Держа́ва Тевто́нського о́рдену () — теократична держава, що була розташована на південно-східному узбережжі Балтійського моря в північній Європі. Була створена лицарями Тевтонського ордену під час Північних хрестових походів на початку XIII століття в Пруссії. У 1237 році Лівонські брати-мечоносці об'єдналися з Тевтонським орденом Пруссії і стали називатися його гілкою — Лівонським орденом (тоді як їх держава Terra Mariana, що охоплювала сучасні Естонію та Латвію, увійшла до складу держави Тевтонського ордену). На початку XV століття держава охоплювала Хелмінську землю, Курляндію, Готланд, Лівонію, Естонію, Ноймарк, Померелію (Гданське Помор'я), Пруссію та Жемайтію.
Після Грюнвальдської битви в 1410 році та Битви під Вількомиром в 1435 році держава занепала. Після втрати значних територій за укладеним Торунським миром в 1466 році існуюча територія її прусської гілки стала відома як Чернеча Пруссія або Тевтонська Пруссія та існувала до 1525 року як феодальне володіння Королівства Польського. Лівонська гілка увійшла до Лівонської конфедерації та продовжувала існувати в її складі до 1561 року.
Огляд Держава створена в Пруссії та польсько-мазовецькій Хелмінській землі в XIII столітті розширилася в основному в результаті прусського хрестового походу XIII століття проти язичників-пруссів і вторгнень XIV століття до сусідніх християнських країн Польщі та Литви. Після завоювань послідувала німецька та польська колонізація. Крім того, Лівонські брати-мечоносці, що контролювали Terra Mariana, були включені до складу Тевтонського ордену як його автономна гілка — Лівонський орден в 1237 році. У 1346 році Естонське герцогство було продано королем Данії за 19 000 кельнських марок Тевтонському ордену. Перехід суверенітету від Данії до Тевтонського ордену відбувся 1 листопада 1346 р. На рубежі XIV та XV століть Тевтонський орден тимчасово придбав території Готланд і Ноймарк, які, однак, продав у наступні десятиліття.
Протягом своєї історії Тевтонська держава вела численні війни з Польщею
та Литвою, заохочуючи дві країни до створення тісного союзу та особистої унії, що зрештою призвело до створення Речі Посполитої в XVI столітті. Після поразки в Грюнвальдській битві 1410 року Тевтонський орден занепав, над Жемайтією була відновлена влада Литви.
Прусська гілка Тевтонського ордену повернула Померелію (раніше польські області Хелмно і Гданське Помор'я) і передала західну частину Пруссії (Вармію, а також частини Помезанії та Погезанії) Польщі згідно Торунського миру 1466 року. Території, що відійшли до Королівства Польського, утворили польську провінцію Королівська Пруссія, тоді як східна частина залишилася під владою Тевтонського ордену, відомого з того часу, як Чернеча Пруссія або Тевтонська Пруссія як феодальне володіння і невід'ємна частина Королівства Польського. Чернеча держава головної (прусської) гілки ордену була секуляризована в 1525 році під час протестантської Реформації, та була перетворена на Прусське герцогство, яким керував рід Гогенцоллернів, залишаючись феодальним володінням Корони Польської, а пізніше Речі Посполитої.
Лівонська гілка продовжувала існувати як частина Лівонської конфедерації, створеної в 1422—1435 роках, яка стала протекторатом Великого князівства Литовського в 1559 році та була остаточно секуляризована та розділена на Герцогство Курляндії і Семигалії, а також Лівонське герцогство в 1561 р. обидва князівства були у складі Великого князівства Литовського.
Передмова
Поляки в Пруссії Прусси витримали багато спроб завоювання, що передували спробам Тевтонських лицарів. Болеслав I Хоробрий розпочав серію невдалих завоювань, пославши Адальберта Празького в 997 році. У 1147 році польський король Болеслав IV Кучерявий напав на Пруссію за підтримки Київської Русі, але не зміг її підкорити. Послідували численні інші спроби, які за часів правління князя Конрада I Мазовецького були відзначені великими битвами та хрестовими походами в 1209, 1219, 1220 і 1222 роках.
