Horten Ho IX (також Gotha Go 229) — експериментальний літак, розробка якого проводилася у Німеччині в роки Другої світової війни. Аеродинамічна схема — «літаюче крило». Проєктувався братами Гортен з 1931 року. Перший у світі ЛА «літаюче крило» на реактивній тязі.
Передумови до створення Брати Вальтер та Раймар Гортени були переконані, що найбільш аеродинамічно досконала форма для літака — форма «літаюче крило». Свій перший планер за такою схемою вони сконструювали 1931 року і назвали його «Hörten I». 1936 року брати поступили на службу в Люфтваффе та продовжували свої дослідження. Результатом цього стала розробка винищувача за схемою «літаюче крило» 1942 року.
Розробка зразків
Спочатку був побудований тренажер для льотчиків, який приводився в рух двома поршневими двигунами As 10c зі штовхаючими гвинтами та мав подвійне керування. Його було названо Ho VII. Цей літак уперше піднявся в повітря 1943 року. Для дотримання таємниці апарат офіційно призначався для аеродинамічних випробувань і як літак зв'язку. Інша бригада інженерів під керівництвом братів почала конструювання апарату під два реактивні двигуни. Офіційно жоден з двох проєктів не був схвалений райхсміністерством авіації, проте у братів Гортен були великі політичні зв'язки, і їм вдалося продемонструвати креслення апарату Г. Герінгу, який незадовго до цього оголосив конкурс проєктів за програмою «1000*1000*1000» (літак, що летить зі швидкістю 1000 км/год, на дальність за 1000 км і несе бомбове навантаження 1000 кг), після чого той ухвалив рішення докласти всіх зусиль, щоб літак якомога швидше піднявся в повітря.
1 березня 1944 в Ґетінґені відбувся перший політ. Усього у виробництві на різних стадіях виготовлення було 6 літаків, а також для потреб винищувальної авіації Люфтваффе були замовлені вузли для 20 машин. У повітря піднімалися два літаки. 14 квітня 1945 року частини 8-го корпусу 3-ї армії США зайняли завод у Фрідріхроді. Один із літаків був розібраний та переправлений до США.
ТТХ (заявлені та частково реалізовані) Horten Ho IX має такі тактико-технічні характеристики: Екіпаж — 1 особа; Двигуни — 2 × Jumo-004, 900 кг; Розмах крила — 16,8 м; Довжина — 7,2 м; Висота — 2,6 м; Площа крила — 52,8 м ²; Злітна маса — 6900 кг; Маса порожнього — 4844 кг; Максимальна злітна маса — 8100 кг; Максимальна швидкість — 960 км/год; Бойове навантаження — 1000 кг; Бойовий радіус дії — близько 1000 км; Витримуються перевантаження — 7 g; Озброєння — 4 × MK 108
Примітки
Література Reimar Horten, Peter F. Selinger: Nurflügel. Weishaupt/Pietsch Verlag, 1983, ISBN 3-900310-09-2. David Myhra: The Horten Ho 9/ Ho 229 Retrospective. Schiffer Publishing, September 2002, ISBN 0-7643-1666-4. David Myhra: The Horten Ho 9/ Ho 229 Technical History. Schiffer Publishing, September 2002, ISBN 0-7643-1667-2. Huib Ottens, Andrei Shepelev: Horten Ho 229 Spirit of Thuringia. Classic Publications 29. September 2006, ISBN 1-903223-66-0.
Посилання
Герман Герінг та невидиме крило. Микола Полікарпов