Ту́га чи журба́ — багатозначне поняття, що виражає перш за все переживання глибокого жалю спричиненого якимсь горем, невдачею і т. ін.

Загальний опис Виступає предметом психології, а також філософії. Вперше вжите в останні галузі, як реакція на роздумування про смерть, власне значення у світі, а також інші екзистенційні питання. Тривогу не можна звести ні до психологічного прояву, ні до філософського питання; вона є і тим, і іншим у своїй основі.

У філософії ця тема розглядалася багатьма авторами, зокрема екзистенціалістами, для яких вона набуває значення питання про людський стан.

У психопатології йдеться про стан неспокою, який проявляється як внутрішнє відчуття пригніченості та скутості, що відчувається в тілі. Зазвичай це супроводжується страхом нещастя або неминучої смерті, перед якими суб'єкт відчуває себе безсилим. Сам по собі біль не є психопатологічною ознакою, а є дзеркалом комплексу афективних явищ, однак, якщо він стає занадто частим або навіть безперервним, біль стає симптомом, який може корелювати з іншими специфічними ознаками, утворюючи синдром, або проявлятися ізольовано у вигляді генералізованої тривоги, або тривожного неврозу. У певних клінічних ситуаціях відсутність тривоги може бути такою ж тривожною, як і її надлишок. У фрейдистському психоаналізі тривога - це метапсихологічна концепція, розроблена в Першій актуальній теорії як наслідок придушення, потім переглянута і розвинута в Другій актуальній теорії як джерело придушення, і відтоді розглядається як клінічний прояв інтрапсихічного конфлікту.

Близькими почуттями є смуток, нудьга, тривога. Туга відрізняється вираженим зниженням настрою і погіршенням загального самопочуття. У важких випадках спостерігається різко виражена пригніченість, постійна зосередженість на почутті туги, при цьому практично відсутні навіть короткочасні приємні враження. Нарешті, можуть бути випадки абсолютно нестерпної туги, які нерідко є причиною суїцидальних думок і дій. Стан туги часто супроводжується тривогою, почуттям невмотивованого несвідомого страху.

Визначення Етимологічно в українській мові слово туга походить від праслов'янського tǫga, що означає «сила, міцність; в’ялість, інертність, лінощі; стійкість, витривалість, жорсткість». Слід зауважити, що слово лінь і собі пов'язано з поняттями недуги. Слово журба важче визначити, але відомо що воно перед усім пов'язано з хворобливим станом, поневіряннями та муками.

У філософії Поняття страждання з'явилося у філософії завдяки К'єркеґорові (1813-1855) у його праці «Поняття страждання» (). Недалеко від визначення, яке дає психоаналіз, воно потім часто використовувалося сучасними філософами для позначення стану метафізичної та моральної тривоги.

У психології

Біхевіоризм У психологічному підході, натхненному біхевіоризмом, туга визначається як поведінка, пов'язана з тривалою емоцією страху без чітко визначеного зовнішнього об'єкта. Цей підхід розрізняє напад туги та панічну атаку. Напад туги характеризується чітко визначеним періодом інтенсивного страху і дискомфорту, причому щонайменше чотири з наведених нижче симптомів виникають менш ніж за десять хвилин.

прискорене серцебиття пітливість тремтіння відчуття задухи біль або дискомфорт у грудях нудота або дискомфорт у животі запаморочення або непритомність дереалізація (відчуття нереальності) або деперсоналізація (відірваність від себе) страх втратити контроль або збожеволіти страх смерті відчуття оніміння озноб або припливи втома плач

Серед симптоматичних підходів - DSM-IV та МКХ-10 - пропонують категорію: Тривожний розлад, включаючи генералізований тривожний розлад.

Психоаналіз Теорії тривоги Зиґмунда Фройда доповнюють одна одну. Ми зазвичай розрізняємо дві концепції інтрапсихічних механізмів, більшість з яких є несвідомими й з'являються лише через слова терапії, малюнки для дітей або через більш-менш сублімовані медіації:

Перша теорія розглядає тугу як вторинну стосовно репресії: сексуальний афект, звільнений від репресованої репрезентації, трансформується в тугу. Друга розглядає тугу як «сигнал» перед обличчям неминучої небезпеки, особливо внутрішньої; таким чином, тривога тут є захисним процесом, введеним в дію его перед обличчям припливу імпульсивного збудження: тривога, таким чином, передує репресії в цій концепції. У зв'язку з вищесказаним, «автоматична тривога» є спонтанною реакцією організму на травматичну ситуацію, як зовнішню, так і внутрішню.

Аналіз якісних відтінків тривоги показує, що вона може змінюватися залежно від об'єкта страху:

тривога кастрації характерна для неврозу; мова піде, наприклад, про опис Фройдом несвідомого як ігнорування заперечення - в цьому випадку "не маю"; депресивна тривога (Дональд Віннікотт) - страх втратити об'єкт (і не обов'язково фалос); вона пов'язана, серед іншого, з депресивною позицією; зустрічається в організаціях пограничного типу, згідно з Жаном Берже (психоаналітик); тривога смерті, яка виникає раніше, є психотичною за своєю природою; вона пов'язана з тривогою фрагментації, яка стосується скоріше буття, ніж володіння; психотик жахається знищення, яке представляє фрагментація.

Див. також

Сум Екзистенційна криза Тривога Страх

Примітки

Джерела

Н. Хамітов. Туга //