Ґрунти тайгово-лісової зони — це ґрунти, які об'єднують у зв'язку з основними ґрунтоутворювальними процесами (підзолистим, дерновим і болотним) в типи: підзолисті ґрунти, дернові ґрунти, болотні, дерново-підзолисті ґрунти, болотно-підзолисті; виділяють також особливу групу мерзлотно-тайгових ґрунтів. Найменування цих ґрунтів походить від російського слова «підзоли», тобто білястий, що нагадує колір пічної золи.

Основні типи та підтипи ґрунтів тайгово-лісової зони У межах тайгово-лісової ґрунтово-географічної області описані такі типи і підтипи ґрунтів: глєєпідзолисті, підзолисті, дерново-підзолисті ґрунти.

Тип болотно-підзолисті ґрунти: торф'янисто-підзолисті поверхнево-оглеєні, торф'янисто-підзолисті ґрунтово-оглеєні, перегнійно-підзолисті поверхнево-оглеєні, перегнійно-підзолисті ґрунтово-оглеєні, дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні, дерново-підзолисті ґрунтово-оглеєні ґрунти.

Тип дернових (перегнійних) літогенних ґрунтів: дернові літогенно-насичені, дернові літогенно-кислі, дернові літогенно-опідзолені ґрунти.

Тип дерново-карбонатних ґрунтів: дерново-карбонатні типові, дерново-карбонатні вилужені, дерново-карбонатні опідзолені ґрунти.

Тип дерново-глейових ґрунтів: дерново-поверхнево-глеюваті, дерново-землювато-глеюваті, перегнійні поверхнево-глейові, перегнійні землювато-глейові ґрунти.

Тип мерзлотних лучно-лісових ґрунтів: мерзлотні лучно-лісові глеюваті, мерзлотні лучно-лісові типові, мерзлотні лучно-лісові остепнені ґрунти.

Тип сірих лісових ґрунтів: світло-сірі лісові, сірі лісові, темно-сірі лісові ґрунти.

Тип сірих лісових глейових ґрунтів: сірі лісові поверхнево-глеюваті, сірі лісові ґрунтово-глеюваті, сірі лісові ґрунтово-глейові ґрунти.

Тип торф'яних болотних верхових ґрунтів: болотні верхові торф'яно-глеюваті болотні верхові торф'яні ґрунти.

Тип торф'яних болотних низинних ґрунтів: болотні низинні торф'яно-глейові та болотні низинні торф'яні ґрунти.

Тип алювіальних дернових кислих ґрунтів: алювіальні дернові кислі шаруваті примітивні, алювіальні дернові кислі шаруваті, власне алювіальні дернові кислі, алювіальні дернові кислі опідзолені ґрунти.

Тип алювіальних лугових кислих ґрунтів: алювіальні лучні кислі шаруваті примітивні, алювіальні лучні кислі шаруваті, власне алювіальні лугові кислі ґрунти.

Тип алювіальних болотних ґрунтів: алювіальні муловато-глейові та алювіальні муловато-торф'яно-глейові ґрунти.

Дослідники ґрунтів тайгово-лісової зони

Дослідження ґрунтів тайгово-лісової зони проводили К. К. Гедройц, В. Р. Вільямс, І. В. Тюрін, А. А. Роде, В. В. Пономарьова, Е. Н. Іванова, В. П. Чернов, Л. С. Долгова, І. С. Каурічев, І . М. Гаджієв, В. В. Тюлін, Ф. Р. Зайдельман, К. А. Уфімцева, І. В. Забоева, Г. С. Липкина та ін. Було розроблено кілька гіпотез і теорій походження підзолистих ґрунтів.

Сутність підзолистого процесу

Підзолоутворення — абіотичний процес, що протікає в хвойних тайгових лісах з бідної трав'янистою рослинністю або без неї в умовах промивного водного режиму і кислої реакції середовища. (за В. В. Докучаєвим).

