о. Леонтій Куницький гербу БончаЕпістолярна спадщина та мемуари як джерела до вивчення дрібної шляхти Галичини (ХІХ — поч. ХХ ст.) (20 червня 1876, Оріховець, нині Тернопільського району — 25 вересня 1961, Мостиська, Львівської області) — український галицький церковний і політичний діяч, доктор богослов'я (1904), член НТШ (1934). Прелат, крилошанин капітули Львівської Греко-Католицької митрополії.
Життєпис Народився 20 червня 1876 року в с. Оріховець (Скалатського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільського району, Тернопільська область, Україна. Походив зі священичої родини з с. Оріховець на Скалатщині. Батько Леонтія отець Теофан був парохом в Оріхівці, мати Олена — донька пароха с. Староміщина о. Лева Лукашевича.
Навчався в Першій тернопільській гімназії, а гімназійну освіту завершив у Академічній гімназії у Львові (1896). Богослов'я вивчав у Папській Грецькій колегії св. Атанасія в Римі (1896—1897), Львівській духовній семінарії та Львівському університеті (1897—1900), інституті «Авґустинеум» у Відні (1900—1903) та конвікті «Канізіянум» в Інсбруку (1903—1904). Богословські студії завершив докторатом з богослов'я (тема: «Zwei jüdenchristliche apokryphe Evangelien in ihrem Verhältnis zu den kanonischen Evangelien», потверджена 14 березня 1904 рокуBlažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students… — P. 305.). Священиче рукоположення отримав у жовтні 1901 року.
Після завершення студій працював у Львові: префект духовної семінарії (1904—1905), духівник там же (1908—1914); короткий час (1905—1908) був сотрудником пароха на Тернопільщині. Напередодні Першої світової війни служив серед українців у Боснії, 1914—1917 опікувався українськими робітниками в м. Бремен, Німеччина. Від 1918 — радник і референт Митрополичої консисторії, 1924 — прелат-канцлер Митрополичої капітули (обидва уряди — у Львові), 1924—1930 — декан деканату міста Львова і парох собору св. Юра у Львові.
Був одним із трьох кандидатів (поряд із отцями Олександром Бачинським та Василем Лабою), яких митрополит Андрей (Шептицький) у 1928 році подав до Риму як кандидатів на єпископа помічника Львівської архієпархії.Скакун, Роман. Життя в тіні великого Митрополита: брат Йосиф Ґродський і його спогади. — Л.: Вид-во Укр. катол. ун-ту, 2020. — С. 216
1 жовтня 1920 року він та Дмитро Ладика були заарештовані польською владою.Заєць Н. Репресії на Тернопільщині в 20 столітті // У 1920-х роках — один з провідників Української трудової партії і засновник її друкованих органів «Нова Рада» (1919—1920), «Наш прапор» (1923—1924), згодом — один із засновників Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО) і член його ЦК. 1928—1930 рр. — посол до Польського сейму, голова товариства «Народна лічниця» (1921—1923) та Комітету допомоги політичним в'язням (1937—1939). Член української делегації від Польщі на 4-му конгресі європейських національних меншин у Женеві (1928). Підтримував діяльність Пласту. У 1939—1944 роках перебував у Відні.
11 квітня 1945 заарештований разом з ієрархами УГКЦ у Львові (проходив по агентурній справі «Ходячие»), засуджений до 10-ти років заслання в Сибіру. Після звільнення (1956) проживав у Мостиськах у своєї родички Лідії Чолій. Помер 25 вересня (за іншою версією 12 вересня) 1961 року.
Публікації Опублікував спогади «Над Босною» (журнал «Нива», 1917—1918), книгу «Вітер від моря» (Львів, 1927). Видано його «Спомини молодих літ та заслання » (Торонто, 1990; Львів, 2003).
Примітки
Джерела Блажейовський Д. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том II. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ: КМ Академія, 2004. — 570 С. — ISBN 966-518-225-0. Гуцал П. З. Куницький Леонтій Теофанович // Дуда І., Пиндус Б., о. Шаварин М. Куницький Леонтій // Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. .
Посилання Листи ерцгерцога Вільгельма Габсбурга до митрополита Андрія Шептицького. Примітки // Ю. Терещенко, Т. Осташко. Український патріот із династії Габсбургів. — К., 2011.