Лесик Панасюк (справжнє ім'я: Панасюк Олексій Геннадійович) ( 16 жовтня 1991, Житомир) — український поет, перекладач, митець і дизайнер, член Українського ПЕН, військовослужбовець.
Біографія
Автор книг «Камінь дощу» (ГО «Форум видавців», 2013), «Справжнє яблуко» («Смолоскип», 2014) та «Крики рук» (kntxt, 2018), «Розкидані обличчя» (Pogranicze, 2023), «Портрет сонця в бомбосховищі» (спільно з Дариною Гладун) (Ars Cameralis, 2023), «Сніданок поблизу чорної діри» («Дух і Літера», 2025), «Реклама рук і ніг» у рамках книги «Жуки поетичні» («Дух і Літера», 2025), «Літери абетки йдуть на війну» (Sarabande Books, 2026). Автор збірки Muzică de sub pământ у рамках книги Insula Timpului (Tracus Arte, 2019), що вийшла в перекладі румунською. Автор збірки Alfabetet som sjuksal för sårade у шведському перекладі Мікаеля Нюдаля (Ellerströms, 2025). Один з авторів книги для дітей про видатних українок «Це теж зробила вона» («Видавництво», 2018). Співавтор короткого жанру поетичного жука.
Перекладає сучасну літературу з різних мов. Перекладач і співперекладач поетичних збірок Дмитра Кузьміна «Ковдри не передбачені» («Крок», 2018), Вальжини Морт «Епідемія троянд» («Люта справа», 2019), Артьома Вєрлє «Як пробачити сніг» (kntxt, 2019), Сергія Прилуцького «Еврідіка не озирається» («Люта справа», 2021), Станіслава Бельського «Quaternion» (Red Moon Press, 2024), Іллі Камінського «Глуха республіка» («Дух і Літера», 2025), роману Альгєрда Бахаревіча «Діти Аліндарка» («Стилос», 2025), антології сучасної білоруської поезії «ЖЫВЕ БЕЛАРУСЬ! За нашу і вашу свободу!» («Твори», 2020), антології білоруської поетичної революції «БумБамЛіт» («Люта справа», 2021), віршів для збірки Ії Ківи «Ми прокинемось іншими: розмови з сучасними білоруськими письменниками про минуле, теперішнє і майбутнє Білорусі» («Книги XXI», 2021), лібрето Патріка Хана «ЛІМБ» (виставка «Корисні копалини», 2021).
Лауреат низки поетичних конкурсів: Літературний конкурс видавництва «Смолоскип» (2013, 2014), Молода республіка поетів (2013), Міжнародна слов'янська поетична премія (2018) тощо. Учасник багатьох фестивалів та мистецьких акцій в Україні та за кордоном. Твори перекладені понад 30 мовами світу, друкувалися в українській та закордонній періодиці.
Член Українського ПЕН з 2023 року.
Створював дизайн для Tikkurila, Kolorit, World Bank, USAID, Німецько-Української промислово-торговельної палати, Українського наукового інституту Гарвардського університету тощо. Дизайнував понад сотні обкладинок для десятків українських і закордонних видавництв.
У лютому 2010 року взяв участь у «Ліричних виборах» «поетичного Президента України». Захід був організований «Молодою літературою» у день голосування другого туру Президентських виборів 2010 року. Перемогла молода поетка Карина Тумаєва. У лютому 2012 року став учасником проєкту художниці Марії Павленко «Місто Снігу». Проєкт був представлений відразу на трьох майданчиках: на заводі «Теплозвукоізоляція» (спецпроєкт «Фабрика Снігу»), в Малій Галереї Мистецького Арсеналу (головний проєкт «Сніг») і в книжковому магазині «Чулан» (спецпроєкт «Сніжинка»). Спецпроєкт «Сніжинка» об'єднав інтерпретації українських поетів образу міста снігу із графічними роботами художниці, в які вони власноруч вписали свої тексти. Разом з Лесиком Панасюком до проєкту долучились Дмитро Лазуткін, Любов Якимчук, Олег Коцарев, Юлія Стахівська та Ярослав Гадзінський. «Місто Снігу» — промислова казка про нове джерело енергії і цивілізацію, яка утворилася довкола нього. Проєкт розвиває образ міфу про ядерну зиму, котрий виник з розвитком ядерної енергетики та зосереджує увагу на енергетичній пастці, в якій опинилося людство. У травні 2013 року став учасником проєкту Вікторії Черняхівської «Тканина віршів». Вірші українських поетів були перетворені на розкішні ілюстрації вишиті в техніці фрістайл. Участь у проєкті взяли 60 поетів. У вересні 2013 став учасником проєкту «Жінки гоголя» у рамках