Прусси успішно відбили більшість кампаній і зуміли завдати Конраду удару у відповідь. Після цього прусси та ятвяги на півдні розпочали відвоювання своєї території. Земля ятвягів була на території сучасного Підляського воєводства Польщі. Прусси намагалися витіснити польсько-мазовецькі війська з Ятвягії, яка на той час була частково завойована, спустошена і майже повністю збезлюднена.
Папські едикти Конрад Мазовецький скликав хрестовий похід проти пруссів в 1208 році, але не мав успіху. Конрад, діючи за порадою Крістіана, першого єпископа Пруссії, заснував Добжинський орден, невелику групу з 15 лицарів. Орден, однак, незабаром зазнав поразки, і, у відповідь, Конрад закликав Папу до ще одного хрестового походу та запросив допомоги Тевтонських лицарів. У результаті кілька едиктів закликали до хрестових походів проти пруссів. Хрестові походи, в яких брали участь багато лицарів з усієї Європи, тривали шістдесят років.
У 1211 році король Угорщини Андрій II надав Тевтонському ордену , проте вже в 1225 році вигнав тевтонських лицарів з Трансильванії, і вони були змушені прямувати до Балтійського моря.
На початку 1224 року імператор Фрідріх II оголосив в Катанії, що Лівонія, Пруссія з Самбією та низка сусідніх провінцій знаходяться під безпосереднім контролем імперії. Цей указ підпорядкував провінції безпосередньо Римсько-католицькій церкві та Імператору Священної Римської імперії, а не під юрисдикцію місцевих правителів.
Наприкінці 1224 року папа Гонорій III оголосив про призначення єпископа папським легатом для Лівонії, Пруссії та інших країн.
Згідно 1226 року та 1234 року Пруссія перейшла у володіння Тевтонського ордену. Лицарі розпочали прусський хрестовий похід в 1230 році. Під їх керівництвом ліси були вирубані, а болота зробили орними, на яких було засновано багато міст і сіл, у тому числі Марієнбург і Кенігсберг.
Засновані міста На відміну від міст між річками Ельбою та Одером, міста, засновані Тевтонським орденом, мали набагато правильніше, прямокутне планування вулиць.Philippe Dollinger, Die Hanse [La Hanse (XIIe-XVIIe siècles); German], see references for bibliographical details, p. 55. . Міста були сильно укріплені, що зумовлювало тривалі конфлікти корінних пруссів зі збройними силами під командуванням лицарів. Більшість міст були переважно населені іммігрантами з Середньої Німеччини та СілезіїPhilippe Dollinger, Die Hanse [La Hanse (XIIe-XVIIe siècles); German], see references for bibliographical details, p. 54. ..
Міста зазвичай отримували міські привілеї на магдебурзьке право, за винятком Ельблонга, який був заснований любекцями і тому отримав любецьке право. Попри те, що любекці надавали Ордену важливу матеріально-технічну підтримку своїми кораблями, в інших випадках вони, за винятком Ельблонга, не брали участі у створенні Чернечої держави.
Історія
XIII століття У 1234 році Тевтонський орден асимілював Добжинський орден, а в 1237 році — Орден Лівонських братів-мечоносців. Приєднання Лівонського ордену мечоносців (створено в Лівонії в 1202 році) збільшила землі Тевтонського ордену з приєднанням територій, відомих сьогодні як Латвія та Естонія.
У 1243 році папський легат Вільгельм Моденський розділив Пруссію на чотири єпископства: , , Ермланд (Вармія) і . Єпископства стали суфраганами Ризького архієпископства із центром у Вісбю на Готланді. Кожна єпархія була фіскально та адміністративно поділена на одну третину, призначену для підтримки капітулярних канонів, і дві третини були місцем, де орден збирав податки. Кафедральні капітулярні каноніки Кульма, Помезанії та Самланду були одночасно членами Тевтонського ордену з 1280-х років, забезпечуючи сильний вплив Ордену. Лише вармінський єпархіальний капітул зберігав незалежність, дозволяючи встановити своє автономне правління на капітулярній третині єпархіальної території Вармії (Вармійське князівство-єпископство).
