Лакшмі Баї, Рані Лакшмібай, Рані з Джхансі (гінді: Jhānsi Ki Rāni; при народженні Манікарніка Тамбе; 19 листопада 1828 — 18 червня 1858) — рані (княгиня) держави Джхансі, одна з провідних фігур Індійського повстання 1857 року. Королева-консорт княжої держави Джхансі з 1843 по 1853 рік, її регентка після початку конфлікту, військова очільниця кількох битв проти британців. Національна героїня ІндіїSeal, Graham. Encyclopedia of Folk Heroes. ABC-CLIO, 2001. 347 pages eBook ISBN 978-1576072165 .
Народжена в родині маратхів у Варанасі, Манікарніка Тамбе вступила в шлюб з раджею Джхансі, Гангадхаром Рао, в молодому віці, прийнявши ім'я Рані Лакшмібай. У шлюбі народила сина, але він помер молодим, тому, коли чоловік був на смертному одрі в 1853 році, він усиновив Дамодара Рао, молодого родича, щоб він став його наступником. Британська Ост-Індська компанія, яка на той час підкорила значну частину Індії, включаючи Джхансі, відмовилася визнати це правонаступництво та анексувала Джхансі згідно з Доктриною про перехід, ігноруючи енергійні протести Рані Лакшмібай генерал-губернатору лорду Далхаузі.
У травні 1857 року індійські війська, розміщені в Джхансі, підняли повстання та вбили більшість британців у місті; співучасть та участь Рані Лакшмібай в цих подіях була і залишається оскаржуваною. Вона взяла на себе правління в Джхансі та набрала армію, щоб відбити вторгнення з сусідніх штатів. Хоча її відносини з британцями спочатку були нейтральними, вони вирішили ставитися до неї як до ворогині: генерал-майор Г'ю Роуз атакував і захопив Джхансі в березні та квітні 1858 року. Рані втекла з облоги верхи та приєдналася до інших лідерів повстанців у Калпі, де Роуз розбив їх 22 травня. Повстанці втекли до форту Гваліор, де зробили свій останній бій; Рані Лакшмібай загинули там у бою.
Життєпис Походила з брамінської родини. Донька Моропанта Тамбі, радника впливового маратха Чимнаджі Аппа, брата пешви Баджі Рао II. При народжені отримала ім'я Манікарніка. Отримала гарну освіту, володіла також зброєю, добре вправлялася з кіньми.
У 1842 році одружилась з Гангадара Рао Невалкару, магараджею Джхансі. При цьому змінила ім'я на Лакшмі Баї. Про її шлюбне життя замало відомостей. У 1851 році народила сина, який незабаром помер. Незабаром після цього Гангадар Рао склав заповіт, яким визнавав спадкоємцем трону свого небожа Дамодара Рао (його було всиновлено), а Лакшмі Баї ставала регенткою. Після смерті у 1853 році чоловіка губернатор Індії Д. Делхузі на основі закону щодо наслідування (спадок передавався лише прямим родичам, а не всиновленим) оголосив про анексію князівства Джхансі. Лакшмі Баї намагалася відстоювати права Дамодара Рао, проте марно. Натомість Лакшмі Баї отримала щомісячну платню у 5 тисяч рупій.
З початком Сипайського повстання у 1857 році Лакшмі Баї долучилася до повсталих у фортеці Джхансі, де протягом 8 діб тримала оборону проти англійців. Після цього втекла до Кампі, де приєдналася до одного з ватажків повстання Тант'я Топі. Після цього стала однією з військовиків повстання. 22 травня 1858 року звитяжила у битві при Гаулаулі. Брала участь у захоплені фортеці Гваліор. 17 червня того ж року загинула під час оборони Гваліора.
Її життя та вчинки шануються в сучасній Індії, і вона залишається потужним символом індійського націоналізму.
Примітки
Джерела Michel Naumann et Fabien Chartier, La guerre d'indépendance de l'Inde : 1857—1858, l'harmattan, 2008 (ISBN 978-2296058064) Haythornthwaite, Philip J.: The Colonial Wars Source Book. London: Arms and Armour Press, 1995 ISBN 978-1-85409-436-0