Володимир Євграфович Мухін (1916–1996) — радянський поет, письменник, гірничий інженер, гірничорятувальник. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.
Біографія Народився 28 липня 1916 року в д. Мілєєво Калузької губернії в сім'ї селянина.
У 1933 році приїхав до Москви. Працював на будівництві першої черги московського метро прохідником, бетонщиком, арматурників. При редакції газети «Ударник метробуду» пройшов школу поетичної навчання. Перший вірш надрукував у збірнику «Вірші про метро».
У 1935 році вступив до Московського гірничого інституту. Після закінчення інституту в 1940 працює на руднику «Кизил-Кія» у Киргизії помічником начальника дільниці.
У 1942 році направлений в гірничорятувальні частини. Служив командиром ВГРЗ в Середній Азії, після звільнення Донбасу брав участь у відновленні шахт. У 1950 році призначений головним інженером, а потім — начальником гірничорятувальних частин Сталінської області. До того часу він вже автор 5 поетичних збірок, регулярно друкується в газетах і журналах. Працював у ВГРЧ до 1975 року.
Обирався депутатом Донецької міськради, був членом редколегії журналу «Донбас», членом Правління Донецької письменницької організації.
Помер 6 липня 1996 року.
Твори Збірки поезій: «Вірші» (1952) «Заповітне бажання» (1954) «Був такий випадок» (1956) «Золоте море» (1959) «Друзям-шахтарям» (1960) «Високе звання» (1961) «Шкідливі копалини» (1963) «Земні зірки» (1966) «Куртка шахтаря» (1969) «Не перестану дивуватися» (1974) «Під землею і під сонцем» (1976) «Не відаючи спокою»(1984); Проза: Документальна повість «Піднаглядний Черніцин» (1960) Романи «Раптовий викид» (1979), «Ні життя самої» (1986) Повість «Нижче рівня моря» (1984).
Екранізація За романом «Раптовий викид» знято однойменний художній фільм у 1983 році (реж. Борис Івченко).
Цитати "Я б не был, может быть, поэтом, Когда б шахтером не был я!", — В. Мухін «Мои герои»
Джерела Письменники Донеччини — Донецьк, 2004. Публикации в журнале «Донбасс» № 4, 1960; № 4, 1976.