Любеші́в — селище на північному сході Волинської області, колишній адміністративний центр Любешівського району (нині Камінь-Каширський район), розташоване на лівому березі річки Стохід (права притока р. Прип'ять, бас. Дніпра). За історико-етнографічними ознаками та за своїм географічним розташуванням Любешів належить до Українського (Волинського) Полісся. Населення – ▼5627 осіб. Відстань до обласного центру, м. Луцьк, становить 137 км. Найближчі залізничні станції розташовані у м. Маневичі та м. Камінь-Каширський, за 50-60 км від Любешова. Через Любешів проходить Р14, яким можна дістатися до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Дольськ» на кордоні з Білоруссю.

Історія Згідно зі старовинними переказами, засновником першого поселення на території теперішнього Любешева був мисливець на ім'я Любаш, який жив у XV ст. Любаш був слугою шляхтича Верлі, який жив у Турівському князівстві і добре знався із литовським князем Сапегою, за сина якого хотів віддати свою доньку Ядвігу. Ядвіга, незважаючи на волю батьків, покохала мисливця Любаша, тому їм довелось втекти далеко від дому та оселитися на березі невеликої річки, оточеної лісами і болотами.

Перша писемна згадка про Любешів від 18 вересня 1484 року (на цей час Любешів перебував під владою Великого Литовського князівства) знаходиться в документі староукраїнською мовою рос. «Декрет о разделе имений Ольбяза, Любешова, Бискупича и Росного с селами между М. Доркгевичем и Я. Довойновичем». Цей документ знаходиться в Литовській метриці і зберігається в Москві у Центральному державному архіві давніх актів (рос. ЦГАДА) (фонд 389, Литовська метрика, опис 1, книга 4, аркуш 1333). Він опублікований у «Русской исторической библиотеке» (Санкт-Петербург, 1910 рік.— том 27.— С. 391—392). Вказаний документ стверджує, що Любешів набагато старіший, оскільки в 1484 році він уже був, розвивався і навіть через суд ділили його навколишні маєтки. Однак, на жаль, більш ранньої згадки про нього ще не знайдено.