Чемпіонат африканських націй з футболу () — колишнє футбольне змагання Африки між збірними країн, контрольоване Африканською футбольною асоціацією. Засновано 11 вересня 2007 року. 20 грудня 2025 року президент КАФ Патріс Мотсепе на прес-конференції оголосив про скасування Чемпіонату африканських націй, а на його заміну було запроваджено Лігу африканських націй.

Формат турніру У першому турнірі 2009 взяло участь 8 команд, а з наступного розіграшу їх кількість було збільшено до 16. З турніру 2022 року у змаганні стало брати участь 18 команд. Кожна збірна за регламентом турніру мала складатись лише з тих гравців які грають у місцевому для країни чемпіонаті.

Історія

Заснування Ідея цього турніру виникла 11 вересня 2007 року під час засідання Виконавчого комітету КАФ у Йоганнесбурзі, Південна Африка, з метою надати місцевим гравцям можливість представляти свої країни та просувати свої рідні ліги в усьому світі. Турнір був схвалений та підтверджений у січні 2008 року перед Кубком африканських націй у Гані того ж року. Після завершення цього турніру в лютому КАФ одноголосно проголосувала за Кот-д'Івуар як місце проведення першого турніру, після чого були затверджені дати та розклад турніру.

Перший розіграш Кваліфікаційний відбір на перший турнір розпочався 29 березня та завершився 14 грудня 2008 року, завершившись тим, що до Кот-д'Івуару на першому турнірі приєдналися сім команд. Перший матч фінального турніру розпочався 22 лютого 2009 року на стадіоні імені Фелікса Уфуе Буаньї в Абіджані між Замбією та Кот-д'Івуаром (3:0), а перший гол турніру забив замбієць Гівен Сінгулума. У групі А Замбія та Сенегал вийшли до плей-оф, вибивши Танзанію та Кот-д'Івуар, а у групі B Гана та ДР Конго зуміли стати вище за Зімбабве та Лівію.

У півфіналі Гана перемогла Сенегал по пенальті, тоді як ДР Конго перемогла Замбію 2:1 та вийшла до фіналу. Проте Замбія завершила свою першу кампанію, перемігши Сенегал у матчі за третє місце, в той час як ДР Конго перемогла Гану з рахунком 2:0 у фіналі на тому ж стадіоні, де і відкрився турнір, та стала першим чемпіоном, таким чином завершивши 35-річне очікування на будь-який міжнародний трофей.

Розширення турніру Швидкий інтерес африканських країн до турніру призвів до збільшення кількості команд-учасниць з 8 до 16 у його другому розіграші, яке проводив Судан на тлі боротьби за незалежність південної частини країни у 2011 році.. Він проходив у чотирьох містах: Омдурман, Хартум, Вад-Мадані та Порт-Судан. Кваліфікаційний відбір на цей турнір розпочався 11 січня та завершився 6 червня 2010 року, 11 команд дебютували на турнірі, а 5 команд, включаючи Гану та Лівію, зіграли вдруге.

У розіграші 2011 року Камерун та Південна Африка виграли всі свої матчі групового етапу, але після цього несподівано програли Анголі та Алжиру відповідно у чвертьфіналі. Тим часом господар турніру Судан переміг у чвертьфіналі Нігер у серії пенальті, а Туніс пройшов чинних чемпіонів ДР Конго.

У півфіналі 22 лютого 2011 року матчі між Тунісом та Алжиром, а також Суданом та Анголою завершилися з рахунком 1:1 після додаткового часу, після чого Туніс переміг Алжир з рахунком 5:3 по пенальті, а Ангола виграла у Судану з рахунком 4:2, також у серії пенальті. Господарі другого турніру, Судан, завершили свою кампанію отримавши бронзові медалі, перемігши Алжир з рахунком 1:0 у грі за третє місце. Туніс та Ангола у фіналі зіграли удруге на турнірі після нічиєї 1:1 на груповому етапі, але цього разу тунісці легко перемогли 3:0 та здобули титул чемпіона.