Сутність підзолистого процесу полягає в руйнуванні первинних і вторинних мінералів при відсутності в цій зоні карбонатів кальцію з наступним вимиванням продуктів руйнування, окрім кремнезему, в нижні горизонти і ґрунтові води. Основні фактори підзолистого процесу — водорозчинні органічні сполуки (фульвокислоти і низькомолекулярні кислоти), які утворюються при розкладанні органічних залишків (підстилки) в основному грибної мікрофлори. Вони бідні поживними речовинами і основами. Більша частина продуктів руйнування у вигляді розчинних солей кальцію, магнію, заліза, алюмінію і органо-мінеральних сполук вимивається з низхідним струменем вниз, досягаючи ґрунтових вод. Поглинаючий комплекс ґрунтів насичується воднем, збіднюється основами. В результаті ґрунтовий профіль в зоні найбільшого руйнування (під підстилкою) поступово освітлюється, набуваючи білястий або світло-сірий колір. Таким чином, формується білястий підзолистий горизонт, багатий аморфним кремнеземом, з кислою реакцією, збіднений мулом, полуторними оксидами і поживними елементами. Інша частина речовин, переважно мулисті частинки і полуторні оксиди, закріплюється нижче підзолистого горизонту, утворюючи ущільнений горизонт вимивання (іллювіальний) бурого або червоно-бурого кольору. При формуванні підзолистих ґрунтів відбувається лессіваж — переміщення мулистих частинок без руйнування. Цей процес ясно виражений у ґрунтів тайги. Він здійснюється при слабокислій або нейтральної реакції ґрунтового розчину під листяними лісами за участі менше кислого гумусу. Ґрунти, у яких освітлений елювіальний горизонт утворюється внаслідок лессіважа, називають псевдопідзолистими.

