П'єр Міхаель Літтба́рскі (, 16 квітня 1960, Західний Берлін) — колишній німецький футболіст, чемпіон світу (1990); грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Як гравець насамперед відомий виступами за «Кельн», в якому провів більшу частину своєї ігрової кар'єри, а також національну збірну Німеччини, у складі якої став чемпіоном світу.

Клубна кар'єра Народився 16 квітня 1960 року в Західному Берліні. Вихованець футбольної школи «Кельна». Літтбарскі мав з народження невеликий дефект ніг. Але завдяки працездатності та віддачі, а також вмінню тренера Хеннеса Вайсвайлера знаходити таланти, зміг стати великим футболістом. У 18 років П'єр вперше одягнув футболку основної команди «Кельна», і багато фахівців помітили, що при характерному дефекті ніг Літтбарські має відмінну швидкість та хороший удар з лівої ноги. Всього а основній команді «Кельна» П'єр провів вісім сезонів, взявши участь у 243 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Кельна», був основним гравцем команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,37 голу за гру першості.

1986 року Літтбарські перебрався в Париж, щоб стати гравцем місцевого «Расинга», але через рік знову повернувся в «Кельн». Майже всі тренери світу відзначали разючу працездатність гравця, але ніхто не поспішав підписувати з ним контракт. Всього Літтбарскі зіграв 406 матчів у німецькій Бундеслізі та забив 116 голів, що для гравця його амплуа є чудовим результатом.

1993 року Літтбарскі пішов з «Кельна» та перейшов у японську Джей-Лігу, де вже грали ряд великих гравців, таких як Зіко, Гарі Лінекер та інші. Сам же П'єр протягом 1993—1995 років захищав кольори «ДЖЕФ Юнайтед Ітіхара Тіба».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Вегалта Сендай», що виступав у другому за рівнем дивізіоні Японії. Літтбарскі виступав з клуб протягом 1996—1997 років, після чого завершив кар'єру у віці 37 років.

Виступи за збірну 1981 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Німеччини. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 73 матчі, забивши 18 голів.

Літтбарскі взяв участь у трьох чемпіонатах світу (1982 року в Іспанії, де разом з командою здобув «срібло», 1986 року у Мексиці, де знову став срібним призером, та 1990 року в Італії, здобувши того року титул чемпіона світу), а також двох чемпіонатах Європи (1984 року у Франції та 1988 року у ФРН).

Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1999 року, очоливши тренерський штаб японського клубу «Йокогама».

2001 року повернувся на батьківщину, ставши асистентом тренера у клубі «Баєр 04», але в тому ж році покинув команду, ставши головним тренером «Дуйсбурга».

2003 року Літтбарскі знову відправився в Азію, де знову став тренувати «Йокогаму», після чого був головним тренером австралійського «Сіднея», японської «Авіспи Фукуока» та іранської «Сайпи».

З 2008 до 2010 року очолював «Вадуц», з яким виграв за цей час два Кубка Ліхтенштейну.

9 червня 2010 року підписав дворічний контракт з клубом «Вольфсбург» як асистент головного тренера. 7 лютого 2011 року призначений виконуючим обов'язки головного тренера «Вольфсбурга» замість Стіва Макларена, проте на посаді пропрацював лише до 18 березня, поки новим головним тренером не було призначено Фелікса Магата, а Літтбарскі став працювати в нього асистентом.

Статистика

Клубна

|1978/79||rowspan="8"| «Кельн»||rowspan="8"|Бундесліга||16||4 |- |1979/80||34||7 |- |1980/81||32||6 |- |1981/82||33||15 |- |1982/83||34||16 |- |1983/84||33||17 |- |1984/85||28||16 |- |1985/86||24||8

|1986/87||rowspan="2"| «Расінг» (Париж)||rowspan="2"|Дивізіон 1||32||4 |- |1987/88||2||0

|1987/88||rowspan="6"| «Кельн»||rowspan="6"|Бундесліга||31||8 |- |1988/89||30||5 |- |1989/90||34||8 |- |1990/91||15||2 |- |1991/92||36||1 |- |1992/93||26||3

|1993||rowspan="2"| «ДЖЕФ Юнайтед Ітіхара Тіба»||rowspan="2"|Джей-Ліга||35||9 |- |1994||28||1 |- |1996||rowspan="2"| «Вегалта Сендай» ||rowspan="2"|ЯФЛ||27||5 |- |1997||2||0 406||116 34||4 92||15 532||135

Збірна

|1981||2||3 |- |1982||15||5 |- |1983||8||0 |- |1984||3||0 |- |1985||10||4 |- |1986||7||0 |- |1987||6||3 |- |1988||8||0 |- |1989||4||2 |- |1990||10||1 |- !Всього||73||18

Титули і досягнення

Як гравця Володар Кубка Німеччини: «Кельн»: 1983 Чемпіон світу (1): ФРН: 1990 Віце-чемпіон світу: 1982, 1986

Як тренера Переможець Ліги чемпіонів ОФК «Сідней»: 2005 Переможець плей-оф чемпіонату Австралії «Сідней»: 2006 Володар Кубка Ліхтенштейну (2): «Вадуц»: 2009, 2010

Примітки

Посилання