Оксана Мастерс (, при народженні Оксана Олександрівна Бондарчук, 19 червня 1989, Хмельницький) — американська лижниця, біатлоністка, велогонщиця й академічна веслувальниця українського походження. 2-разова чемпіонка літніх Паралімпійських ігор 2020, 2-разова чемпіонка літніх Паралімпійських ігор 2024, 2-разова чемпіонка зимових Паралімпійських ігор 2018, 3-разова чемпіонка зимових Паралімпійських ігор 2022, 3-разова чемпіонка зимових Паралімпійських ігор 2026 років. Багаторазова призерка літніх і зимових Паралімпійських ігор.
Біографія Народилась 19 червня 1989 року в місті Хмельницький, через три роки після Чорнобильскої катастрофи, з вродженими вадами розвитку, що викликані радіацією, включаючи тибіальну геміомелію, що призвела до різної довжини ніг, відсутніх несучих великогомілкових кісток у литках, зрощених пальців без великих пальців та по шість пальців на кожній нозі. Її біологічні батьки її покинули і віддали до українського дитячого будинку; вона була у ще двох дитячих будинках до семи років. У дитячих будинках її часто били та ґвалтували чоловіки, іноді більше разу на день. Жінки, які там працювали, вдавали, що не помічають.
У дитячому будинку Оксана була свідком убивства іншої вихованки, її найкращої подруги Оленки (Лейні). Діти в дитячому будинку були завжди на межі голоду та недоїдання. Одного разу вночі Лейні та Оксана потайки вийшли, щоб дістати їжу, але Оксана посковзнулася та вдарилася об стілець. Чоловіки, почувши шум, знайшли Лейні. Оксана змогла сховатися, але чула, як вони вдарили Лейні шість разів. Її найкраща подруга померла внаслідок отриманої травми.
У віці семи років Оксана була удочерена 43-річною Гей Мастерс, неодруженою американською професоркою, яка була дипломованою лікаркою-логопедом і не мала біологічних дітей.
Після переїзду до США у 1997 році Оксані ампутували обидві ноги вище коліна — ліву ногу у дев'ять років і праву ногу у 14 — оскільки вони ставали дедалі болючішими та не могли її підтримувати. Оксана також пройшла операцію для модифікації пальців на руках, щоб вони функціонували як великі пальці.
Коли Мастерс потрапила до США, її мати була професоркою в Буффало; вона переїхала до Луїсвіля у 2001 році, коли її мати посіла викладацьку посаду в Університеті Луїсвіля, і закінчила Атертон Хай Скул у 2008 році.
На Літніх Паралімпійських іграх 2012 року у Лондоні виборола бронзу в академічному веслуванні.
На Зимових Паралімпійських іграх 2014 року у Сочі виборола срібну нагороду в лижних перегонах на 12 км та бронзову на дистанції 5 км.
На Літніх Паралімпійських іграх 2016 року у Ріо-де-Жанейро виступала у шосейних велоперегонах, проте медалей завоювати не змогла, фінішувавши четвертою у перегонах на 45 км та п'ятою у гонці з роздільним стартом.
На Зимових Паралімпійських іграх 2018 року у Пхьончхані стала дворазовою паралімпійською чемпіонкою у лижному спринті на 1,1 км та лижних перегонах на 5 км, а також виборола дві срібні нагороди в біатлоні на дистанції на 6 та 12,5 км та бронзу у лижних перегонах на дистанції 12 км.
Поява в медіа Історія життя Оксани Мастерс була висвітлена в ряді медіаресурсів, зокрема в журналі Spirit — бортовому журналі Southwest Airlines — та у Sports Illustrated. Вона також була визнана однією з «11 найпривабливіших паралімпійців» за версією msn NOW, увійшла до списку десяти спортсменів США, на яких варто звернути увагу, за версією The Guardian, та позувала оголеною для щорічного випуску ESPN The Magazine «The Body Issue». Apple зняла її у відео «Змінюємо життя. Один додаток за раз», де вона розповідає, як додатки для iOS змінили її життя.iOS — Making a difference. One app at a time. Retrieved July 7, 2013.
Книги
Книга The Hard Parts: A Story of Courage and Triumph — тверда обкладинка, 21 лютого 2023 року. .
Українські переклади
Оксана Мастерс, Кессіді Рендалл. Долаючи біль. Мемуари про відвагу і тріумф. Переклад з англійської Олена Замойська. — Львів: Локальна історія, 2024. — 352 с.,
Примітки
Посилання Сайт Оксани Мастерс Сторінка на сайті паралімпійського руху