Анексія Криму Росією — насильницьке захоплення Кримського півострова, що охоплює АР Крим і Севастополь, та його незаконна анексія Росією у 2014 році. Є частиною російської збройної агресії проти України. Анексії у лютому-березні 2014 р. передували організовані антиукраїнські виступи у містах Криму, блокада і захоплення стратегічних об'єктів півострова і військових частин ЗСУ підрозділами російської армії у деяких випадках під прикриттям окремих цивільних осіб і новостворених спецслужбами РФ «загонів самооборони Криму», що поклало початок окупації Криму Росією.

Насильницька анексія Криму, як і псевдореферендум, не визнаються українською державою і більшістю країн, не визнається Генеральною асамблеєю ООН, ПАРЄ, ПА ОБСЄ, а також суперечить рішенню Венеційської комісії, натомість російською владою трактується як «повернення Криму до Росії». Згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Кримського півострова внаслідок російської окупації вважається тимчасово окупованою територією.

У кінці лютого — початку березня 2014 перекинуті з Росії і кримських баз Чорноморського флоту РФ війська без розпізнавальних знаків, скориставшись моментом зміни влади в Україні внаслідок Євромайдану, окупували Кримський півострів. Також було створено збройне формування з російських «козаків», яке називало себе «самооборона Криму». 16 березня 2014 на території Криму і міста Севастополя пройшов референдум про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні ЄС, ні США не визнали це незаконне голосування й початок тимчасової окупації Криму.

Фактично ж результати «рефередуму» і явка на нього були повністю сфальсифіковані російським керівництвом: так, згідно з доповіддю , було підраховано, що фактична явка на референдумі в Криму склала лише 30 відсотків, серед яких тільки від 50 до 60 (на відміну від російського числа в 97 %) відсотків обрали входження в РосіюEncyclopædia Britannica. Crimea , цитата: «In May 2014 a report from the Russian Presidential Council for Civil Society and Human Rights estimated that the actual turnout for the Crimean independence referendum may have been as low as 30 percent and that, of those voters, between 50 and 60 percent chose union with Russia».

У серпні 2014 р. «голова» «Ради міністрів Республіки Крим» Сергій Аксьонов сказав, що ініціатором анексії Криму був російський президент Володимир Путін. У березні 2019 р. Аксьонов зізнався, що захопленням Криму керував особисто Путін.

За даними соцопитування, проведеного з 8 по 18 лютого 2014 Київським міжнародним інститутом соціології, 41 % жителів Криму бажали входження автономії до складу Росії. 6 березня 2014 на сайті телеканалу ATR був проведений інтернет-референдум, під час якого можна було висловити свою думку щодо приєднання Криму до РФ. Більшість людей, які взяли участь у голосуванні, висловилась проти.У Криму відключили від інтернету єдиний кримськотатарський телеканал // Українська правда. — 2014. — 8 берез. 7 березня російські військові в Криму відключили від інтернету перший кримськотатарський телеканал ATR.

Термінологія 15 квітня 2014 року Верховна Рада України прийняла закон, який визначає Автономну Республіку Крим і місто Севастополь як «території, що знаходяться під тимчасовою окупацією».

За українським законодавством та за нормами міжнародного права, Крим є окупованим, а Росія має статус держави-окупанта. Термін «незаконна або протиправна анексія» (), поряд зі згадкою слова «анексія» є найбільш поширеним у міжнародних документах та у заявах західних партнерів України. Він фігурує і в поданнях України до міжнародних судів.

Коментар МКЧХ до IV Женевської конвенції спростовує припущення, що констатація факту анексії «легалізує» її наслідки. Натомість, формулювання про «спробу анексії» натякає, що немов Росія намагалася вчинити злочин, але відмовилася від цього наміру. У самій Росії кримінально карають медіа за згадку терміну «анексія» (п. 156 рішення ЄСПЛ щодо Криму).

