McDonnell Douglas CF-18 Hornet — багатоцільовий винищувач Королівських військово-повітряних сил Канади, розроблений на базі американського винищувача-бомбардувальника F/A-18 Hornet. Вироблявся компанією McDonnell Douglas в 1982-88 роках, всього випущено 138 літаків. Єдиний оператор — Канада, яка обрала CF-18 у 1980 році в рамках програми New Fighter Aircraft. Під час експлуатації неодноразово брав участь у бойових операціях: війна в Перській затоці, бомбардування Югославії та міжнародна військова операція в Лівії.

Історія створення У 1977 році канадський уряд вирішив замінити всі свої винищувачі (CF-104 Starfighter і CF-101 Voodoo) та винищувачі-бомбардувальники (CF-116 Freedom Fighter). Для цього передбачалося закупити від 130 до 150 нових літаків на загальну суму C$2.4 млрд.«The CF18 Hornet fighter aircraft — Part 3.» www.casr.ca, December 2003. З метою обрати найбільш оптимальний варіант був проведений конкурс New Fighter Aircraft (Новий винищувач). В ньому взяли участь сім претендентів: Grumman F-14 Tomcat, McDonnell Douglas F-15 Eagle, Panavia Tornado, Dassault Mirage F1 (пізніше замінений на Mirage 2000), General Dynamics F-16 Fighting Falcon та дві версії F/A-18 (базова, яка випускалася компанією McDonnell Douglas та F-18L, яку пропонував Northrop). При цьому канадці неодноразово заявляли, що віддають перевагу готовому проекту, який не потребуватиме значної кількості доробок. Ще однією важливою умовою конкурсу було залучення канадських підприємств до виробництва літака.

До 1978 року в конкурсі залишилися тільки три претенденти: F-16 та обидва варіанти F/A-18. Компанія Dassault самостійно знялася з участі, у той час як F-14, F-15 і Tornado були відкинуті через високу вартість. Канадські військово-повітряні сили надавали перевагу літаку з двома двигунами, тому найбільше шансів на перемогу мали компанії Northrop та McDonnell Douglas. F-18L мав одну істотну перевагу над своїм конкурентом — він був простіший в обслуговуванні та дешевший в експлуатації. Крім того, Northrop запропонував кращу офсетну угоду. Але проект F-18L на той момент ще не вийшов за рамки креслень та макетів, тоді як літак McDonnell Douglas вже активно проходив завершальні випробування.

В 1979 році в конкурсі відбувся неочікуваний поворот — Канада розпочала переговори про можливість придбання іранських F-14 Tomcat. Літаки були нові, але через відсутність запчастин майже не літали, тому канадці сподівалися придбати їх за зниженою ціною. Але переговори були перервані в 1980-у, коли стало відомо про участь канадської розвідки в порятунку американських дипломатів.

Конкурс завершився в 1980 році, а його переможцем став винищувач-бомбардувальник F/A-18 Hornet виробництва McDonnell Douglas. Він був вибраний через наявність двох двигунів, ефективний радар та нижчу, у порівнянні з F-14 та F-15, ціну.«The CF18 Hornet fighter aircraft — Part 4.» www.casr.ca, November 2003. Також вибору F/A-18 посприяв той факт, що літак мав великий пакет замовлень від американських ВМС. Після незначних доробок він був прийнятий на озброєння канадських ВПС під назвою CF-188. Але подібна назва вживається тільки в офіційних військових документах, зазвичай використовують заводське позначення — CF-18 Hornet.Baugher, Joe. «CF-18 For Canada.» joebaugher.com, 21 June 2005. Всього з 1982 по 88 роки Канада придбала 138 літаків: 98 одномісних CF-18А та 40 двомісних CF-18В."CF-18 Hornet." www.airwar.ru. Також існував опціон на 20 додаткових літаків, але він так і не був реалізований. Вартість закупки CF-18 значно перевищила початковий бюджет і склала $4 млрд, або $8,9 млрд в цінах 2011 року.

Відмінності проекту Хоча CF-18 майже ідентичний базовій версії F/A-18, але має деякі відмінності, зумовлені вимогами канадських військово-повітряних сил. Найбільш видима відмінність — нічне розпізнавальне освітлення. Прожектор із силою світла 0,6 Mcd установлений на гарматному люкові з лівого борту. В нижній частині фюзеляжу нанесене зображення кабіни. Вважається, що таке зображення під час ближнього повітряного бою може на короткий час ввести в оману пілота ворожого винищувача.

