Мико́ла Фе́дорович Мано́йло (8 грудня 1927, с. Манили, тепер Валківського району Харківської області — 22 вересня 1998, Харків) — український оперний співак (баритон) та вокальний педагог, громадський діяч. Депутат Верховної Ради Української РСР 9—11 скликань.
Біографія Народився 8 грудня 1927 року у селі Манили Валківського району Харківської області.
З 1943 року працював трактористом в колгоспі імені Будьонного Валківського району Харківської області. Служив у Червоній армії з 1944 року. У 1960 році закінчив Харківську консерваторію (клас Павла Голубєва). Член КПРС з 1973 року.
У 1958—1987 роках — соліст Харківського театру опери та балету. Водночас з 1980 року викладав у Харківському інституті мистецтв імені Івана Котляревського (професор з 1990 року).
Помер у Харкові 22 вересня 1998 року. Похований у Харкові на Міському кладовищі № 2.
Партії Виконав понад 30 провідних партій, зокрема:
Остап («Тарас Бульба» Миколи Лисенка). Губанов («Василь Губанов» Дмитра Клебанова). Мазепа («Мазепа» Петра Чайковського). Князь («Чародійка» Петра Чайковського). Томський («Пікова дама» Петра Чайковського) Демон («Демон» Антона Рубінштейна). Грязной («Царева наречена» Миколи Римського-Корсакова). Князь Ігор («Князь Ігор» О. Бородіна). Фігаро («Севільський цирюльник» Джоаккіно Россіні). Ріголетто («Ріголетто» Джузеппе Верді). Граф ді Луна («Трубадур» Джузеппе Верді) Амонасро («Аїда» Джузеппе Верді) Яго («Отелло» Джузеппе Верді). Скарпіа («Тоска» Джакомо Пуччіні). Кіазо («Даїсі» Захарія Паліашвілі). Лістрат («В бурю» Тихона Хрєнникова). </div>
Відзнаки Народний артист СРСР (1976); Народний артист УРСР (1971); Орден Знак Пошани.
Джерела — С. 350—351. — С. 241—242. — С. 386. — С. 395. Харківщина святкує 80-річчя Миколи Манойла (10.12.2007). Сайт Харківської обласної державної адміністрації. Манойло Микола Федорович // Харківський національний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського, 1917—2017. У 2 т. : мала енциклопедія / М-во культури України, Харків. нац. ун-т мистецтв ім. І. П. Котляревського ; [редкол.: Вєркіна Т. Б. та ін. ; наук. ред. І. С. Драч ; ред.-упоряд. Л. В. Русакова]. — Харків: Водний спектр Джі-Ем-Пі, 2017. — Т. 1: Музичне мистецтво. — С. 280—281. Демиховский Н. Солист оперы // Сельск. жизнь. 1960. 20 октября. Ракова А. Певец защищает диплом // Красное знамя. — Харьков, 1960. — 7 июля. Жуков Е. Из армейского запевалы — до солиста оперы // Рабочий край. — Иваново, 1962. — 21 июля. Летит песня // Рабочая газета. — Киев, 1966. — 26 января. Жовтоног И. Успехов Вам, хороший человек! // Красное знамя. — Харьков, 1975. — 16 июля. Манойло Николай Федорович // Муз. энциклопедия. — М., 1976. — Т. 3.- С. 433. Чепалов А. Давно знакомая опера // Слава Севастополя. — 1976. — 7 августа. Щербакова Н. Песня в сердце // Красное знамя. — Харьков, 1976. — 16 января. Народные артисты СССР // Театр. — 1977. — № 5. — С. 102. И мастерство, и вдохновенье… / беседу вела Г. Чернова // Приок. правда. — 1983. — 13 июля. Чепалов А. Искать верный камертон // Сов. культура. — 1983. — 31 июня. Долганов В. Живет в душе родной мотив // Сов. культура. — 1985. — 10 августа. Ганзбург Г. Вспомним Николая Манойло // Панорама [Харьков]. — 1999. — № 3. — 16 января. — С. 14. Чепалов А. И. Записки «призрака оперы». — Харьков: Золотые страницы, 2012. — C. 102—104. ISBN 978-966-400-257-5