Інтерстеллар

«Інтерсте́ллар» () — епічний науково-фантастичний фільм, знятий режисером Крістофером Ноланом за сценарієм, який він написав разом зі своїм братом Джонатаном. В головних ролях знялися Метью Макконагі, Енн Гетевей, Джессіка Честейн, Білл Ірвін, Еллен Берстін та Майкл Кейн. Дія фільму розгортається в антиутопічному майбутньому, де Земля потерпає від катастрофічної нестачі їжі через інфекційні хвороби рослин. Сюжет зосереджений на групі астронавтів, які здійснюють подорож крізь кротовину біля Сатурна у пошуках нової домівки для людства.

Першу версію сценарію написав 2007 року Джонатан Нолан, а режисером спочатку мав бути Стівен Спілберг. Фізик-теоретик Кіп Торн був виконавчим продюсером і науковим консультантом фільму та написав супровідну книжку «Наука „Інтерстеллара“», у якій пояснює наукове підґрунтя зображених у фільмі подій. Зйомки розпочалися наприкінці 2013 року та відбувалися в Альберті, та Лос-Анджелесі. У фільмі широко застосовано натурні та мініатюрні зйомки, а студія DNEG створила візуальні ефекти.

Прем'єра «Інтерстеллара» відбулася в Китайському театрі TCL 26 жовтня 2014 року. Фільм вийшов у прокат 5 листопада 2014 в США та 7 листопада 2014 в Британії. В Україні його прем'єра відбулася 6 листопада 2014, зокрема в кінотеатрах IMAX. Стрічка була комерційно успішною, зібравши $681 млн у світовому прокаті під час початкового релізу та $769 млн разом із наступними показами, що зробило її десятим найкасовішим фільмом 2014 року. Фільм здобув загалом позитивні відгуки критиків та п'ять номінацій на «Оскар», зрештою вигравши «Оскар» за найкращі візуальні ефекти. Він входить до списку 250 найкращих фільмів за версією користувачів IMDb.

Сюжет Події фільму починаються в недалекому майбутньому. Земля вже не в змозі підтримувати людство, пилові бурі винищують ґрунти, а інфекції вражають сільськогосподарські рослини. Джозеф Купер, вдовець і колишній льотчик-випробувач НАСА, працює на фермі, виховуючи сина Тома й дочку Мерф. Мерф вважає, що в їхньому будинку є привид, і Купер радить їй дослідити привида науковими методами. Коли після чергової пилової бурі на підлозі в кімнаті Мерф з'являються дивні пилові візерунки, Купер доходить висновку, що це не привид, а аномалія сили гравітації, і розшифровує візерунки як закодовані двійковим кодом географічні координати. Він вирушає за координатами й потрапляє на секретний об'єкт НАСА, очолюваний професором Джоном Брендом, колишнім керівником Купера.

Бренд розповідає Куперу, що біля Сатурна вчені виявили кротовину, яка веде до потенційно придатних для життя планет, що обертаються навколо чорної діри Гаргантюа в далекій галактиці. На думку Бренда, єдиний шанс людства на виживання — пройти крізь кротовину й колонізувати одну з планет. Попередня експедиція НАСА «Лазар» уже пройшла через кротовину, її пілотовані капсули дослідили планети, і 3 з них можуть бути придатними для життя. Куперу доручають пілотувати космічний корабель «Ендюренс» («стійкість»), чия місія — остаточно обрати планету для переселення людства, а якщо переселення не вдасться, то колонізувати її за допомогою «демографічної бомби» із заморожених ембріонів. Тим часом професор Бренд має продовжувати дослідження можливості керування законами гравітації, що має уможливити масову евакуацію людства з Землі. Мерф відмовляється проводжати Купера, попри його обіцянку повернутися. Він залишає їй свій наручний годинник, щоб порівняти їхній час, коли повернеться, бо через відносність часу вони навіть зможуть стати однолітками.