Визнання ФІФА

КАФ змінила частоту проведення Кубка африканських націй після 2010 року на непарні роки, щоб не конфліктувати з чемпіонатом світу з футболу, що мало суттєвий вплив на проведення Чемпіонату африканських націй, який відтоді проводився раз на два роки у парні роки. КАФ також назвала Лівію господарями Кубка африканських націй 2013 року та Чемпіонату африканських націй 2014 року, але обидва турніри так і не пройшли у цій країні через початок першої громадянської війни в Лівії. Кілька країн запропонували себе як заміну, включаючи Єгипет та Південну Африку, і саме ПАР було обрано новими господарями через їх якісну інфраструктуру, на якій проходив чемпіонат світу з футболу 2010 року.

Третій турнір проходив з 11 січня по 1 лютого 2014 року, і ЗМІ назвали його «фантастичним», оскільки вони стверджували, що стадіони країни-господарки, на яких 4 роки тому проходили матчі чемпіонату світу, «надали турніру іншого колориту». У матчі за третє місце Нігерія, у складі якої було кілька гравців, які виграли фінал Кубка африканських націй минулого року та готувались до чемпіонату світу 2014 року, здобула бронзову медаль, перемігши Зімбабве з рахунком 1:0.

Фінал відбувся в Кейптауні між Ганою та Лівією. Матч завершився з рахунком 0:0, а чемпіонів визначили за серією пенальті. Лівія виграла там з рахунком 4:3 і здобула свій перший титул чемпіона та перший континентальний титул у своїй історії. Примітно, що за увесь турнір вони виграли лише один матч на груповому етапі проти Ефіопії, а усі інші зводили до нічиї, і в плей-оф в усіх трьох випадках здобували перемогу у післяматчевих пенальті.

Марокканське та конголезьке панування

Четвертий турнір проходив з 16 січня по 7 лютого 2016 року в Руанді, де ДР Конго здобула свій другий титул, перемігши Малі у фіналі з рахунком 3:0.

5-й турнір 2018 року мав першочергово відбутися в Кенії, але через кілька затримок у підготовці та організації КАФ позбавила країну права на проведення та розпочала новий виборчий процес. 14 жовтня 2017 року КАФ оголосила Марокко новим господарем турніру 2018 року, який проходив з 13 січня по 4 лютого. Однією з головних причин, чому Марокко подало заявку на організацію, було те, що вони також подали заявку прийняти чемпіонат світу 2026 року, тому турнір став одним з останніх шансів країни показати себе як сильного кандидата. У фіналі зустрілися збірні Марокко та Нігерії; обидві команди були непереможеними протягом усього турніру та мали лише по одній нічиїй на груповому етапі. Тим не менш Марокко несподівано легко виграло матч з рахунком 4:0, вперше здобувши титул і стала єдиною країною-господаркою, яка виграла турнір.

Марокко успішно захистило свій титул у розіграші 2020 року, який був перенесений на 2021 рік через пандемію COVID-19 в Африці та її наслідки, перемігши Малі з рахунком 2:0 у фіналі 7 лютого 2021 року, ставши таким чином єдиною країною, яка виграла два титули поспіль.

Сьомий турнір проходив в Алжирі з 13 січня по 4 лютого 2023 року. У цьому турнірі мали взяти участь вісімнадцять команд, що на 2 команди більше, ніж у попередньому турнірі 2020 року, але чинний чемпіон Марокко не зміг захистити свій титул через політичну напруженість з алжирською владою, яка почалася з одностороннього рішення Алжиру у 2021 році закрити свій повітряний простір для марокканських рейсів, зокрема, для свого офіційного перевізника Royal Air Maroc. Сенегал виграв свій перший титул, перемігши Алжир у фіналі з рахунком 5:4 по пенальті після того, як матч закінчився 0:0. і став першою командою, яка виграла Кубок африканських націй та Чемпіонат африканських націй поспіль після перемоги на Кубку африканських націй 2021 року.

У останньому розіграші турніру 2024 року, який проходив у Кенії, Уганді та Танзанії, Марокко виграло свій третій титул, перемігши Мадагаскар з рахунком 3–2 у фіналі, встановивши новий рекорд.

20 грудня 2025 року президент КАФ Мотсепе під час прес-конференції оголосив про скасування Чемпіонату африканських націй, а на його заміну було представлено Лігу африканських націй.