Росія також вчинила злочин агресії, межі якого визначила Генасамблея ООН у резолюції № 3314 від 1974 року.

18 липня 2022 року Верховна Рада України прийняла закон, яким передбачено застосування загального формулювання «тимчасово окупована Росією територія України» замість чинних «тимчасово окупована територія Автономній Республіці Крим та міста Севастополь» і «тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях»Парламент ввів єдине поняття: «тимчасово окупована рф територія України». 23.07.2022, 04:32Картка законопроєкту 2395-IX від 18.07.2022.

Передісторія

Належність Криму до 1991 року

Кримський півострів вперше був захоплений Росією 1774, коли в результаті чергової російсько-турецької війни між Російською та Османською імперіями було підписано Кючук-Кайнарджійський договір. Під контролем Росії опинилися фортеці Кінбурн, Єнікале, Азов та Керч; Росія де-факто почала контролювати півострів і прилеглу Кубань, тут розташувались російські війська. Наступним кроком стала примусова депортація російською владою з Криму християн — переважно ремісників і торговців греків і вірмен у Північне Приазов'я. Це мало послабити Кримське ханство. 8 квітня 1783 Росія в порушення мирного договору, який гарантував повну незалежність Кримського ханства від обох держав («Всі татарські народи … від обох імперій мають бути визнані вільними і абсолютно незалежними від будь-якої сторонньої влади, але перебувають під самодержавною владою власного їх хана чингіського покоління» ()) анексувала ханство, видавши відповідний маніфест, після чого Крим з захопленої території перетворився на частину Російської імперії. Але, незважаючи на приєднання до Росії, Крим залишався етнічно татарським — на кінець ХІХ ст. російське населення переважало лише в деяких містах, а в цілому на півострові більшість складали кримські татари.

При розпаді Російської імперії у 1917 р. кримські татари створили свою республіку у Криму на чолі з Номаном Челебіджиханом, яка претендувала на відновлення кримськотатарської державності. УНР спочатку не розглядала Кримський півострів — а лише «материкові» повіти Таврійської губернії (де більшість становили українці). У квітні 1918 УНР здійснила першу вдалу спробу встановити контроль над Кримом: подолавши Сальківський міст і прорвавши оборону «червоних», українська армія під командуванням Петра Болбочана 22 квітня зайняла Джанкой, а 24 квітня — Сімферополь. 29 квітня 1918 року в Севастополі переважна більшість кораблів Чорноморського флоту підняла український прапор. Однак під тиском німецького командування Армія УНР була вимушена залишити Кримський півострів.

У вересні 1918 гетьман Павло Скоропадський добився від Німеччини фактичної згоди на те, щоб Кримський півострів увійшов до складу Української Держави як автономна одиниця. Проте зміна направленості політичного вектора України в сторону небільшовицької Росії та повстання під проводом Симона Петлюри проти Скоропадського перекреслили всі зусилля України в цьому напрямку. 17 листопада 1920 більшовицькі війська витіснили армію Врангеля з Криму (з літа 1919 і до цього моменту Крим знаходився під постійним контролем білогвардійцівН. Стариков, Д. Беляев. «Россия. Крым. История». Стр. 153 (рос.)) та встановили остаточний контроль над півостровом.http://www.sobytiya.com.ua/articles/item/красный-террор-в-крыму-часть-ii-террор-1920-1921-годов.html Красный террор в Крыму. Часть II: Террор 1920—1921 годов — Еженедельник «События» (рос.) 18 жовтня 1921 утворено Кримську АРСР — кримськотатарську національно-територіальну автономію.

У 1941—1944 рр. у Криму точилися жорстокі битви другої світової війни. Після евакуації німецьких військ з півострова, у травні 1944 року радянською владою «за співпрацю з окупантами» була здійснена масова депортація з Криму корінного населення, здебільшого кримських татар, а на їх місце переселені колгоспники переважно з центральних регіонів країни.

