Фрі́дріх-Вільге́льм фон Ке́ттлер (;  — ) — герцог Курляндії і Семигалії (1698—1711). Представник німецької династії Кеттлерів. Син Фрідріха-Казимира Кеттлера та бранденбурзької принцеси Єлизавети-Софії Гогенцоллерн. Імперський князь1654 року цей титул отримав Яків Кеттлер для себе і своїх нащадків (Arbusov 1918, S. 210).. Успадкував герцогський трон у 5-річному віці. Перебував під опікою регентів: матері Єлизавети-Софії і дядька Фердинанда. Разом із матір'ю і сестрами покинув Курляндію, жив і виховувався у Пруссії під патронатом прусського короля Фрідріха І (1701—1709). Випускник Ерлангенської лицарської академії. За домовленостями прусського короля із московським царем Петром І повернувся до Курляндії-Семигалії (1710). Намагався відродити герцогство, розорене Великою Північною війною і чумою. Підтримував союз із Пруссією і Московією. Заснував єдину курляндську нагороду — Орден Визнання. Домовлявся із Меншиковим про вивід московських військ з території герцогства. Одружився у Петербурзі із царівною Анною, небогою Петра І, але раптово помер у російському Кіппінгсофі по дорозі на батьківщину. Похований у Мітавському палаці. Його наступником де-юре був дядько Фердинанд, але фактично герцогством правила дружина Анна, майбутня російська імператриця (з 1730).

Імена Фрі́дріх-Вільге́льм Ке́ттлер (, , ; ) — з родовим прізвищем. Фрі́дріх-Вільге́льм фон Ке́ттлер () — з родовим прізвищем. Фрі́дріх III Вільге́льм () — за номером правителя; третій із таким іменем після свого батька Фрідріха ІІ. Фрі́дріх III Курля́ндський () — за номером правителя і короткою назвою країни. Фрі́дріх III Курля́ндський і Семига́льський () — за номером правителя і повною назвою країни.

Біографія Спадкоємець

Фрідріх-Вільгельм народився 19 липня 1692 року в Мітаві, у родині курлянсько-семигальського герцога Фрідріха-Казимира Кеттлера й бранденбурзької принцеси Єлизавети-Софії, доньки бранденбурзького курфюрста Фрідріха-ВільгельмаArbusov 1918, S. 216.За іншими даними: 17 липня (Friedrich Wilhelm // Deutschbaltisches biographisches Lexikon 1710-1960. Köln/Wien: Böhlau, 1970, S. 230).. Хлопчика назвали на честь діда.

22 січня 1698 року, коли Фрідріху-Вільгельму було 5 років, помер його батько Фрідріх-Казимир. За законами Курляндії країною мусили керувати верховні радники, допоки новий герцог не досягне повноліття. Проте 18 лютогоPrzyboś 1958, T. 7, s. 166—167. його дядько Фердинанд Кеттлер, молодший брат покійного Фрідріха-Казимира, зміг отримати від польського короля Августа II посаду опікуна і регента, і таким чином де-факто очолив герцогство. Курляндське лицарство було роздратоване таким порушенням закону.

Одночасно, 9 липня 1698 року, завдяки тиску Брандебургу на польського короля, матір принца Єлизавета-Софія також була визнана співопікункою і регенткою Фрідріха-Вільгельма.

Життя в Пруссії Коли Велика Північна війна торкнулася Курляндії-Семигалії і Карл XII розбив саксонсько-курляндське військо в битві на Дюні біля Риги 1701 року, регент Фердинанд покинув Курляндію й поселився у Данцигу. Того ж року Єлизавета-Софія разом із сином і пасербицями так само назавжди покинула герцогствоЗа іншими даними вона покинула Курляндію 12 листопада 1701 року після конфлікту зі шведами, які захопили Курляндію (Przyboś 1958, T. 7, s. 166—167).. Вона поїхала до Пруссії, до Кенігсбергу, де 18 січня взяла участь у святкуваннях з нагоди коронації її брата Фрідріха I, а звідти вирушила до Берліна. Внаслідок цього Курляндія лишалася без голови — країна переходила то в руки москвинів, то шведів.

1702 року уряд Курляндії-Семигалії офіційно позбавив Єлизавету-Софію регентства і права опіки над Фрідріхом-Вільгельмом. Наступного року вона вийшла заміж вдруге за Християна-Ернеста Брандебург-Байортського й оселилася із дітьми в Байройті.

Незабаром Фрідріх-Вільгельм мусив залишити матір: він переїхав до Берліну, а потім — до Ерлангена, де вчився у місцевій лицарській академії. Юнак досконало опанував латину та французьку мову. Він перекладав псалми у віршах з латини на німецьку, а у віці 15 років написав коротку історію правління Бранденбурзького дому, надруковану 1707 року, чим засвідчив неповторний талант. Фрідріх-Вільгельм активно листувався із сестрами: із його листів можна довідатися про його добродушність.

