Аменапркіч (, букв. — Всеспаситель) — група пам'яток вірменського середньовічного мистецтва з зображенням Розп'яття.
На відміну від більшості творів з рельєфними хрестами в Аменапркіч тема Розп'яття і супроводжуючі її композиції представлені в образотворчій формі. Можливо, пам'ятники цього типу сходять до Розп'яття (згадується в «Історії Вартапетів Левонда», VII ст.; не збереглося), для якого князь Ашот Патрік (685–689) збудував церкву в області Тарон, або до шанованого у Вірменії дерев'яного різьбленого Розп'яття Х ст. Його походження пов'язують з апостольськими часами; до Вірменії воно було привезено з Візантії царем Ашотом як дар імператора Василя. У 1013 р. для цього Розп'яття Григір Магістрос заново відбудував церкву в монастирі Авуц-тар поблизу Гегарду (з сер. XVIII ст. по нині. Розп'яття знаходиться в Патріаршій ризниці в Ечміадзіні). Найдавніший фрагмент святині представляє «Зняття з хреста з майбутніми св. Йосипом Аримафейським і Никодимом».
Збереглися 4 хачкари (рельєфні меморіальні хресні камені) типу Аменапркіч: 1273 р. з притвору монастиря Ахпат, був створений «в моління за атабага і амірспасалара вірмен і грузин Садуна»; 1279 р. з с. Урц Араратського р-ну (нині в монастирі Ечміадзін); 1281 р. з Дсеху (обл. Лорі); 1285 р. з Марцу.
Найбільш розгорнута композиція представлена на Аменапркічі з Ахпату. Зображення Розп'яття на центральному полі хачкару супроводжують фігури Богоматері, святих Іоанна Хрестителя, Йосипа Аримафейського, Никодима та апостолів, а також сонця, місяця і ангелів. Верхній регістр хачкару займає багатофігурне зображення Вознесіння Христового. Композиції виконані глибоким пластичним різьбленням на тлі дво- або трирівневого рослинного орнаменту і плетінки. Невеликі ділянки гладкої поверхні хреста і фону заповнені написами заголовним письмом.
Рельєфні зображення Розп'яття в середньовічній Вірменії створювалися також на фасадах церков (наприклад, на західному фасаді церкви монастиря Гандзасар, 1216–1230; на тимпані вікна гавіту монастиря Нораванк майстра Моміка, 1321) або на пам'ятках прикладного мистецтва (золотий оклад Бардзрабердського Євангелія, 1254; складень-релікварій царя Хетума II, 1293).
У вірменському мистецтві під впливом пам'яток типу Аменапркіч в умовні геометричні композиції хачкарів і хрестів на фасадах храмів включаються зображення окремих фігур і сцен.
Див. також Хачкар Ечміадзін Собор Сурб Аменапркіч Казанчецоц Ґюмрі Монастир Ахпат Монастир Санаїн Макраванк Тахасер
Ресурси Інтернету Аменапркич «Architectural Ensembles of Armenia », by O. Khalpakhchian, published in Moscow by Iskusstvo Publishers in 1980. «Rediscovering Armenia Guidebook », by Brady Kiesling and Raffi Kojian, published online and printed in 2005.