Ступені загроженості мов () — шкала з кількох категорій, запропонована в ЮНЕСКО для більш чіткого визначення небезпеки, що загрожує тій чи іншій мові.

Класифікація Для оцінення мови на предмет її життєдіяльності чи загроженості беруться до уваги найрізноманітніші параметри: кількість носіїв (як першої та другої), міра їх розпорошеності, наявність у мови писемності й офіційного статусу, сфери вжитку, мовна свідомість носіїв, їхнє бажання зберегти мову. Окрім того, важливим є стан економіки та рівень трудової зайнятості (якщо, наприклад, в основному ареалі мови панує безробіття, слід очікувати масової трудової міграції носіїв у чужомовне оточення, що збільшить вразливість мови).

Проте, вирішальний чинник життєздатності мови — її засвоєння дітьми як першої, тобто передача мови між поколіннями. Цей критично важливий параметр покладено в основу найвідоміших методик визначення загроженості мови — градуйованої шкали розриву між поколіннями, що її запропонував Дж. Фішман, і шестирівневої шкали загроженості мов, розробленої в ЮНЕСКО. При переході на кожний наступний ступінь життєздатність мови знижується, а загроженість, навпаки, зростає.

Шкала розриву між поколіннями Дж. Фішмана визначає вісім ступенів загроженості мови залежно від її використання: в освіті, роботі, засобах масової інформації, та на вищих рівнях суспільства, навіть на державному; на нижчих рівнях (у місцевих медіа та в урядових установах); у місцевій трудовій діяльності, представники вищих і нижчих рівнів суспільства послуговуються нею при контакті; у школах, але простежується залежність (більша або менша) від іншої мови; в освіті, але в неформальних обставинах; у сім'ях як данину традиції; старшими поколіннями, що втратили репродуктивну функцію; кількома представниками старшої спільноти, які знають або пам'ятають мову.

Шкала загроженості мов заснована на класифікації Дж. Фішмана з певними модифікаціями і використовується ЮНЕСКО в «Атласі мов світу, що перебувають під загрозою»: +СтатусПоясненняПриклади мовEndangered Languages ProjectБезпечна ()мовою послуговуються всі вікові групи, її передача між поколіннями не порушенаамхарська, англійська, арабська, вірменська, іспанська, німецька, українська, французькаВразлива ()мовою говорять більшість дітей, але сфера її функціонування обмежена (наприклад, нею розмовляють тільки вдома)адигейська, башкирська, білоруська, гренландська, інгуська, ірландська, чуваська, якутськаВиразно загрожена ()не вивчається дітьми вдома як материнська моваалтайська, валлонська, ерзянська, калмицька, комі, марійська, мокшанська, неварськаНебезпечно загрожена ()використовується старшими поколіннями — дідусями і бабусями; покоління батьків може розуміти мову старших, але самі вони не говорять цією мовою ні з дітьми, ні між собоюбретонська, вепська, іжорська, кашубська, кримська, нижньолужицька, сефардська, хантийськаКритично загрожена ()мовою послуговуються тільки покоління дідусів і бабусь (прадідусів, прабабусь), вживаючи її фрагментарно і нечастоайнська, водська, дахлік, гавайська, лівська, маньчжурська, тофаларська, ульцька, евенськаВимерла ()мова, в якої не лишилося жодного живого носіяготська, далматинська, полабська, прусська, словінська, каппадокійська грецька, убихська, чагатайська

Від вимерлих мов слід відрізняти давні мертві мови (ancient) — мови, які або вимерли до 1500 року (дата умовна), або розвинулися в сучасні мови (як латина); мови богослужіння (мертві мови, тексти яких використовуються і зараз); крім того, існує кілька «відроджених» вимерлих (корнійська, менська) і мертвих (іврит) мов, які є особливими випадками.

Як видно, абсолютне число носіїв не відіграє суттєвої ролі. Набагато важливіше, наскільки добре мова передається наступним поколінням, що найбільш очевидно з кількості дітей, які нею розмовляють, а також із середнього та мінімального віку мовців.

Атлас мов світу, що перебувають під загрозою зникнення

19 лютого 2009 року побачив світ «Атлас мов світу, що перебувають під загрозою зникнення» у новій редакції. Попередня редакція 2001 року вже не відображає дійсного стану справ. Так, у старій редакції з 6900 мов, що перебувають під загрозою зникнення, називалися 900, а в 2009 році ця цифра зросла майже втричі. Тепер у статус мертвих мов можуть перейти понад третини живих мов планети. Наприклад, Еякська мова стала мертвою зі смертю останнього її носія — Мері Сміт Джонс (Аляска). Ще 199-тьма мовами планети розмовляють менше двох тисяч осіб. Прикладом мови, якій загрожує знищення, є Ленгілу, яку знають лише 4 мешканці Індонезії.Вийшло нове видання Атласу мов світу — Радіо Свобода © 2010 RFE/RL, Inc

Важливість збереження мов

Збереження всіх, навіть малопоширених мов, дуже важливе як з точки зору збереження культурного розмаїття людства, так і з наукової — багато зникаючих мов ще погано описані лінгвістами (іноді навіть майже не описані) і становлять великий інтерес для порівняльно-історичного мовознавства, Етнографії, і етнології, Культурної антропології.

Прикладом такої мови є вимерла, але відроджується, еякська мова — дослідження її фонетики лінгвістом Майклом Краусом призвело до появи гіпотетичної мовної сім'ї На-дене.

21 червня 2012 року компанія Google Inc. повідомила про проєкт з порятунку вимираючих мов (Endangered Languages Project). Сутність проєкту полягає в створенні сайту, на якому централізовано подана інформація про мови, що перебувають на межі зникнення. Всього в базі даних сайту на 21 червня 2012 року було 3054 мови. Географічне розташування носіїв мови можна подивитися на спеціальній інтерактивній мапі. Є в проєкті і рідкісні мови, що зустрічаються на території Росії. Серед них кілька діалектів саамської, водська мова, хантийська і багато інших.

Див. також Список мов Росії під загрозою зникнення

Примітки

Посилання Червона книга мов Європи Інтерактивний атлас мов світу, що перебувають в небезпеці Посібник для авторів статей видання «Мови світу» День рідної мови — чому мови вимирають // Deutsche Welle, 21.02.2017 Марта Кривецька. Половина мов світу може вимерти до кінця століття // zaxid.net, 28 липня 2012 «Ступені збереженості мов: класифікація убезпечених і зникаючих мов» Селігей П. О. Глобалізація і проблеми збереження мовного розмаїття // Мовознавство. — 2022. — № 4. — С. 3–21

Див. також Інститут психолінгвістики імені Макса Планка