Селені́ди (, ) — сполуки селену з електронегативними елементами, в тому числі з металами.
Загальна характеристика Селеніди можна розглядати як похідні селеноводню H2Se, наприклад, Ag4SeS (мінерал агвіларит), Cu2Se (берцеліаніт).
За властивостями і складом займають проміжне положення між телуридами і сульфідами, ближчі до останніх.
Селеніди лужних металів розчинні у воді. На повітрі окиснюються. Схильні до утворення поліселенідів.
Поширення у природі
Відомі мінерали-селеніди Fe, Pb, Zn, Cd, Ag, Cu, Bi, Hg, Co, Ni та ін. Зокрема, у мінеральних покладах зустрічаються: селенід бісмутовий (гуанахуатит, Bi2 (Se, S)3 або Bi2Se3); селенід кобальту (1. фребольдит; 2. суміш клаусталіту з кобальтитом і гематитом); селенід кобальту, нікелю й міді (тиреліт); селенід свинцевий (керстеніт, Pb[SeO4]); селенід цинку (штилеїт).
У природних умовах часто утворюються в ендогенних та екзогенних родовищах. Ідентифікуються складно внаслідок схожості з сульфідами. Рідкісні.
Застосування Селеніди — напівпровідники, що мають фоточутливість, застосовуються у фоторезисторах та фотоелементах, як лазерні матеріали, компоненти люмінофорів і термоелектричні матеріали.
Див. також Селеніт Селенорганічні сполуки
Джерела
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.