Гродненський повіт (, ) — адміністративно-територіальна одиниця Гродненської губернії Російської імперії з центром у місті Гродно. Повіт був створений 1795 року у складі Слонімського намісництва у ході Третього поділу Річі Посполитої, 1797 року віднесено до Литовської губернії, а з 28 серпня 1802 року — до Гродненської губернії (містився у її північній частині). У 1921 році під владою Другої Річи Посполитої гродненськой повіт було перенесено до Білостоцького воєводства з майже повною зміною внутрішнього адміністративно-територіального устрою.
Центр — місто Гродно. Мав у підпорядкуванні 21 волость. Займав близько 4,3 тисяч км².
Волості На 1913 рік до повіту входило 21 волость: Берштовська волость Богородицька волость Великоберестовицька волость Верцеліська волость Волянська волость Гозька волость Голинська волость Горницька волость Гудзевська волость Дубнівська волость Жидомлянська волость Індурська волость Коменська волость Кринська волость Лашанська волость Лунненська волость Малоберестовицька волость Мостовська волость Озерська волость Скидельська волость Соболянська волость
за даними перепису населення 1897 року в повіті жило 204,9 тис. осіб. Білоруси — 65,7 %; Євреї — 19,9 %; Росіяни — 6,2 %; поляки — 5,7 %; литовці — 1,4 %. У повітовому центрі Гродно проживало 46 919 осіб.
Джерела Демоскоп Weekly — Приложение. Справочник статистических показателей