Че́хія (), офіційна назва — Че́ська Респу́бліка (; абревіатура ЧР — ), раніше відома як Богемія (, ) — держава в центральній Європі без виходу до моря, що межує на півночі і заході з Німеччиною, на північному сході — з Польщею, на південному сході — зі Словаччиною та на півдні — з Австрією. Чехія займає км² і має горбистий ландшафт з переважно помірним континентальним та морським кліматами. Чеська Республіка — унітарна демократична республіка, де проживає 10,6 мільйонів жителів. Її столиця та найбільше місто — Прага, з 1,3 млн жителів; інші великі міста — Брно, Острава, Оломоуць та Пльзень. Основні річки: Морава, Лаба (Ельба), Влтава, Сазава.
Природа
Територія Чехії витягнута з заходу на схід на 491 км, з півночі на південь — 282 км. Протяжність державних кордонів становить 2303 км.
На півночі Чехія має спільний кордон із Польщею (786 км), на сході зі Словаччиною (488 км), на півдні з Австрією (приблизно 500 км), на заході і півночі — з Німеччиною (811 км).
Геологія
Геологічна історія Чехії — це літопис, що налічує понад 600 млн років. Основу країни становить Чеський масив, який є частиною великої герцинської системи складчастості. Формування гірського масиву відбувалося внаслідок зіткнення прадавніх континентів Лавруссії та Гондвани.
Західна та центральна частини країни складені переважно докембрійськими та палеозойськими метаморфічними породами — гнейсами, сланцями та амфіболітами. Проте «серцем» масиву є потужні гранітні інтрузії, які утворилися в результаті підняття магми під час готворення. На сході країни ситуація кардинально інша: там Чеський масив пірнає під значно молодші структури Західних Карпат. Ця зона контакту є сейсмічно активною, хоча й помірною.
Північна Чехія відома своїми мезозойськими відкладами. У крейдовому періоді тут розливалося мілководне море, яке залишило після себе товсті шари пісковиків. Сьогодні вони утворюють знамениті «скельні міста». Південночеські улоговини, навпаки, заповнені третинними осадовими породами, де сформувалися значні поклади бурого вугілля та каоліну. Геологічне різноманіття також зумовило багатство мінеральних джерел (Карлові Вари, Маріанські Лазні), що пов'язано з глибинними розломами та згаслою вулканічною активністю в районі Чеського середньогір'я.
Рельєф
Чехія — країна височин і середньовисотних гір. Її рельєф часто описують як природну «фортецю». Центральну частину займає Чеська улоговина, оточена з усіх боків прикордонними горами. Це створює унікальний геоморфологічний профіль, де висоти коливаються від 115 м (уріз води Ельби на кордоні з Німеччиною) до 1603 м (гора Снєжка).
Західна частина (Богемія) лежить у басейнах річок Ельби і Влтави, оточених в основному низькими горами (Судети і їхня частина — Карконоші), де знаходиться найвища точка країни — гора Снєжка заввишки 1603 м. Моравія, східна частина, також досить горбиста і в основному лежить у басейні річки Морава (Марх), а також містить витік річки Одри.
Основними геоморфологічними одиницями є: Шумавська система (південний захід). Це старі, пологі гори з широкими хребтами. Рельєф тут сформований тривалим вивітрюванням та льодовиковими процесами в четвертинному періоді, що призвело до появи карових озер. Крушні гори (північний захід). Представляють собою асиметричний горст. Північні схили плавно спускаються в Німеччину, тоді як південні різко обриваються в бік чеських долин, створюючи величні тектонічні уступи. Карконоше-Єсеніцька система (північ та північний схід). Тут рельєф має найбільш альпійський характер. Гострі гребені, кам'яні розсипи та глибокі льодовикові долини свідчать про інтенсивну роботу давніх льодовиків. Чесько-Моравська височина. Розташована в центрі, вона слугує природним мостом між Богемією та Моравією. Це горбиста місцевість із середніми висотами 500—600 м, де переважають куполоподібні вершини.