Екіпаж «Ендюренса», окрім Бренда, включає науковців Амелію Бренд (доньку професора Бренда), Роміллі та Дойла, а також роботів TARS і CASE. Провівши дворічну подорож до Сатурна у кріосні, а потім пройшовши через кротовину, екіпаж «Ендюренса» потрапляє в іншу галактику. Там Купер, Дойл і Бренд використовують посадковий модуль, щоб дослідити планету Міллер (названу на честь пілота експедиції «Лазар», яка її досліджувала). Близькість планети до Гаргантюа спричиняє величезні припливні хвилі та сильно сповільнює час. Астронавти знаходять лише уламки експедиції Міллер, а припливна хвиля вбиває Дойла. Повернувшись на «Ендюренс» до Роміллі, вони виявляють, що там вже минуло 23 роки. Переглядаючи повідомлення з Землі, Купер бачить, як Том дорослішає, одружується, у нього народжується дитина. А Мерф уже виповнилось 33 — стільки ж, скільки було Куперу на момент відльоту. Тепер вона працює в НАСА під керівництвом професора Бренда, намагаючись знайти, як подолати гравітацію й вивести у космос космічну станцію великого розміру, яка б могла вмістити усіх людей, що проживають на Землі.

Маючи достатньо пального лише для однієї планети, Купер і Роміллі вирішують летіти на планету Манна, попри заперечення Бренд, яка наполягає на планеті Едмундса. У дорозі вони отримують повідомлення від Мерф, що професор Бренд помер. Помираючи, Бренд зізнався Мерф, що вже давно зрозумів, що проблему евакуації людства неможливо розв'язати без даних про гравітаційну сингулярність всередині чорної діри. Це робить масове переселення людей у космос неможливим, прирікаючи населення Землі на вимирання, а єдиним порятунком людства стає «демографічна бомба» із заморожених ембріонів. На планеті Манна екіпаж пробуджує його з кріосну, і він запевняє їх, що колонізація його планети можлива, попри екстремальне середовище — планета вкрита кригою, а повітря насичене аміаком. Під час розвідувальної місії Манн намагається вбити Купера, розповівши, що сфальсифікував дані про планету в надії, що за ним прилетить експедиція і врятує його. Потім Манн вбиває Роміллі, викрадає посадковий модуль і прямує до «Ендюренса». Бренд рятує Купера, вони вирушають в погоню, але Манн здійснює неправильне стикування з «Ендюренсом» й гине від вибуху при розгерметизації шлюзу.

Купер відновлює контроль над пошкодженою станцією, але через нестачу пального їм доводиться виконати гравітаційний маневр біля Гаргантюа, що коштує їм сповільнення часу ще на 51 рік. Біля чорної діри Купер і TARS жертвують своїми модулями, щоб полегшити «Ендюренс» і дозволити Бренд і CASE дістатися планети Едмундса. Падаючи за горизонт подій Гаргантюа, вони опиняються в тессеракті, утвореному безліччю копій кімнати Мерф у різні моменти часу. Купер має можливість спілкуватися з Мерф за допомогою гравітації. Так виявляється, що саме Купер і був «привидом» з дитинства Мерф. Купер робить висновок, що люди майбутнього створили цей тессеракт і привели його сюди, щоб він міг передати Мерф у минуле інформацію про внутрішню структуру чорної діри, зібрану TARS. Керуючи наручним годинником, який Купер подарував Мерф перед від'їздом, він передає їй азбукою Морзе дані, які допоможуть розв'язати рівняння професора Бренда й евакуювати в космос населення Землі. Виконавши своє призначення, тессеракт руйнується та викидає Купера й TARS.

Купер прокидається біля Сатурна, на борту станції НАСА, яка має назву «Купер», — не на честь нього, а на честь його дочки Мерф. Відвідуючи Мерф у лікарні, Купер бачить дуже стару жінку в оточенні великої родини — його нащадків, жодного з яких він не знає. Мерф щаслива, що може востаннє зустрітися з батьком, але каже, що батькам не треба дивитися, як помирають їхні діти — для цього в неї є її власні діти й онуки. Вона переконує Купера шукати Бренд. Купер і TARS на космічному кораблі вирушають до Бренд і CASE, які вже заснували базу на пустельній, але придатній для життя планеті Едмундса.