F/A-18 спочатку створювався як палубний літак, тому пристосування для експлуатації з авіаносців у наземній версії літака відсутні. Але CF-18 став виключенням із правил: він має посадковий гальмівний гак, посилене шасі та складні крила. Це зумовлено тим, що канадським «Шершням» доводиться діяти з аеродромів розміщених в полярних районах, які мають невелику площу, а їх злітно-посадкова смуга нерідко вкрита льодом.

Модернізація

Під час війни в Перській затоці та бомбардувань Югославії виявилося, що ряд бортових систем CF-18 морально застаріли та є несумісними з новими стандартами НАТО. Через це у 2001 році була запущена програма поглибленої модернізації літака."The CF18 Incremental Modernization Program — Part 1." www.casr.ca, December 2003. Вона дістала назву Incremental Modernization Project (IMP) і була розрахована на вісім років, для зручності її розділили на два етапи. В ході модернізації планували розширити можливості CF-18 по знищенню повітряних і наземних цілей, встановити нові датчики, збільшити ефективність систем радіо-електронної протидії та встановити нові засоби зв'язку і передачі даних. Після завершення модернізації ефективність CF-18 мала наблизиться до рівня F/A-18C/D. Підрядником виступала компанія Boeing, якій з 1997 року перейшли всі права на F/A-18. Роботи по програмі розпочалися в 2002 році, всього планували модернізувати 80 літаків (62 CF-18А та 18 CF-18В) із загальної кількості 119, які на той момент перебували на озброєнні.«Auditing the Upgrades to the CF-18 Fighter Aircraft — Part 1.» www.casr.ca, December 2004.

Перший етап модернізації:

Заміна БРЛС на новішу , яка має в три рази вищу швидкість обробки даних та втричі більший об'єм пам'яті. Новий радар може працювати в режимі слідування рельєфу місцевості та має систему уникнення зіткнення із землею. Це дозволяє літаку здійснювати політ на надмалій висоті в нічний час та в складних метеоумовах. Крім того установка AN/APG-73 дозволила канадським «Шершням» застосовувати ракети «повітря-повітря» середньої дальності AIM-120 AMRAAM.

Встановлення нової системи радіолокаційного розпізнавання AN/APX-111 виробництва BAE Systems. Ця система повністю відповідає стандартам НАТО для ідентифікації союзної авіації у бойових умовах.

Установка нової УКХ/ДМХ радіостанції , яка має кращий захист від перешкод та можливість здійснювати зв'язок за межею видимості.

Заміна бортового комп'ютера на новий AN/AYK-14 XN-8 з ширшими можливостями та більшим об'ємом пам'яті.

Інтеграція нової системи управління озброєнням AN/AYQ-9 виробництва , яка дозволяє CF-18 застосовувати широкий спектр високоточної зброї, у тому числі й бомби класу JDAM.

Покращення навігації шляхом установки приймача GPS/INS.

Крім того на CF-18 було проведено ряд модернізацій, які не входили в програму IMP:

Встановлення інфрачервоної системи відслідковування цілей .

Модернізація приборної панелі шляхом установки рідкокристалічних дисплеїв виробництва .«Boeing Awarded Contract with Canada to Update Displays on F/A-18s.» Boeing, 26 July 2002.

Нова система нічного бачення.

Придбання нових льотних тренажерів для підготовки екіпажів CF-18.

Перший літак, що пройшов модернізацію в рамках першої фази IMP був переданий канадським ВПС у травні 2003 року, модернізація усіх CF-18 завершилася 31 серпня 2006-го.«Boeing Delivers First CF-18 Aircraft from Modernization Project.» Boeing, 14 May 2003.«Boeing Completes First Phase of CF-18 Aircraft Modernization Project.» Boeing, 31 August 2006.

Другий етап модернізації:

Установка системи передачі даних Link 16, яка допомагає покращити взаємодію з військами НАТО.

Інтеграція (JHMCS).

Встановлення бортового самописця.

Модернізація системи радіоелектронної протидії.

Модернізації, які не включені в програму ІРМ:

Заміна центрального фюзеляжного баку (виконана тільки на 40 літаках).