Окреме місце в рельєфі посідає карст. Моравський крас на сході країни — це складна система з понад 1100 печер, проваль (прірва Мацоха) та підземних річок, вимитих у вапнякових породах девонського періоду. Таке розмаїття форм — від еолових (пісковики) до флювіальних (річкові тераси Влтави) — робить Чехію ідеальним майданчиком для вивчення геоморфології.
Клімат
Клімат Чехії помірний і має перехідний характер між морським західноєвропейським та континентальним східноєвропейським, з теплим літом і холодною, похмурою і вологою зимою. Влітку середня температура +20 °C, взимку −5 °C. Погода тут часто нестабільна і залежить від того, яка повітряна маса домінує в даний момент: волога атлантична чи суха арктична/континентальна.
Середня температура повітря січня коливається від ‒1 °C до ‒4 °C у низовинах і до ‒7 °C і нижче у горах. Липень зазвичай теплий — від +18 °C до +20 °C у низовинах (у горах від +8 до +12 °C), хоча в останні десятиліття частіше спостерігаються періоди екстремальної спеки понад +30 °C.
Середньорічна кількість опадів 450—700 мм у низовинах, до 1200—1600 мм — у горах. Розподіл опадів нерівномірний через «дощову тінь» гір. Найбільше опадів випадає в Карконоше та Шумаві (до 1600 мм на рік), тоді як у Центральній Богемії та Південній Моравії цей показник може бути нижчим за 500 мм, що створює ризики посухи. Найбільше опадів припадає на літні місяці, особливо у вигляді злив. Узимку в горах утворюється стійкий сніговий покрив.
Важливою особливістю є вертикальна зональність. З підняттям на кожні 100 м температура падає приблизно на 0,6 °C. Це створює специфічні мікроклімати в гірських долинах (температурні інверсії), де взимку в низинах може бути значно холодніше, ніж на вершинах. Завдяки західним вітрам, країна отримує достатньо вологи для підтримки густої річкової мережі, проте глобальні зміни клімату призводять до того, що традиційні «білі зими» стають рідкістю, а літні грози набувають дедалі руйнівнішого характеру.
Внутрішні води
Чеська Республіка займає стратегічне положення на європейському вододілі. Оскільки країна розташована на височинах, майже всі значні річки беруть тут свій початок і витікають за межі території, що робить Чехію повністю залежною від атмосферних опадів.
Головною водною артерією Чехії є Влтава — найдовша річка країни (433 км). Вона протікає через Прагу і впадає у Лабу (Ельбу). Лаба, своєю чергою, з'єднує Чехію з Північним морем. Східна частина країни (Моравія) дренується річкою Морава, що належить до басейну Дунаю (Чорне море), а північний схід — річкою Одра, що прямує до Балтійського моря. Таким чином, Чехія є унікальним місцем, де крапля дощу може потрапити в будь-яке з трьох морів залежно від того, на який схил вона впала.
Природних озер у Чехії небагато. Найвідомішими є п'ять льодовикових озер у горах Шумава (найбільше — Чорне озеро). Проте дефіцит природних озер компенсується величезною кількістю штучних водойм: Стави. Створені переважно в епоху Середньовіччя та Відродження (особливо в Південній Чехії). Ставок Рожмберк є найбільшим у країні та Європі. Ці водойми мають не лише господарське (рибальство), а й величезне екологічне значення. Водосховища. Були збудовані у XX столітті для захисту від повеней та виробництва електроенергії. Найбільшим за площею є Липно, а за об'ємом води — Орлик.
Чехія надзвичайно багата на мінеральні та термальні води. Унікальні геологічні розломи сприяли виникненню світових курортів. На заході це «Золотий трикутник»: Карлові Вари, Маріанські Лазні та Франтішкові Лазні. Теплі джерела в Тепліцях та джерела з високим вмістом радону в Яхимові є наслідком давньої вулканічної активності.
Ґрунти
Ґрунтовий покрив Чехії вирізняється значною строкатістю, що зумовлено розчленуванням рельєфу та різноманітністю материнських порід. Найпоширенішим типом ґрунтів є буроземи (камбісолі), які займають близько 45 % території. Вони домінують у передгір'ях та на схилах пагорбів, де під лісовим покривом відбуваються процеси інтенсивного вивітрювання силікатів.