фестивалю «Гогольфест» як музикант. Концепція проєкту ґрунтувалася на статті, яку Гоголь написав ще у юності, «Женщины», у котрій возвеличував Жінку, адже вона — ідеальна істота, а чоловік лише може робити спроби дотягнутися до неї, але йому все одно це не вдасться. Тому в проєкті «Жінки Гоголя» на сцені присутніх завжди було двоє: Вона — жінка Гоголя — ідеальна Поетка, яка розривала свідомість присутніх своїми текстами, та він — Поет, який не виконував своєї безпосередньої мистецької функції — тобто не читав поезії, а «обслуговував» Поетку музично. Це не була поезія під музику чи музика під поезію, адже унікальні ексклюзивні композиції, створювалися конкретними мистецькими парами спеціально для фестивалю. Новостворені дуети презентували: Оксана Гаджій та Лесик Панасюк, Анна Малігон та Томаш Деяк, Світлана Поваляєва та Артем Полежака, Олена Степаненко та Павло Коробчук, Таня-Марія Литвинюк та Василь Карп'юк, Карина Тумаєва та Гєник Бєляков. У квітні 2014 року вірші Лесика Панасюка стали частиною проєкту «Озеленення території» в рамках фестивалю «КобзарТ». Проєкт був презентований у галереї «Лавра», де молоді актори — Наталка Костенко, Роберт Фельдман, Валентин Касьян, Юлія Єфименко, Антон Литвинов, Ольга Трубецька — читатли твори молодих поетів: Мідної, Зази Пауалішвілі, Василя Карп'юка, Богдана-Олега Горобчук, Михайла Жаржайла, Лесика Панасюка. Поетичний перфоманс доповнила жива фортепіанна музика і відео-арт від Ігоря Цикури зі студії «Антресоля». У квітні 2014 року став учасником проєкту від мистецької групи Salve та видавництва Laurus «Словосни авантюрних поетів». Проєкт був презентований на Мистецькому Арсеналі, як колекція листівок з ілюстраціями та віршами українських художників та поетів. Разом з Лесиком Панасюком учасниками стали Павло Коробчук, Герасим'юк Олена, Ярослав Гадзінський, Мідна, Юлія Нестерова, Дмитро Лазуткін, Заза Пауалішвілі, Богдан-Олег Горобчук, Олег Коцарев, Мирослав Лаюк, учні школи «Агуф». У травні 2014 року долучився до акції «Словосад» від літературного порталу «Літцентр» (тоді «Літфест»). Проєкт зібрав українських поетів для посадки дерев на різних локаціях Києва. Кожен поет заздалегідь готував один вірш, і, перш ніж садити дерево, його зачитував. Папір, на якому було записано поезію, клали прямо в коріння дерев. Під час акцій «Словосаду» у Києві посадили дерева більше 20 поетів. У жовтні 2014 року став учасником проєкту «Shevchenko's Sources. 2014 | Шевченкові джерела. 2014», що відбувся в Українському Музеї у Нью-Йорку. «Шевченкові джерела» — це поетично-музичний вечір, що складався з концерту бандуриста Юліяна Китастого, танцю Інки Юслін під музику бандури та відеопрезентацій віршів молодих українських поетів: Лесика Панасюка, Олега Коцарева, Ярослава Гадзінського, Михайла Жаржайла, Богдана-Олега Горобчука, Богуслава Поляка, Галини Крук, Мирослава Лаюка, Зази Пауалішвілі, Павла Коробчука, а також Тараса Малковича, який прочитав англійською власні переклади віршів, які звучали на вечорі. У квітні 2015 став учасником підпільних поетичних боїв «Клуб бойових митців», Президентом якого є Дмитро Лазуткін. Правила боїв, жорстко регламентовані. Переможців визначають глядачі, шляхом персонального голосування. Голос Президента — вирішальний. Але він вимагається тільки тоді, коли симпатії глядачів розділяються на рівно. Переможець кожного двобою отримує медаль з рук самого Президента. Абсолютний переможець турніру не визначається, бо у клубі є тільки один абсолютний переможець — Президент. У червні 2015 року став резидентом та учасником міжнародного фестивалю «Славянскі вянок | Слов'янський вінок» у місті Береза (Білорусь). У вересні 2016 року став учасником проєкту від поетичної платформи «Literary stage| ЛітСтейдж». Проєкт був презентований на Форумі Видавців під назвою «Поетичні листівки від Лістейджу». Листівки містили ілюстрації Відани Білоус та вірші українських поетів. У проєктів взяли участь 27 поетів. У