Підзолисті ґрунти

Основна стаття:Підзолисті ґрунти

Підзолисті ґрунти поширені в північній і середній тайзі. Вони розвиваються переважно на низинних добре дренованих територіях і височинах під хвойними лісами з моховим, кущово-мохових покровом на різних відкладах, переважно водно-льодовикових і флювіогляціальних, різного гранулометричного складу. Ці ґрунти поділяють на два типи: глеєподзолисті і підзолисті. Глеєпідзолисті ґрунти формуються в північній тайзі під хвойними лісами з мохово-і лишайниково-кущовим покровом на суглинних, рідше супіщаних і піщаних ґрунтоутворюючих породах. Їх профіль складається з послідовно змінюваних горизонтів: Ао — A2g — A2Bg — B (Bg) — С. Горизонт Ао — лісова підстилка (потужність від 3 … 5 до 5 … 10 см) з деревного опаду (хвоя, гілки, кора, шишки), відмерлих і живих мохів та лишайників, грубогумусна, слабооторфована. A2g — елювіальний (підзолистий) оглеєний горизонт (до 15 см), сизувато-світло-сірий з бурими плямами або білястий з сизуватими плямами, плитчасту або лускувато-порошисту, з великою кількістю ортштейнів, суглинковий, містить мало коренів; перехід помітний. A2Bg — перехідний елювіально-іллювіальний горизонт (З. .. 10см), неоднорідне пофарбований (буро-палеві, білясті-сизуваті плями і мови чергуються з більш темними і бурими плямами), суглинковий, ущільнений, містить багато залізисто-марганцевих стяжок (ортштейнів), одинично зустрічаються коріння; перехід помітний. B (Bg) — іллювіальний горизонт різної потужності, буруватий, важкосуглинистий, плитчасто-призматичний або грудкувато-оріхуватий, щільний, з білястої присипкою окремо по структурних гранках, у верхній частині з дрібними ортштейнами; перехід поступовий. С — світло-або жовто-бурі суглинки або глини. Для ґрунтів характерні поверхневе оглеєні, відсутність горизонтів A0А1, А1, А1А2. Глеєподзолисті ґрунти поділяються на провінційні (фаціальні) групи: теплої фації (глеєпідзолисті карликові), помірної фації (глеєпідзолисті), холодної фації (глеєпідзолисті холодні), тривалої мерзлотної фації (глеєпідзолисті глибокопромерзаючі). Реакція ґрунтів сильнокисла (рН 3,2 … 4,3) з максимумом кислотності в горизонтах A2g і A2Bg. Обмінна кислотність обумовлена переважно алюмінієм. Гумусу міститься 2 … 4 %; його складу фульватно. Переважає фація, пов'язана з полуторними оксидами; відсутня фація, пов'язана з кальцієм. Ступінь насиченості підставами низька (менше 50 %). Горизонти A2g і A2Bg збагачені легкомобілізуючими формами алюмінію і заліза, збіднені мулом. Ґрунти містять мало легкодоступних форм азоту, калію і фосфору, мають низьку біологічну активність. Водний і тепловий режими несприятливі для розвитку рослин. Ґрунти безструктурні, перезволожені, особливо восени та навесні, слабоводопрониклі (суглинкові і глинисті різновиди), холодні тривало промерзають. Підзолисті ґрунти формуються в середній тайзі під хвойними лісами з моховим і мохово-кущовим покровом на різних породах. Профіль ґрунтів складається з наступних, що послідовно змінюють один одного горизонтів: Ао — (A0А1) — А2 — А2В — В1 — В2 — нд С. Горизонт A0 — лісова підстилка потужністю від 1 … 2 до 5 … 10 см, що складається з деревного опаду, залишків мохів, слаборозклавшихся, оторфована і пронизана гіфами грибів, пухка; перехід ясний. Іноді виділяють малопотужний або фульватно гумус з підстилки, вмитий на глибину 3 см (A0А1); перехід ясний. А2 — підзолистий, або елювіальний, горизонт (горизонт вимивання) потужністю 1 … 40 см, білястий, світло-сірої або палевого фарбування, пластинчато-листуватих, плитчастої або лускатої структури, іноді безструктурна, борошнистої консистенції, пухкий, з темно-бурими і чорними марганцево-залозистими конкреціями в нижній частині; мови та кишені проникають в горизонт В до 100 см і більше. А2В — перехідний елювіально-іллювіальний горизонт потужністю 10 … 15 см, неоднорідне пофарбований (на загальному буром або червонувато-буром тлі ясно виділяються білясті затеклі, клини, кишені, плями з горизонту А2), оріхуватих-грудкуватих, з великою кількістю кремнеземистої присипки по гранях окремо структурних, ущільнених, містять мало коренів; перехід помітний . В — іллювіальний горизонт, підрозділяється на підгоризонт В1 і В2. В1 — іллювіальний оглинений підгорізонт потужністю 10 … 35 см, бурий, коричнево-бурий або червоно-бурий, щільний і найбільш важкий по гранулометричному складу, оріхуватий-грудкуватий, крупногрудковатий, з білястою кремнеземистою присипкою по гранях структурних окремо, коричневими глянцюватими плівками на агрегатах, з новоутвореннями заліза у вигляді плям і крапок, одинично зустрічаються коріння; перехід поступовий. В2 — іллювіальний подгорізонт потужністю 30 … 50 см, коричнево-бурий або бурий, крупногшрудкуватий, глибистий або крупнопризмовидний, з глянцевими плівками і гострими гранками, з великою кількістю плям заліза і кремнеземистого присипкою, щільний, одинично зустрічаються коріння рослин; перехід поступовий. НД — перехідний горизонт, менш щільний, плоско-крупнокомковатий або глибисто-призматичний, одинично зустрічаються коріння рослин; перехід поступовий. С — переважно бескарбонатна суглинних або глиниста ґрунтоутворюючих порід. Потужність ґрунтів сягає 120 … 150 см. Валовий хімічний склад ґрунтів неоднорідний за профілем. Внаслідок підзолоутворення профіль ґрунтів диференційований за кількістю мулистих частинок — найменше в горизонті А2 і найбільшу в горизонті В. Агрохімічні властивості несприятливі — гумусу у верхній частині профілю практично немає (до 1,0 % в горизонті АоА1), 0,1 … 0, 4 % в горизонтах А2 і В. В гумусі переважають фульвокислоти. Реакція сильнокисла і кисла (рН 3,0 … 5,5). Насиченість підставами становить 20 … 50 %. Підзолистий горизонт збіднений оксидами заліза і алюмінію, збагачений кремнеземом. Ґрунти бідні азотом, рухомим фосфором, містять підвищену кількість рухомого заліза і алюмінію. Ємність поглинання в горизонті A0A1 15 … 20 мг • екв., В А2 — 5 … 10, а в горизонті В — до 30 мг • екв/100 г ґрунту; найменша ємність поглинання у піщаних ґрунтів. Ґрунти володіють поганими водно-фізичними властивостями, безструктурні, часто з надмірним сезонним перезволоженням, помірно холодні промерзають і тривало промерзають. Підзолисті ґрунти поділяють на фаціальні групи: підзолисті карликові теплої фації, підзолисті помірної фації, підзолисті холодні, підзолисті гли бокопромрзаючі тривало-мерзлотної фації. Серед глеєпідзолистих і підзолистих ґрунтів розрізняють роди: звичайні (з чітко вираженими підтіповими ознаками); іллювіально-гумусові (утворюються на пісках і супісках, з темно-коричневим горизонтом Bh; іллювіально-залізисті (на пісках, з яскраво-охристим горизонтом BFe); псевдофіброві (на шаруватих пісках, з тонкими — 1 … 2 см горизонтальними або звивистими яскраво-іржавими або коричнево-іржавими прошарками); карликові (з укороченим ґрунтовим профілем, що становить 40 … 50 см); контактно-глейові (зі другий освітленим горизонтом); на двочленних породах (освітлення на контакті піщаних відкладень з суглинними внаслідок тимчасового застою води); глибинно-глеюваті (характерні для підзолистих ґрунтів Західного Сибіру); остаточно-карбонатні (на породах, що містять карбонат кальцію, з скипанням при взаємодії з 10%-ної соляної кислотою в горизонті В або С); слабодифференціровані (на пухких сухих пісках).