Медресе Шердор (, , букв. Медресе з левами) — ісламська освітня, духовно-просвітницька і меморіально-культова споруда XVII століття на площі Регістан у Самарканді, Республіка Узбекистан. Разом з медресе Улугбека та Тілля-Карі утворює цілісний архітектурний ансамбль. У 2001 році разом з іншими пам'ятками Самарканду медресе Шердор було внесено до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Історія

Медресе Шердор побудував у 1619-1635/36 роках за наказом правителя (хакіма) Самарканда Ялангтуша бей Бахадура самаркандський зодчий Абдулла Джаббар. Його декоративне оформлення виконав майстер Мухаммад Аббас.

Місцем для будівництва медресе вибрано східну частину площі Регістан. Для цього повністю розібрано стару напівзруйновану ханаку Улугбека, побудовану 1424 року. Ханака дала багато будівельного матеріалу для медресе Шердор, що підтверджено археологічними розкопками, які провела 1956 року радянська археологиня С. Н. Юренева. Медресе Шердор побудовано в прийомі «кіш» з медресе Улугбека, витончені пропорції якого покладено в основу проєкту. За задумом архітектора головні фасади двох медресе мали стати дзеркальним відображенням один одного. Проте автор не врахував, що за двісті років, що минули з моменту будівництва медресе Улугбека, рівень площі Регістан піднявся на два метри. В результаті пропорції медресе Шердор вийшли більш приосадкуватими, ніж в оригіналу.

Після побудови медресе названо ім'ям замовника Ялангтуша Бахадура, але ця назва не прижилася в народі. Сучасну назву — Шердор — воно отримало за мозаїчній візерунок на бубні її парадного порталу. Майстер декору зобразив сцену полювання на джейрана фантастичного звіра з родини котячих, що нагадує тигра, але з гривою лева, в променях вранішнього сонячного лику. Назву перекладають як «має левів» або «має тигрів». Сюжет, зображений на порталі медресе, з часом став одним із національних символів Республіки Узбекистан.

Протягом майже трьох століть медресе Шердор було достатньо відомою в ісламському світі освітньою установою, хоча за престижнічтю воно й поступалося як столичним освітнім установам, так і медресе Улугбека. Попри значні розміри, в медресе одночасно могли вчитися трохи більше сорока осіб. Серед найвідоміших його випускників - татарський богослов, шейх суфійського братства Накшбанді, філософ та історик Шигабутдинов Марджні.

Протягом свого існування медресе Шердор пережило кілька землетрусів, найбільш руйнівні з яких відбулися на початку і в кінці XIX століття. Будівля вистояла, але все ж була значно пошкоджена: сильно деформувався звід його головного порталу, в багатьох місцях обвалилося облицювання, покосилися мінарети. На початку 1920-х років постановою органів Радянської влади викладання в медресе припинено. Будівлю націоналізовано і 1924 року в ній почато реставраційні роботи: відремонтовано худжри, відновлено ​​обвалену частину цегляного склепіння портальної арки, укріплено різьблену мозаїку тимпана головного порталу, розібрано й заново перекладено його деформований звід, перекладено куполи і склепіння худжрах, відновлено ​​облицювання фасадів медресе. В кінці 1950-х років на території медресе проведено археологічні дослідження, після чого почався новий етап реставрації. У 1960-1962 роках відремонтовано мінарети медресе, а 1962 року за проєктом художника В. Н. Горохова та архітектора А. І. Фрейтаг відновлено ​​мозаїку тимпана над аркою головного порталу.

Архітектура

Медресе Шердор побудовано в традиціях середньоазіатської середньовічної архітектури. Воно являє собою прямокутне в плані будівля загальною площею 70х57 метрів. Головний фасад виділений потужним вхідним порталом - пештак - із стрілчастою аркою, висота якого становить 31,5 метра. Кути будівлі по головному фасаду фланковані мінаретами заввишки 31 метр, увінчаними сталактитовими карнизами. Східні зовнішні кути медресе виконані у вигляді тричвертні веж, зведених в рівень з висотою стін. Просторий вимощений великої бруківкою з чупанатінского сланцю четирехайванний двір медресе розміром 30х38 метрів оточений по периметру двома ярусами худжрах. Всі 48 худжрах однокімнатні. У кутах двору розташовуються аудиторії для занять студентів - дарсхани. По головному фасаду дарсхани перекриті рубчастими сфероконическим куполами на високих барабанах, прикрашеними бірюзовою плиткою. Правий від головного входу купольна дарсхана з часом була перетворена на гурхану. Тут знаходиться кілька не ідентифікованих поховань. Ліва купольна дарсхана виконувала функцію мечеті. Цікаво архітектурне виконання бічних айванов: їх ніші мають звід у вигляді багатогранного напівкуполи.

У декоративному оформленні медресе широко використані набори з полив'яних цеглин, майоліка і Кашин мозаїка. У декорі зовнішніх фасадів переважають складні геометричні візерунки — гіріх, розраховані на сприйняття здалеку. На фризах мінаретів і барабанах куполів маються епіграфічні орнаменти. Унікальна майолікова мозаїка тимпана головного порталу, яка належить до рідкісних творів ісламського мистецтва. Багато прикрашені тимпани арок худжрах. В'юнкі стебла з пишними бутонами і квітами утворюють ажурний візерунок. Примітні мозаїчні панно в ніші західного айвана: пишні букети квітів у фігурних вазонах символізують древо життя. У внутрішньому оздобленні будівлі особливо цікава декоративна обробка купольного приміщення дарсхани. Її стіни і склепіння розписані в техніці кундаль дрібним багатобарвним рослинним візерунком, а розпис купола і склепінь утворює складні арабескові медальйони.

Література

Самаркад. Музей під відкритим небом .. - Ташкент: Видавництво літератури і мистецтва імені Гафура Гуляма, 1986. - С. 118-142, 246. - 248 с. Пам'ятники мистецтва Радянського Союзу. Середня Азія. Довідник-путеводітль. / Автор тексту та упорядник альбому Г.А. Пугаченкова. - М.: Мистецтво, 1983. - С. 393. - 428 с.