Шагє́єв Ро́берт Мансу́рович (21 лютого 1977—13 серпня 2026) — колишній український військовий моряк, капітан I рангу Військово-Морських Сил ЗС України, командир підводного човна «Запоріжжя». У березні 2014 року зрадив присягу Україні та перейшов на бік російських окупантів.

Життєпис Народився 21 лютого 1977 року.

Закінчив Севастопольський військово-морський інститут імені П. С. Нахімова у 1999 році.

12 жовтня 2011 року капітан II рангу Шагєєв приступив до командування військовим підводним човном «Запоріжжя», який перед цим пройшов капітальний ремонт, що тривав з 2001 року. До того він очолював другий екіпаж субмарини, метою існування якого було створити чинний кадровий резерв спеціалістів-підводників.

У липні 2013 Роберта Шагєєва було достроково представлено до звання капітан I рангу.

Російсько-українська війна

Під час російської окупації АР Крим у березні 2014 року підводний човен «Запоріжжя» було заблоковано російським флотом у Стрілецькій бухті м. Севастополь разом з екіпажем та командиром човна. Через підприємців, які передавали гуманітарну допомогу заблокованим, Робер Шагєєв від імені екіпажу повідомив, що вони «будуть стояти до кінця, але Україну не віддадуть».

Незважаючи на це, 21 березня 2014 року, після проведення чергового кола переговорів між керівництвом ЧФ РФ та капітаном Шагєєвим, другий вирішив зрадити присязі та наказав своїм підлеглим підняти люки та передати підводний човен до складу Чорноморського флоту РФ. Російський буксир відтягнув підводний човен у Південну бухту м. Севастополя, після чого з човна спустили український стяг та підняли російський, а капітан Шагєєв перейшов на службу до ЧФ РФ. Разом з тим, Шагєєв залишив собі 50 тисяч гривень, які були зібрані на підтримку екіпажу човна під час його блокади російськими військамиМамчак М. А. 2014. Анексія Криму. Анатомія «гібридної» війни : [укр.]. — 2019. — С. 330—331. — (Морська бібліотека). — ISBN 978-617-7071-36-4.. Після цих подій Роберт Шагєєв перебував у базі розшуку МВС України по статті 408 ч. 1 ККУ, дизертирство.

За повідомленням російської преси, у тому ж 2014 р. Шагєєв пройшов перепідготовку в Санкт-ПетербурзіПасякин В. «Колпино» и «Великий Новгород» : арх. 9 июня 2015] // Флаг Родины. — 4.10.2014. — № 111 (27022). — С. 2.. У 2015 році був на посаді командувача одного з двох дивізіонів підводних човнів у СевастополіЛубянов А. Развивая традиции подплава : арх. 12 января 2016] // Флаг Родины. — 22.12.2015. — № 98 (27156). — С. 3.. У березні 2017 року обіймав посаду заступника командира 4-ї окремої бригади підводних човнів ЧФ РФ, брав участь у військових навчаннях керуючи підводним човном Б-262 «Старый Оскол»Пасякин В. Учение противолодочников : арх. 11 августа 2017] // Флаг Родины. — 28.03.2017. — № 22 (27278). — С. 2..

Російське вторгнення в Україну 2022 року

Станом на 2022 рік Роберт Шагєєв продовжував обіймати посаду заступника командира 4-ї окремої бригади підводних човнів ЧФ РФ, які регулярно обстрілюють Україну крилатими ракетами «Калібр».

4 липня 2022 року ДБР заочно повідомило про підозру у державній зраді.

13 серпня 2026 року під час прогулянки Столєтовським проспектом у тимчасово окупованому Севастополі поблизу Шагєєва вибухнув смітник, від отриманих травм державний зрадник загинув на місці. У той же день було затримано 32-річну Маргариту Реутт, яка за даними російського слідства, була завербована українськими спецслужбами, заклала вибухівку в смітник та чекала наближення Шагєєва, а коли той підійшов, привела в дію вибуховий пристрій. Наприкінці липня 2025 підозрювана вже була оштрафована за дискредитацію ВС РФ, а також у лютому 2026 публікувала в соц.мережах дописи, що їй соромно бути росіянкою. 14 серпня президент Володимир Зеленський повідомив, що провів Ставку Верховного Головнокомандувача, де з-поміж іншого була окрема доповідь спеціальних служб «про стан виконання точкових операцій щодо колаборантів на тимчасово окупованій території, зокрема у Севастополі, які беруть участь в російських ударах проти України і українців».

Відзнаки та нагороди Відзнака «Знак пошани» Медаль «10 років Збройним Силам України» Медаль «За сумлінну службу» II ст. Медаль «За сумлінну службу» III ст. Пам'ятна відзнака «15 років Військово-Морським Силам України» Пам'ятна відзнака «20 років Військово-Морським Силам України» Пам'ятна медаль «90 років Військово-морському прапору України» Почесний нагрудний знак «За досягнення у військовій службі»

Див. також

Список російських офіцерів, що загинули під час вторгнення в Україну (2026)

Примітки

Посилання

Інформація про ліквідацію. ТСН