Встановлення інтегрованої станція постановки радіоелектронних перешкод.

20 серпня 2007 року канадці отримали перший CF-18, який пройшов модернізацію в рамкам ІІ фази програми ІМР.«Air Force receives first Phase II modernized CF-18 fighter jet.» Royal Canadian Air Force, Sept. 11, 2007. Останній модернізований літак був переданий замовнику у березні 2010-го. Всього модернізацію пройшли 79 CF-18, які отримали позначення CF-18АМ/ВМ. Загальна вартість програми ІРМ склала C$2,6 млрд.«CASR — The CF18 Incremental Modernization Program — In Detail.» CASR.ca, December 2004. Модернізовані літаки будуть експлуатуватися канадськими військово-повітряними силами до 2020 року.«Lockheed Martin: F-35 Cancellation Would Mean Canada Out $10.5 Billion.» Huffington Post, 13 September 2013.

Історія експлуатації

25 жовтня 1982 року перші два CF-18 офіційно поступили на озброєння , дислокованій на військовій базі (провінція Альберта).Spick, Mike. The Great Book of Modern Warplanes. St. Paul, Minnesota: MBI Publishing Company, 2000. ISBN 0-7603-0893-4. Загалом нові літаки отримали 8 ескадрилей (одна із них навчально-тренувальна). Поставки CF-18 завершилися в 1988-у. В перші роки експлуатації канадські «Шершні» зіткнулися з проблемами технічного характеру, що затягувало досягнення ними оперативної готовності. Але коли проблеми вдалося усунути, CF-18 став основним бойовим літаком канадських військово-повітряних сил.

Уперше CF-18 взяли участь у бойових діях під час операції «Буря в пустелі» в січні-лютому 1991 року. Дві ескадрильї CF-18 (всього 26 літаків) були перекинуті на Близький Схід ще у серпні 1990-го, після прибуття їх розмістили на аеродромі в катарській столиці Доха. До початку війни CF-18 брали участь у військових навчаннях та патрулювали північно-західні райони Перської затоки. Бойові дії розпочалися 17 січня 1991 року з масованих авіабомбових ударів по Іраку та його військам на території Кувейту. Під час цього етапу операції, який тривав 6 тижнів, CF-18 прикривали ударні літаки союзників від атак іракських винищувачів. Але «Шершням» так ні разу і не довелося вступити в повітряний бій з противником. Під час наземної фази операції вони зробили 56 бомбардувальних вильотів, застосовуючи, переважно, 500-фунтові (227 кілограмові) некеровані авіабомби. Основними цілями для авіаударів слугували іракська артилерія та склади постачання. Підсумовуючи участь CF-18 у війні, слід відзначити малу кількість вильотів на бомбардування (56 із 2756) та неспроможність застосовувати високоточну зброю. Але тим не менш, «Буря в пустелі» стала першим випадком з часів Корейської війни, коли канадська авіація узяла участь у бойових діях.Brown, Bob. «Coalition involvement, p. 6.» vetshome.com, 15 February 2008.

Під час своєї служби CF-18 двічі з'являлися в балканському небі. Перший раз у серпні-листопаді 1997 року, коли їх розгорнули для підтримки міжнародних миротворчих сил в Боснії та Герцеговині. Другий раз під час бомбардування Югославії силами НАТО в 1999-у. Для участі в цій операції Канада направила 18 CF-18 Hornet із та винищувальних ескадрилей, які були розміщені на італійській авіабазі Авіано.«New historic Battle Honour for Canadian jet fighter squadrons bittersweet.» Bob Bergen, Canadian Defence & Foreign Affairs Institute.«435 Transport and Rescue Squadron.» Royal Canadian Air Force. Під час війни, яка тривала з 24 березня по 10 червня вони здійснили 684 бойових вильоти загальною тривалістю 2577 годин. Близько 80% із них — вильоти на бомбардування наземних цілей. Авіаудари наносилися переважно по зенітно-ракетним комплексам, аеродромах, мостам та складах паливо-мастильних матеріалів. За час операції «Союзна сила» CF-18 застосували 568 бомб та ракет, із них 397 (70%) — це високоточні боєприпаси. В цілому CF-18 зробили вагомий внесок у перемогу: вони здійснили десяту частину всіх бомбардувальних вильотів, хоча становили менше 2% союзної авіації.