Цвіте — з другого, а іноді й третього року життя в червні — серпні. Плодоносить в липні — серпні. Насіння проростає з глибини не більше 20 см. Свіжестигле насіння не проростає. Сходи з насіння і пагони з бруньок на бульбах з'являються у квітні — травні.

Застосування На пасовищах до цвітіння добре поїдається всіма видами сільськогосподарських тварин. Коріння можна згодовувати свиням.

На Кавказі відварені в соленій воді корені вживають в їжу. В народній медицині застосовували як в'яжучий засіб. Рослина з ароматними квітками годиться для декоративних цілей. Добрий медонос. Іноді застосовували як добриво.

У посівах зернових — злісний бур'ян, особливо після оранки твердих покладів і степів. Викликає вилягання рослин. Заходи боротьби: пожнивне лущення і глибока оранка.

Див. також Список видів роду чина Список дикорослих корисних рослин України

Примітки

Джерела

Комаров В. Л. та ін. Флора СРСР, Т. 1-30 — М.—Л.: вид-во АН СРСР, 1934—1964 Гроссгейм А. А. Флора Кавказа. — Баку: Изд. Азерб. филиала Акад.наук СССР, 1952. — Т.5. — С. 379. Артохин К. С. Атлас «Сорные растения». Ростов-на-Дону, 2004. 144 c. Никитин B. B. Сорные растения флоры СССР. Л.: Наука, 1983. 454 c. Районы распространения важнейших сорных растений в СССР. Ред. Волков А. Н. М.- Л., 1935. 153 c. Ульянова Т. Н. Сорные растения во флоре России и других стран СНГ. С-Пб.: ВИР, 1998. 233 c. Флора СССР. Т.13. 1948 / Под ред. Б. К. Шишкина, Е. Г. Боброва. М.; Л.: Изд-во АН СССР. С.524-525. Tutin, T. G. et al., eds. 1964—1980. Flora europaea. Uphof, J. C. T. 1968. Dictionary of economic plants, ed. 2. Walters, S. M. et al., eds. 1986-. European garden flora. Yakovlev, G. P. et al. 1996. Legumes of Northern Eurasia. Чина бульбиста на сайті «AgroScience.com.ua» // Аграрна енциклопедія «Агроэкологический атлас России и сопредельных стран: экономически значимые растения, их болезни, вредители и сорные растения». Дикие родичи культурных растений. Lathyrus pisiformis L. — Чина гороховидная. Lathyrus tuberosus на сайті «International Legume Database & Information Service» (ILDIS) Lathyrus tuberosus на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Lathyrus tuberosus на сайті «BOTANY.cz» Сорняки сельскохозяйственных культур. Чина клубненосная Lathyrus tuberosus на сайті «Plantarium» Lathyrus tuberosus на сайті «United States Department of Agriculture» (USDA) Lathyrus tuberosus в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду