Заселення слов'янами Східних Альп проходило в VI-VIII століттях і була одним з двох основних напрямків міграції слов'ян, які просувалися з Центральної Європи в Центральне Подунав'я і на Балканський півострів, а також із Північного Причорномор'я — земель антів. Ця міграція призвела до формування етногенезу сучасних словенців, і меншою мірою, хорватів.
Історія Слов'янські міграції почалися на пізнішому етапі Великого переселення народів. В Альпійсько-Панонському регіоні слов'янські міграції фактично слідували слідами германських. Так, у 568 році лангобарди пішли з Паннонії до Північної Італії (Ломбардії) через гірські перевали Східних Альп. Давні слов'яни в союзі з аварами відразу зайняли всю Паннонію і почали своє просування слідом за германцями. У 588 році слов'яни з'явилися у верхів'ях річки Сави, де зіткнулися з баварськими інтересами під проводом короля Тассило I. Попри опір германців, в 591 році слов'яни займають басейн верхньої течії річки Драва. Після 600 року слов'яни — хорутани заселяють весь сучасний Крас, а також всі гірські долини. Перед ними відкривається Фріульська низовина, компактно населена романізованим населенням, включеним до складу Лангобардського королівства. Подальші спроби просування слов'ян у глиб Італії тривали, але вони наштовхувалися на шалений опір нечисленних, але вкрай агресивних лангобардів, якими керував Фердульф. Кінець слов'янської колонізації в самій Італії поклала битва при Лауріані у 720 році, коли фріульський герцог — лангобард Пеммо вщент розбив слов'янське військо. Так, у Східних Альпах закінчила своє формування слов'яно-романська мовна межа, в цілому збережена до наших днів, хоча області компактного, в тому числі змішаного, проживання слов'ян і романців довгий час зберігалися по обидва боки кордону (Істрія, Далмація, Фріулі). Їх можна знайти і в наші дні (Венеційська Словенія). Примітно, що прийшле германське населення Італії з часом зазнало романізації, в той час як автохтонне романське населення Східних Альп слов'янізувалося, про що свідчить топоніми та археологічні розкопки.
Адаптація
Оселившись у Східноальпійському регіоні, слов'яни в основному поглинули нечисленне романізоване населення колишнього римського Норіка. На початковому етапі слов'яни-язичники поневолили романське населення, про що свідчить старий слов'янський термін для позначення рабів — хрещеник/krščenik, букв. «хрещений християнин», оскільки спочатку тільки романське населення сповідувало християнство. Частина романського населення намагалася сховатися від слов'ян у твердинях на вершинах пагорбів, наприклад, у фортеці Айдна в гірському хребті Караванке або у фортеці Рифник близько сучасного Целє. Недавні археологічні розкопки показали, що навіть деякі відносно незахищені міста досить довго захищалися від загарбників. Частина споконвічного населення просто переселилася вглиб Італії або поступово перемістилася в міста й острови вздовж Адріатичного узбережжя (сучасний Новиград), де їм було легше підтримувати міську романську культуру і зв'язки з Італією. Але з часом і самі слов'яни, як і германці, перейняли християнство у романських народів регіону. Тому дуже скоро етнічно обумовлене рабство втратило свою актуальність. Як і германці, слов'яни називали романізовані народи терміном волохи, влахи або лахи. Про це свідчать збережені топоніми в сучасній Словенії: Лашко (Laško), Лашки рів (Laški rovt), Лаховце (Lahovče) та ін. Річкова топоніміка Словенії, такі назви як: Сава, Драва, Соча, так само як і назва Карніола (слов'янізована в Кранська / Kranjska), також була перейнята у залишків романського населення. Вторгнення слов'ян на Балкани перервало комунікаційне сполучення Константинополя з Адріатикою і послабило позиції грецької культури в західному Середземномор'ї. Тому альпійські слов'яни, на відміну від балканських, виявилися в цілому включені в західноєвропейську систему цінностей, сприйнявши латинський алфавіт та католицтво в міру свого розвитку в сучасні нації.
Див. також Хорутани Карантанія Переселення слов'ян на Балкани
Джерела G. Barbina, E. Bartolini, G. Bergamini, C. C. Desinan, G. Frau, G. C. Menis, V. Zoratti, Codroipo, Codroipo, Il ponte, 1981 Rajko Bratož, "Gli inizi dell'etnogenesi slovena : fatti, tesi e ipotesi relativi al periodo di transizione dall'eta antica al medioevo nel territorio situato tra l'Adriatico e il Danubio". In publication: La cristianizzazione degli Slavi nell'arco alpino orientale, ur. Andrea Tilatti. Nuovi studi storici, 69. Roma, Gorizia, 2005, str. 145–188. G. G. Corbanese, Il Friuli, Trieste e l’Istria: dalla Preistoria alla caduta del Patriarcato d’Aquileia, Grande Atlante Cronologico, Udine, Del Bianco, 1983 Bogo Grafenauer, "Naselitev Slovanov v Vzhodnih Alpah in vprašanje kontinuitete" [Slavic settlement of the Eastern Alps and the issue of continuity], Arheološki vestnik 21-22 (1970–71), p. 17–32; Mitja Guštin, ed., "Zgodnji Slovani: zgodnjesrednjeveška lončenina na obrobju vzhodnih Alp = Die frühen Slawen: frühmittelalterliche Keramik am Rand der Ostalpen". Ljubljana, 2002. Hans-Dietrich Kahl, "Der Staat der Karantanen: Fakten, Thesen und Fragen zu einer frühen slawischen Machtbildung im Ostalpenraum". Ljubljana, 2002.
Peter Štih, "Ob naselitvi Slovanov vse pobito?" [Did Slavic settlement result in the killing of the entire population?]. In publication: Množične smrti na Slovenskem: 29. zborovanje slovenskih zgodovinarjev [Massive killings in Slovenia: 29th conference of Slovenian historians], Ljubljana, 1999, p. 79–93. Peter Štih, Janez Peršič, "Problem langobardske vzhodne meje" [The issue of the Lombard eastern frontier], Zgodovinski časopis = Historical Review 35 (1981), p. 333–341. Aleš Žužek, "Naselitev Slovanov v vzhodnoalpski prostor" [Slavic settlement of the Eastern Alps area], Zgodovinski časopis = Historical Review 61 (2007), p. 261–287.
Примітки