Ву́лиця Олесни́цького — вулиця у Залізничному районі міста Львова, в місцевості Левандівка. Починається від вулиці Широкої та закінчується в промзоні, утворюючи перехрестя з вулицею Повітряною. Прилучаються вулиці Кузнярівка, Заболотівська та Мацієвича. Вулиця асфальтована та має асфальтовані хідники. На ділянці від Повітряної до Кузнярівки з парного боку до вулиці прилягає Левандівський парк.

Історія Вулиця виникла на початку XX століття у складі присілка Левандівка, що тоді належав до ґміни Білогорща та від 1916 року мала назву Варшавска, на згадку про місто Варшаву, столицю Королівства Польського (нинішня Польща). Після вилучення присілка Левандівка з меж ґміни Білогорща та його приєднання до міста Львова 11 квітня 1930 року, вулиці Левандівки були перейменовані або ж новоутвореним вулицям надавалися певні назви. Так, у 1933 році отримала назву Бастира, на честь Стефана Бастира, польського військового пілота, учасника польсько-української війни 1918—1919 років, кавалера ордена Virtuti Militari, що здійснив перший бойовий виліт у незалежній Польщі. Загинув в авіакатастрофі 6 серпня 1920 року, виконуючи політ над Левандівкою. Під час німецької окупації, у 1943—1944 роках мала назву Кохановськіґассе, на честь Яна Кохановського, польського поета, перекладача та драматурга епохи Відродження. У липні 1944 року повернена довоєнна назва — вулиця Бастира і вже за два роки, у 1946 році перейменована на вулицю Багрицького, на честь радянського поета Едуарда Багрицького. Сучасна назва вулиця Олесницького походить від 1992 року, на честь українського громадсько-політичного діяча Євгена Олесницького.

Забудова Забудова вулиці Олесницького — одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років, одноповерхова садибна забудова, одно-, дво- і триповерхова житлова забудова 2000-х років.

№ 1 — п'ятиповерховий житловий будинок з комерційними приміщеннями та підземним паркінгом, зведений ЖБК «Леван Ленд» самовільно, без дозвільних документів на місці одноповерхового садибного будинку 1930-х років. Міська ДАБК провела перевірку будмайданчика, зафіксувала порушення і видала приписи про припинення робіт та усунення порушень, але ці приписи забудовник не виконав. ЖБК та проєктну організацію оштрафували. Через невиконання вимог попередніх приписів інспекція ДАБК видала додатковий припис про демонтаж об'єкта.

№ 2 — двоповерховий будинок, збудований у 1930-х роках. До 2018 року тут містився центр туризму та краєзнавства «Левандівка». У 2020 році в будинку повністю оновлено внутрішні приміщення, замінено сантехніку, утеплено фасад, зроблено благоустрій території, встановлено ігрові майданчики та територію довкола будинку огороджено парканом. Від жовтня 2020 року тут розпочали свою роботу чотири дошкільні групи філії закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 2, що на вул. Широкій.

№ 14 — одноповерховий житловий будинок, збудований у 1930-х роках. Тут за радянських часів містився опорний пункт правопорядку.

№ 15 — п'ятиповерховий житловий будинок, збудований за спільним проєктом Ярослава Мастила, Юрія Джигіля, Олександра Шкіри та Юлії Котлярової. 1995 року відзначений першою премією Національної спілки архітекторів України на всеукраїнському огляді спілки серед 43 представлених робіт.

№ 26а — Зал Царства Свідків Єгови.

Наприкінці вулиці, між будинками під № 105 та № 107 зберігся старий вуличний ручний водяний насос, встановлений над криницею або ж свердловиною у 1950-х роках та використовувався для громадського водопостачання. Нині не діючий.

Примітки

Джерела

Посилання