Дисипа́ція () (, , ) — процес розсіювання чого-небудь, наприклад, енергії. У фізичних системах — перехід частини енергії впорядкованого процесу в енергію невпорядкованого процесу.
У статистичній фізиці дисипацією називають процеси втрати енергії частинкою або квазічастинкою при переході від збудженого до термодинамічно рівноважного стану. Наприклад, поглинаючи квант світла, електрон у напівпровіднику переходить у збуджений стан із високою енергією. Згодом він втрачає цю енергію, поступово передаючи її коливанням кристалічної ґратки. Таким чином, поглинута енергія дисипує, перетворюючись у тепло.
Дисипати́вний проце́с () пов'язаний з втратами механічної енергії, частина якої з часом перетворюється на інші види енергії. Процес передавання речовини (напр., дифузія, термодифузія) або енергії (передача теплоти) всередині системи або між системою та оточуючим середовищем, а також хімічна реакція, що проходить у нерівноважних умовах, наближаючи систему до стану рівноваги.
При вивченні нерівноважних відкритих систем цей термін використовується для опису процесів втрати енергії системою й передачї її термостату.
В астрофізиці дисипацією називають явище вивітрювання газів з атмосфер космічних об'єктів. Вона викликана тим, що теплові швидкості руху молекул можуть перевищувати другу космічну швидкість. Гази, молекули яких мають менші молекулярні маси, дисипують (вивітрюються) легше, ніж інші. У зв'язку з цим такі леткі гази, як водень і гелій, практично відсутні в атмосферах планет земної групи, що мають порівняно слабкі гравітаційні поля.
Дотичний термін ДИСИПАТИВНИЙ, (рос. диссипативный, , нім. Dissipations…) — пов'язаний з втратами механічної енергії.
Див. також Дисипативна система Дисипативна функція
Джерела «Диссипация» стаття з www.astronet.ru .
Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0