вересні 2017 року на черговому Форумі Видавців була презентована нова колекція листівок. Цього разу вірші були проілюстровані Віданою Білоус і Катериною платон. До нової колекції листівок долучилось 25 поетів. У грудні 2016 разом з став резидентом та учасником X міжнародного фестивалю «Puls Literatury | Пульс Літератури» в Лодзі (Польща). У січні 2017 року став учасником проєкту Андрія Шийчука Poetry Beat, у якому вірші українських поетів поєднувались із електронною музикою. У травні 2017 року став учасником проєкту «Долаючи тишу» разом з Дариною Гладун, Богданом-Олегом Горобчуком, Еллою Євтушенко, Тарасом Малковичем. «Долаючи тишу» — цикл із 5 відеопоезій, де піднімається тема людей з вадами слуху. Проєкт носить некомерційний характер і реалізується за підтримки Міністерства культури України і Благодійного фонду «Смолоскип». Партнером проєкту виступив мобільний оператор lifecell, який вже кілька років поспіль реалізує проєкт з підтримки людей з вадами слуху. Проєкт переміг у Третьому національному конкурсі «СУК/CUC(Сучасне українське кіно)» у рамках фестивалю «Гогольфест» та отримав «Золотий СУК» у номінації «Найкращий сучасний український відео-арт». У липні 2017 року разом із Дариною Гладун на театральному фестивалі Osten-Saken (Немішаєве) поставив літературний перформанс «На руїнах». У вересні 2017 року в рамках 24 Форуму видавців став учасником проєкту «Вірш-Плакат» разом із Юрієм Завадським, Катериною Бабкіною, Катериною Міхаліциною, Павлом Коробчуком, Тарасом Малковичем, Василем Карп'юком та Оленою Герасим'юк. «Вірш-Плакат» — це виставка плакатів, створених на вірші сучасних українських поетів. У листопаді 2017 року разом із Дариною Гладун започаткував освітній мистецький проєкт «Поезія. Переклад. Перформанс». У березні 2018 року разом із Богданом-Олегом Горобчуком, Еллою Євтушенко, Дариною Гладун, Тарасом Малковичем та Лідою Зінько став резидентом та учасником українсько-французького проєкту «Re-co-naissance et dignité». Це спільний проєкт режисера Клемана Перетятка (Театральна компанія «Collapse») та мисткині Ліди Зінько. Він є частиною творчого циклу «45 millions d'Ukraine» («45 мільйонів українців»), який об'єднує театральні постановки на українську тематику. «Re-co-naissance et dignité» — це театральний перформанс, основою якого стали тексти молодих українських поетів, які звучали українською та французькою мовами. В одному дійстві поєднаються сучасний театр, відеопоезія та театр тіней, відправною точкою для яких стали вірші, написані авторами протягом останніх декількох років. Перформанс був показаний у Парижі, Ліоні та Шазель-сюр-Ліоні (Франція). У липні 2018 року в рамках Ночі у PinchukArtCentre разом із Любов'ю Якимчук, Богданом-Олегом Горобчуком, Ією Ківою, Олегом Коцаревим і Дариною Гладун у просторі робіт Рейчел Уайтред читав свої твори на тему соціальної, політичної реальності, як діалог між українським баченням демократії та міжнародним контекстом. У серпні 2018 року став учасником інклюзивного мистецького проєкту Олександри Смірнової та Тетяни Деордієвої «Почути». Це проєкт, де мистецтво знаходить нові форми і шляхи взаємодії. Жестовою мовою його учасники розповідають поезію, творять театральні вистави, літературні вечори, книжкові заходи, музичні концерти, шкільні уроки. У вересні 2018 року в Харкові друком вийшла книга «Нейролірика». Це збірка текстів, створених рекурентною нейронною мережею, на основі віршів, що написані гекзаметром, чотиристопним ямбом, поезії модернізму (1900—1930), покоління «Вавилона», а також віршів певних авторів: Осипа Мандельштама, Лесика Панасюка та Галини Римбу. Як приклади «поетів різних епох» — вірші Гомера, Анни Ахматової, Владислава Ходасевича та Андрія Сен-Сенкова. Завершує збірку інтерв'ю з Борисом Орєховим — лінгвіст і співавтор підручника «Поезія» розповідає, як саме нейронна мережа «пише» вірші; і післямова Кирила Корчагіна, у якій подані його роздуми про феномен нейронної мережі.