Тим часом, після Полтавської битви московський цар Петро І шукав зближення із прусським королем Фрідріхом І, оскільки бажав закріпитися на Балтиці. Під час зустрічі обох монархів, яка відбулася 26 жовтня 1709 року, вони погодилися поставити Фрідріха-Вільгельма на курляндське герцогство, якщо той одружиться із царською небогою Анною. З цією метою восени Петро І змусив верховних радників Курляндії-Семигалії проголосити 18-річного герцога Фрідріха-Вільгельма повнолітнім і закликати його з Берліну на батьківщину. Той погодився, незважаючи на протести матері, дядька Фердинанда і своєї коханої Кароліни Вольффенбюттель, яку довелося кинути.

Герцог

13 травня 1710 року юний герцог повернувся до Курляндії, діставшись ЛібавиKurland, Friedrich Wilhelm Hzg. v. (1692-1711) // Baltisches biografisches Lexikon digital.. Його зустрічали на радощах, з великими надіями, оскільки безлад і розруха в герцогстві досягнули межі. Боротьба партій Єлизавети-Софії й Фердинанда знесилила уряд.

Повернення Фрідріха-Вільгельма збіглося в часі із епідемією чуми, яка найбільше лютувала в 1709—1710 роках. Селянські господарства постраждали настільки, що довелося завозити поселенців із Литви та острова Езель. У велелюдному місті Гробін після епідемії залишилося в живих лише 5 осіб. Дві третини лютеранських пасторів померлиArbusov 1918, S. 218..

Фрідріх-Вільгельм хотів принести користь вітчизні, про що свідчать його перші кроки на посаді глави держави. Так, 1710 року він заснував єдину державну нагороду герцогства — Орден Визнання (), яку вручив 18 найкращим придворнимThe Cross of Recognition // Official website of the President of Latvia.. Герцог швидко підкорив серця курляндського лицарства і міщанства, відкрито сповідуючи лютеранську віру і приділяючи велику увагу релігійній політиці. Він також видав багато постанов, скерованих на приборкання епідемії чуми.

Шлюб і смерть

Восени 1710 року Фрідріх-Вільгельм вирушив до Петербурга для укладання шлюбу із царівною Анною Іванівною, небогою Петра І. По дорозі, в Ризі, він провів прямі переговори із Олександром Меншиковим, намагаючись усунути зловживання московських військ та домагаючись їхнього виводу з нейтральної Курляндії. У Нарві герцогу довелося пройти принизливі карантинні процедури.

року в Петербурзі відбулося вінчання Фрідріха-Вільгельма із принцесою АнноюFriedrich Wilhelm // Deutschbaltisches biographisches Lexikon... 1970, S. 230.. Вона мала 200 тисячі рублі посагу. Переповідають, що герцог вибрав дружину з-поміж трьох представлених йому портретів.

Весілля святкували аж до січня 1711 року. Згодом подружжя відправилося до Курляндії-Семигалії, але Фрідріх-Вільгельм по дорозі захворів і помер року в Кіппінгсофі, Інгерманландія. Його тіло доставили до Мітави і 4 березня поховали у родовій усипальниці Мітавського палацу. Причина смерті лишилася невідомою: можливо він став жертвою чуми, або отруєння.

Курляндія-Семигалія фактично опинилася під російським контролем. Овдовіла герцогиня Анна залишилася в Мітаві із московськими військами і, не відмовляючись від прав чоловіка, вступила у конфлікт за курляндський трон із його дядьком Фердинандом. Вона де-факто правила Курляндією аж до 1730 року, після чого зайняла російський імператорський престолArbusov 1918, S. 219..

Титул 1710, червень: Cruse 1833—1837, Band 1, S. 346, Doc. № 4).. .

Сім'я

Батько: Матір: Єлизавета-Софія Бранденбурзька (1674—1748). Брати і сестри:

Дружина: Анна Іванівна (1693—1740), російська імператриця.

Родовід

Нагороди Орден Чорного орла (1701, Пруссія) Орден Визнання (1710, Курляндія)

Примітки

Бібліографія Джерела Mienicki, R. Diarjusz Walnej Rady Warszawskiej z roku 1710. Wilno, 1928.

Монографії Arbusov, L. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. Riga: Jonck und Poliewsky, 1918. Cruse, K. W. Curland unter den Herzögen. Mitau: Reyher, 1833, Bd. 1, S. 217–237. Gebhardi, L. A. Geschichte des Herzogtums Kurland und Semgallen. Halle, 1789. S. 119.

Довідники

Friedrich Wilhelm Przyboś, A. Fryderyk Wilhelm // Polski Słownik Biograficzny. Kraków, 1958, T. 7, s. 166—167.

Посилання

Kurland, Friedrich Wilhelm Hzg. v. (1692-1711) // Baltisches biografisches Lexikon digital. Friedrich Wilhelm Kettler Herzog v.Kurland // Descendants of Charlemagne.