30 червня 1945, року Кримську АРСР скасовано і приєднано до Російської РФСРУказ Президії Верховної Ради СРСР від 30 червня 1945 року «Про перетворення Кримської АРСР в Кримську область у складі РРФСР». 25 червня 1946, згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР на її місці була утворена звичайна область.http://maidan.org.ua/arch/krym/1287608017.html А. Э. Шемьи-заде. Крымская АССР — национально-территориальная автономия (рос.)Михаил Николаевич Губогло, Светлана Михайловна Червонная. Крымскотатарское национальное движение: Документы, материалы, хроника. Российская академия наук, Центр по изучению межнациональных отношений, Ин-т этнологии и антропологии им. Н. Н. Миклухо-Маклая, 1992. Стр. 72 (рос.)http://podpricelom.com.ua/analyze/crimean-assr-autonomy-crimean-tatars.html Крымская АССР — автономия крымских татар? (рос.)

19 лютого 1954 Кримську область, зважаючи на тісні історичні та економічні зв'язки, було передано РРФСР до складу Української РСР, відповідне рішення було ухвалено Президією Верховної Ради СРСР.Олександр Задорожній. Анексія Криму — міжнародний злочин: Монографія (укр.) (стор. 25, 29)

Після 1991 року З кінця 1991 року Крим став автономною республікою у складі незалежної України. Відсутність сформованого законодавчого поля, наявність великої кількості прихильників проросійських поглядів, економічний крах початку 90-х років та боротьба за владу між місцевими та загальнодержавними елітами створили умови для політичної кризи в Криму.

5 травня 1992 Верховна Рада Криму проголосила «Акт про державну самостійність Криму», який спочатку передбачалося винести на всекримський референдум. Також того дня була ухвалена постанова щодо звернення до Президента і Верховної Ради України щодо укладення двостороннього договору між Республікою Крим і Україною. Наступного дня, 6 травня 1992, Верховна Рада Криму прийняла Конституцію, згідно з якою Крим проголошувався суверенною державою у складі України. В ході наступних переговорів центральної влади та влади Криму вони домовилися розмежувати повноваження місцевої та державної влади та внести зміни до прийнятої Конституції Криму, що пом'якшили її категоричний тон. На основі домовленостей 29 квітня Верховна Рада України прийняла закон «Про розмежування повноважень між органами державної влади Криму та України».

1992 року російські органи влади визнали указ президії Верховної ради СРСР 1954 року, яким Крим було включено до складу Української РСР, таким, що не має юридичної сили.

Серйозні суперечності між Україною та Росією щодо Криму почалися в 1992 році відразу після розпаду СРСР. Росія почала активно перешкоджати процесові переходу Чорноморського флоту під контроль України, застосовуючи як контррозвідувальні (перешкоджання зв'язку, радіоперехоплення), так і навіть локальні силові заходи. Проте частина Чорноморського флоту все ж перейшла на бік України. Найболючішим для Росії стало прийняття української присяги особовим складом військової комендатури Севастопольського гарнізону, яке відбулося 9 липня 1992. Це спровокувало Росію на відповідні заходи: вже наступного дня комендатуру захопила російська десантно-штурмова група.

У вересні 1993 відбувся ще один інцидент — українські піхотинці зіткнулися з російською береговою охороною, в результаті чого поранили трьох росіян. Звинувативши Україну в намаганні присвоїти собі Чорноморський флот, Росія запустила процес відокремлення Криму від України, роздаючи російські паспорти працівникам об'єктів Чорноморського флоту та ведучи антиукраїнську інформаційну кампанію по всій території Криму. В січні 1994 року Юрій Мєшков, який на той час обіймав посаду «президента» Криму, закликав Росію включити до свого складу Крим. Україна ввела на територію Криму велику кількість (близько 60 тисяч) солдатів Національної гвардії та прикордонних військ, після чого ситуація стабілізувалася. 10 червня 1994 Україна та Росія домовилися про поділ Чорноморського флоту.