Розширення спектра () — один із способів підвищення ефективності передачі інформації за допомогою модульованих сигналів через канал з сильними лінійними спотвореннями (згасаннями). Розширення спектра приводить до збільшення бази сигналу.
В існуючих системах для цієї мети використовуються три методи:
псевдовипадкове перелаштування робочої частоти (). Суть методу полягає в періодичній стрибкоподібній зміні частоти опорного сигналу за певним алгоритмом, відомим приймачу і передавачу. Перевага методу — простота реалізації, недолік — затримка в потоці даних при кожному стрибку. Метод використовується в Bluetooth; GSM; розширення спектра методом прямої послідовності (). Метод за ефективністю перевершує FHSS, але складніший для реалізації. Суть методу полягає в підвищенні тактової частоти модуляції, при цьому кожному символу переданого повідомлення ставиться у відповідність деяка досить довга псевдовипадкова послідовність. Метод використовується в таких системах як CDMA і системах стандарту IEEE 802.11; лінійно-частотне розширення спектру (). Суть методу полягає в перебудові частоти-носія за лінійним законом. Метод використовується в радіолокації і в деяких радіомодемах.
У ряді систем зменшення потужностей побічного електромагнітного випромінювання можуть застосовуватися подібні технології — Spread-spectrum clock generation (SSCG) — у яких частота тактового генератора високочастотних синхронних схем постійно змінюється не більше 30-250 кГц (наприклад, в SATA, DisplayPort).
Для придушення частотно-модульованих завад у системах із розширенням спектра досліджували чірплетний розклад, який дає змогу виділити енергетично домінантні чірплетні компоненти завади та вилучити їх із прийнятого сигналу.
Див. також Ultra-wideband