Результати Господар та рікФінальна граматч за 3-тє місцеПереможецьРахунок2-ге місце3-тє місцеРахунок4-те місце 2009ДР Конго Б2–0 Гана Б Замбія Б3–1 Сенегал Б 2011 Туніс Б3–0 Ангола Б СуданНа турнірі брала участь основна збірна Судану, оскільки всі її гравці виступали в чемпіонаті Судану1–0 Алжир Б2014 Лівія Б0–0 ( 4–3) Гана Б Нігерія Б1–0 Зімбабве Б2016ДР Конго Б3–0 Малі Б Кот-д'Івуар Б2–1 Гвінея Б2018 Марокко Б4–0 Нігерія Б Судан Б1–1 ( 4–2) Лівія Б2020 Марокко Б2–0 Малі Б Гвінея Б2–0 Камерун Б2022 Сенегал Б0–0 ( 5–4) Алжир Б Мадагаскар Б1–0 Нігер Б2024 Марокко Б3–2 Мадагаскар Б Сенегал Б1–1 ( 4–2) Судан Б

Призери

ЗбірнаЧемпіон2 місце3 місце4 місцеВсього3 (2018, 2020, 2024) – – –32 (2009, 2016) – – –21 (2022) –1 (2024)1 (2009)31 (2014) – –1 (2018)21 (2011) – – –1 –2 (2009, 2014) – –2 –2 (2016, 2020) – –2 –1 (2018)1 (2014) –2 –1 (2024) 1 (2022) –2 -1 (2022) –1 (2011)2 –1 (2011) – –1 – –2 (2011, 2018) 1 (2024)3 – –1 (2020)1 (2016)2 – –1 (2009) –1 – – 1 (2016) –1 – – –1 (2014)1 – – –1 (2020)1 – – –1 (2022)1

Учасники

Збірна 2009 2011 2014 2016 2018 2020 2022 2024 Участей•4×ו•21/43•2 Гр1/4 ГрГр5••Гр ГрГр•Гр4••Гр ••1•1/4•1/4Гр4Гр•5•×Гр 1/41/4ГрГр5•×××ו•Гр111/41/41•1/4ГрГр7×× Гр •••2××ГрГр Гр•3•Гр1/4Гр ××32Гр2 1/4•4•• 4Гр3•Гр4ГрГр 3Гр 1/4•5••••×•×1/41Гр•1•4ГрГр×5 322•Гр1/42 2Гр•5•×Гр Гр 1/4Гр4••1/4Гр11×15••Гр 1/4•2•• 1/4Грו2•1/4 Гр Гр4Гр5••3Гр2••Гр4•Гр 1/4Гр1/4••44Гр 134•1/4Гр •Гр2•3 3 Гр44Гр• Гр•1/43•• Гр••1•1•1/4× •• × ••3•ГрГрГрГрГрГр1/473••1/41/41/4•Гр5ГрГр4Гр•Грו5Всього816161616161719

Легенда

 — Чемпіони  — Фіналісти  — 3 місце  — 4 місце 1/4 — Чвертьфіналісти Гр — Груповий етап

— кваліфікувались, але знялись після кваліфікації — не кваліфікувались — не брали участь — господарі

Нагороди

Розіграш Господар Чемпіони Тренер-переможець Найкращий бомбардир (голів) Найцінніший гравець 2009 (1) Жан-Сантос Мантубіла Гівен Сінгулума (5) Трезор Мпуту 2011 (1) Самі Трабелсі Зугейр Дауаді 2014 (1) Хав'єр Клементе Бернард Паркер (4) Еджике Узоеньї 2016 (2) Флоран Ібенге Мешак Елія 2018 (1) Жамаль Селламі Аюб Ель-Каабі (9) Аюб Ель-Каабі 2020 (2) Хуссейн Аммута Суф'ян Рахімі (5) Суф'ян Рахімі 2022 (1) Пап Тьяв Аймен Махіус (5) Хуссем Мрезіг 2024 (3) Тарік Сектіуї Уссама Ламліуї (6) Мохамед Хрімат

Див. також Кубок африканських націй

Примітки

Посилання Чемпіонат африканських націй на сайті КАФ