Панькевичі́вка чи Правопис Паньке́вича — український фонетико–етимологічний правопис, що його склав 1922 року Іван Панькевич для шкіл Закарпаття на основі максимовичівки.
Засади Панькевича були схвалені 1920 року на з'їзді закарпатських учителів, а згодом викладені в «Граматиці руського языка» (Мукачево, 1922). Головний принцип цієї системи — врахування місцевих традицій, зокрема: збереження ѣ: єѣ, тоѣ, синьоѣ; тѣ, добрѣ; діалектні особливості фонетики (фонології) — ы: ты, сынъ, мыло; різні рефлекси [о] в новозакритому складі — і, ÿ, у, що позначаються буквою о̂.
Панькевичівка проіснувала до 1945 року й була замінена загальноукраїнським правописом.
Див. також Кулішівка Желехівка Максимовичівка
Джерела Панькевичівка з Енциклопедії «Українська мова» Мушинка М.І. Іван Панькевич і Закарпаття // Матеріали наукової конференції, присвяченої пам’яті Івана Панькевича (23—24 жовтня 1992 року). — Ужгород, 1992. — С. 151—175.