Актори

Метью Макконагі — Джозеф Купер, удівець і колишній пілот НАСА, який після закриття агентства змушений стати фермером, але згодом приєднується до місії «Ендюренс» як головний пілот. Енн Гетевей — доктор Амелія Бренд, донька професора Бренда та науковиця НАСА на борту «Ендюренс», відповідальна за проведення колонізації планет. Джессіка Честейн — Мерфі (Мерф) Купер, донька Джозефа, яка стає науковицею НАСА під керівництвом професора Бренда. Еллен Берстін — Мерф у похилому віці. Маккензі Фой — Мерф у 10 років. Джон Літгоу — Дональд, літній тесть Купера. Майкл Кейн — професор Джон Бренд, високопоставлений науковець НАСА, батько Амелії, колишній наставник Купера та керівник програм «Лазар» і «Ендюренс». Кейсі Аффлек — Том Купер, син Джозефа, який згодом бере на себе управління фермою батька. Тімоті Шаламе — Том у 15 років. Веслі Бентлі — Дойл, високопоставлений співробітник НАСА та член екіпажу «Ендюренс». Білл Ірвін — голос і ляльковод робота TARS, ляльковод робота CASE. Тофер Грейс — Гетті, колега Мерф і її романтичне захоплення.  — професор Роміллі, високопоставлений співробітник НАСА та член екіпажу «Ендюренс». Метт Деймон — доктор Манн, астронавт НАСА, відправлений на крижану планету в межах програми «Лазар».  — голос робота CASE.  — Лоїс, дружина Тома. Ліам Дікінсон — Куп, син Тома. Девід Оєлово — директор школи.  — вчителька міс Ганлі.  — фермер Бутс.  — Вільямс, співробітник НАСА. Елієс Габель — адміністратор станції «Купер». Леннарт Новак — двоюрідний брат Тома.  — лікар станції «Купер».

Український дубляж Українською мовою фільм дублювала студія Postmodern. Перекладач — Олег Колесніков, режисер дублювання — Анна Пащенко. Ролі дублювали такі актори: Андрій Самінін, Юлія Перенчук, Владислав Пупков, Наталя Романько, Андрій Твердак, Михайло Жонін, Дмитро Гаврилов, Іван Розін, Олесь Гімбаржевський, Дмитро Терещук, Неоніла Білецька, Марія Нікітенко, Михайло Тишин, В'ячеслав Хостікоєв, Юрій Висоцький.

Виробництво

Ідея та фінансування Задум «Інтерстеллара» виник у фізика-теоретика Кіпа Торна та продюсерки , яка вже раніше працювала над фільмом «Контакт» (1997), знятому за романом іншого відомого науковця Карла Сагана. Вони розробили концепцію, основану на роботах Торна, про «найекзотичніші явища у Всесвіті, що раптом стають доступними для людей», і зацікавили у постановці Стівена Спілберга. Робота над проєктом розпочалася у червні 2006 року, коли Спілберг і Paramount Pictures оголосили про плани створити науково-фантастичний фільм, оснований на восьмисторінковому нарису, написаному Обст і Торном. Обст мала стати продюсеркою кінострічки. У березні 2007 року для написання сценарію запросили Джонатана Нолана.

Після того, як у 2009 році кіностудія Спілберга DreamWorks Pictures перейшла від Paramount до Walt Disney, «Інтерстеллару» знадобився новий режисер. Джонатан Нолан порекомендував свого брата Крістофера, який приєднався до проєкту у 2012 році. Він зустрівся з Торном, що залишався виконавчим продюсером фільму, щоб обговорити використання в сюжеті ідей загальної теорії відносності. У січні 2013 року стало відомо, що Крістофер Нолан веде переговори щодо режисури «Інтерстеллара». Кінематографіст зазначав, що прагне підтримати ідею розвитку пілотованої космонавтики, а також має намір об'єднати сценарій брата зі своїм. У березні його кандидатуру остаточно затвердили; фільм мали продюсувати студія Нолана Syncopy та Lynda Obst Productions. За даними «The Hollywood Reporter», режисер отримав гонорар у 20 млн $ і 20 % від загальних касових зборів. У межах підготовки до зйомок він відвідав НАСА та космічну програму SpaceX.

Warner Bros. прагнула отримати частку в проєкті «Інтерстеллар», тому, попри традиційне суперництво між двома студіями, дозволила Paramount співфінансувати наступний фільм у франшизі , майбутній фільм, оснований на телесеріалі «Південний парк», та ще один неназваний фільм класу А. У серпні 2013 року Legendary Pictures уклала угоду з Warner Bros. щодо фінансування приблизно 25 % вартості виробництва «Інтерстеллару». Задля отримання частки в новому фільмі Нолана кіностудія мала відмовитися від фінансування кінострічки «Бетмен проти Супермена: На зорі справедливості» (2016).

Написання сценарію та добір акторів