У низовинах, зокрема в басейнах річок Лаба та Морава, залягають найбільш родючі чорноземи та алювіальні ґрунти (флювісолі). Чорноземи сформувалися на лесових відкладах і є основою аграрного сектора країни. У гірських районах з високою вологістю (Шумава, Карконоше) розвинені підзоли — кислі ґрунти з чітким горизонтом вимивання, непридатні для землеробства, але сприятливі для хвойних лісів. Окрему групу становлять рендзини, що утворилися на вапнякових субстратах Моравського Красу, та торфовища (органосолі), характерні для плато Шумави.
Сучасний стан ґрунтів Чехії потребує уваги через ризики водної ерозії, яка загрожує майже половині сільськогосподарських угідь.
Рослинний світ
Рослинний світ Чехії є характерним для Центральної Європи, але має чимало регіональних відмінностей завдяки мозаїчності ландшафтів, відбиттю історичних біогеографічних процесів і діяльності людини. Територія країни загалом належить до помірної зони широколистяних та мішаних лісів. Ліси покривають близько 34 % території країни. Значну частину займають штучні насадження ялини. Проте в природних резерватах (наприклад, у лісі Боубін) збереглися ділянки первісного пралісу, де деревам понад 400 років.
Флора
Флора Чехії налічує приблизно 2700—3000 видів судинних рослин, близько 860 видів мохів та понад 1500 видів лишайників. Таке багатство пояснюється розташуванням країни на стику середньоєвропейської та паннонської фітогеографічних областей.
На території Чехії зростає значна кількість ендемічних видів рослин, багато з яких є реліктами льодовикового періоду: дзвоники богемські (Campanula bohemica; ендемік Карконоше, що росте на гірських луках); горобина судетська (Sorbus sudetica; унікальний чагарник, що трапляється лише в заповідних зонах Гігантських гір); гвоздика піщана богемська (Dianthus arenarius subsp. bohemicus; надзвичайно рідкісна підвид, що зберігся лише на декількох локаціях); тирлич крапчастий (Gentiana punctata; велична гірська рослина, символ субальпійських зон); росичка круглолиста (Drosera rotundifolia; хижа рослина, що мешкає на торфовищах Шумави).
У степових районах Південної Моравії місцями трапляються популяції рідкісних орхідей, зокрема зозулиних черевичок справжніх (Cypripedium calceolus).
Рослинність
Основними зональними (на рівнинах і пагорбах) та азональними (у горах) типами рослинності Чехії є: дубово-грабові ліси (домінують у низовинах; основні види — дуб черешчатий (Quercus robur) і граб звичайний (Carpinus betulus)); букові ліси (природна рослинність середньогір'я (600—1000 м); тут панують бук лісовий (Fagus sylvatica) разом із ялицею білою (Abies alba); гірські хвойні ліси (на висотах понад 1000 м переважає ялина європейська (Picea abies); альпійські луки та тундра (трапляються лише на найвищих вершинах Карконоше).
У долинах річок поширені лучні й водно-болотні рослинні угруповання, де спільно із справжніми луками трапляються вологі і заболочені заплавні луки і водно-болотні комплекси. Вони важливі для збереження біорізноманіття, оскільки є притулком для значної кількості рідкісних і залежних від водного режиму видів рослин.
Тваринний світ
Тваринний світ Чехії також багатий і різноманітний, проте зі значним вкрапленням альпійських та степових елементів. Він представлений типовими для Центральної Європи тваринами, адаптованими до помірного клімату та відповідних типів біотопів.
У країні налічується понад 600 видів хребетних тварин — близько 90 видів ссавців, понад 400 видів птахів (включно з мігруючими), кілька дестків видів плазунів і амфібій, а також близько 60 видів прісноводних риб. Значно більше — близько 50 тис видів безхребетних, включно з комахами, павукоподібними та молюсками.
Серед ссавців найбільш поширеними є сарна європейська (Capreolus capreolus), олень благородний (Cervus elaphus) та кабан (Sus scrofa). Успішно відновлюються популяції рисі євразійської (Lynx lynx) у Шумаві та вовка (Canis lupus) у прикордонних районах.