XIV століття
Данциг і Ганза На початку XIV століття Померанське герцогство, поринуло у війну з Польщею та Бранденбурзьке маркграфство на заході. у листопаді 1308 року. Орден був покликаний польським королем Владиславом I для допомоги у відбитті бранденбурзького вторгнення; однак тевтонські лицарі самі захопили місто та регіон. Тоді тевтонські лицарі вчинили різанину жителів міста, убивши за середньовічними джерелами до 10 000 осіб, хоча точна кількість жертв є предметом суперечок. У вересні 1309 року маркграф Вальдемар Бранденбург-Стендальський продав свої претензії на територію Тевтонському ордену за 10 000 марок за . Це стало початком серії конфліктів між Польщею та Тевтонськими лицарями, оскільки Орден продовжував захоплювати території. У той час як орден сприяв прусським містам, надаючи їм розширену прилеглу територію та привілеї, засновуючи суди, цивільне та комерційне право, проте він надавав містам меншу зовнішню незалежність, ніж вільним імперським містам, якими користувалися в межах Священної Римської імперіїPhilippe Dollinger, Die Hanse [La Hanse (XIIe–XVIIe siècles); German], see references for bibliographical details, p. 123. ..
Члени Ганзейської ліги вважали купців з прусських міст рівними собі, але що також визнавали Великого Магістраin German: Hochmeister, literally «High Master». Ордену єдиним правителем, який представляв Пруссію на своїх Ганзейських сеймах. Таким чином, прусські купці разом із купцями з Дітмаршена були єдиними бенефіціарами квазі-членства в Ганзі, хоча й не мали громадянства повністю автономного чи вільного містаPhilippe Dollinger, Die Hanse [La Hanse (XIIe–XVIIe siècles); German], see references for bibliographical details, p. 124. .. Тільки купці з шести прусських ганзейських міст Браунсберг (Бранєво), Кульм (Хелмно), Данциг (Гданськ), Ельблонг, Кенігсберг і Торн (Торунь) вважалися повноправними членами ліги, тоді як купці з інших прусських міст мали нижчий статусCf. Philippe Dollinger, Die Hanse [La Hanse (XIIe–XVIIe siècles); German], see references for bibliographical details, p. 123. ..
Анексія Тевтонським орденом Данцига і прилеглих теренів постійно оскаржувалося польськими королями Владиславом I і Казимиром III Великим — претензії, що призвели до польсько-тевтонської війни (1326—1332) і, зрештою, судових позовів у папський суд в 1320 і 1333 рр., який виніс рішення на користь Польщі, однак тевтонські лицарі не підкорилися і продовжували окупувати анексовані польські території. Тевтонські лицарі навіть продовжили вторгнення в Польщу та на короткий час захопили Куявію та Добжинську землю. У 1343 році в , Куявія та Добжинська земля були повернуті Польщі, і Тевтонський орден погодився, що Польща повинна правити Померелією як леном, а польські королі, таким чином, зберегли право на титул герцога Померальського.
Друга дансько-ганзейська війна Під час конфлікту між Ганзою та Данією щодо торгівлі на Балтиці король Данії Вальдемар IV захопив ганзейське місто Вісбю в 1361 році. Philippe Dollinger, Die Hanse [La Hanse (XIIe–XVIIe siècles); German], see references for bibliographical details, p. 96. . Однак члени Ганзейської ліги не визначилися, чи об'єднуватися проти ньогоPhilippe Dollinger, Die Hanse [La Hanse (XIIe–XVIIe siècles); German], see references for bibliographical details, p. 97. .. Але коли Вальдемар IV захопив прусські торговельні кораблі в Ересунні на їхньому шляху до Англії, великий магістр Вінріх фон Кніпроде прибув до Любека, щоб запропонувати військовий союз проти Данії, прийнятий з деяким небажанням лише у важливих містах Вендсько- третини Ганзи. Philippe Dollinger, Die Hanse [La Hanse (XIIe–XVIIe siècles); German], see references for bibliographical details, p. 98. .
Оскільки Вальдемар IV також атакував кораблі голландського міста Кампен та інших пунктів призначення в Зейдерзее, Пруссія та голландські міста, такі як Кампен, Елбюрг і Гардервейк, об'єдналися проти Данії. Це призвело до того, що Ганза скликала сейм в Кельні в 1367 році та скликала вищезгадані міста, які не були членами, включаючи Амстердам і Брілле. Підсумком стало заснування як військового союзу для протидії данській загрозі.