Сергій Олегович Кислиця (нар. 15 серпня 1969, Київ) — український дипломат, Перший заступник Керівника Офісу Президента України. Перший заступник Міністра закордонних справ України (з лютого 2025 року по січень 2026 року), Постійний представник України при ООН (з лютого 2020 року до грудня 2024 року), заступник Міністра закордонних справ України (з березня 2014 року до лютого 2020 року), Заслужений юрист України (26 червня 2026 року).

Життєпис Народився 15 серпня 1969 року в Києві, закінчив Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка.

1992 — стажер відділу НБСЄ та європейського регіонального співробітництва МЗС України.

1993 — аташе, третій секретар відділу НБСЄ та європейського регіонального співробітництва МЗС України.

Помічник заступника Міністра, першого заступника Міністра закордонних справ України.

1994—1996 — Т.в.о. начальника відділу Ради Європи МЗС України.

1996—1998 — Другий, перший секретар (політичні питання), помічник Посла Посольства України в Бельгії, Нідерландах і Люксембурзі та Місії України при НАТО; контактна особа України у відносинах із Західноєвропейським союзом (Брюссель).

1998—2000 — Директор секретаріату Міністра закордонних справ України.

2000—2001 — Старший радник Міністра закордонних справ України, Групи радників та послів з особливих доручень МЗС України.

2001—2003 — радник з політичних питань Посольства України в США.

2003—2005 — радник-посланник (політичні питання) Посольства України в США.

2006 — Заступник Директора Другого територіального департаменту (країни Америки та Західної Європи), МЗС України.

2006—2014 — Директор Департаменту міжнародних організацій (до листопада 2011 Департаменту ООН та інших міжнародних організацій), МЗС України.

Березень 2014 — лютий 2020 — Заступник Міністра закордонних справ України.

Лютий 2020 — лютий 2025 — Посол, Постійний представник України при ООН.

Жовтень 2021 — грудень 2024 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Тринідад і Тобаго за сумісництвом (за сумісництвом)

Листопад 2022 — грудень 2024 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Співдружності Багамських Островів (за сумісництвом).

З лютого 2025 по січень 2026 — Перший заступник Міністра закордонних справ України.

5 січня 2026 призначений на посаду Першого заступника Керівника Офісу Президента України.

Діяльність

Діяльність у багатосторонній дипломатії Більшу частину професійної діяльності присвятив питанням багатосторонньої дипломатії та участі України в міжнародних організаціях. Працював у відділі НБСЄ та європейського регіонального співробітництва МЗС України у 1992—1993 рр, т.в.о. начальника відділу Ради Європи МЗС України (1994—1996), протягом восьми років очолював Департамент міжнародних організацій МЗС України (2006—2014), курував питання участі України в міжнародних організаціях на посаді заступника міністра закордонних справ (2014—2020), а також обіймав посаду Постійного представника України при ООН у 2020—2025 рр.

Указами Президента України призначений Головою Національної комісії України у справах ЮНЕСКО (2015—2020), а також Представником України у Виконавчій раді ЮНЕСКО у період членства нашої держави у цьому органі (2015—2017).

Протидія російській агресії на міжнародних майданчиках

ООН

Як заступник міністра МЗС України відповідав за напрямок ООН (2014—2020), як Постійний представник України при ООН (2020—2025) був залучений до розробки 20 резолюцій Генеральної асамблеї ООН у відповідь на російську агресію проти України.

27 березня 2014 року Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію A/RES/68/262 «Територіальна цілісність України», якою підтверджено суверенітет і територіальну цілісність України в межах міжнародно визнаних кордонів і наголошено на невизнанні спроб змінити статус Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

Резолюції, схвалені Генеральною Асамблеєю ООН з 2014 року у відповідь на російську агресію проти України: A/RES/68/262 від 27 березня 2014 «Territorial integrity of Ukraine» A/RES/71/205 від 19 грудня 2016 року «Situation of human rights in the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol (Ukraine)» A/RES/72/190 від 19 грудня 2017 «Situation of human rights in the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine» A/RES/73/194 від 17 грудня 2018 «Problem of the militarization of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine, as well as parts of the Black Sea and the Sea of Azov» A/RES/73/263 від 22 грудня 2018 «Situation of human rights in the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine» A/RES/74/17 від 9 грудня 2019 «Problem of the militarization of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine, as well as parts of the Black Sea and the Sea of Azov» A/RES/74/168 від 18 грудня 2019 «Situation of human rights in the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine» A/RES/75/29 від 7 грудня 2020 року «Problem of the militarization of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine, as well as parts of the Black Sea and the Sea of Azov» A/RES/75/192 від 16 грудня 2020 «Situation of human rights in the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine» A/RES/76/70 від 9 грудня 2021 «Problem of the militarization of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine, as well as parts of the Black Sea and the Sea of Azov» A/RES/76/179 від 16 грудня 2021 «Situation of human rights in the temporarily occupied Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine» A/RES/77/229 від 15 грудня 2022 «Situation of human rights in the temporarily occupied Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine» A/RES/78/221 від 19 грудня 2023 «Situation of human rights in the temporarily occupied Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine» A/RES/78/316 від 15 серпня 2024 року «Safety and security of nuclear facilities of Ukraine, including the Zaporizhzhia nuclear power plant» A/RES/79/184 від 17 грудня 2024 «Situation of human rights in the temporarily occupied Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol, Ukraine»

Після повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року як Постійний представник України при ООН звернувся до Генерального секретаря ООН щодо скликання спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН щодо України, там було схвалено 7 резолюцій щодо війни в Україні:

A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 «Aggression against Ukraine» A/RES/ES-11/2 від 24 березня 2022 року «Humanitarian consequences of the aggression against Ukraine» A/RES/ES-11/3 від 7 квітня 2022 року «Suspension of the rights of membership of the Russian Federation in the Human Rights Council» A/RES/ES-11/4 від 12 жовтня 2022 «Territorial integrity of Ukraine: defending the principles of the Charter of the United Nations» A/RES/ES-11/5 від 14 листопада 2022 «Furtherance of remedy and reparation for aggression against Ukraine» A/RES/ES-11/6 від 23 лютого 2023 «Principles of the Charter of the United Nations underlying a comprehensive, just and lasting peace in Ukraine» A/RES/ES-11/7 від 24 лютого 2025 року «Advancing a comprehensive, just and lasting peace in Ukraine»

За період роботи постійним представником України при ООН виступив на 300 засіданнях Ради Безпеки ООН щодо ситуації в Україні внаслідок російської агресії.

23 лютого 2022 року, під час термінового засідання Ради Безпеки ООН, скликаного у зв'язку з загостренням ситуації навколо України (S/PV.8974), коли президент РФ Путін віддав наказ розпочати повномасштабне вторгнення в Україну, звернувся до постійного представника РФ Небензі, який головував на засіданні, з вимогою негайно зв'язатися з міністром МЗС РФ Лавровим, щоб підтвердити, що російські війська не рухаються по Україні та не завдають ударів по українських містах. Найбільш відомою стала фраза Кислиці, виголошена під час цього засідання: «Для воєнних злочинців немає чистилища — вони потрапляють прямо до пекла» (There is no purgatory for war criminals; they go straight to hell).

Послідовно заявляє про те, що Росія незаконно займає місце постійного члена Радбезу ООН,  що це єдина країна світу, яка сама себе туди призначила без проходження відповідної процедури, і що її слід усунути.

Вживав активних кроків щодо обмеження прав Росії в міжнародних організаціях. У період його перебування на посаді Постійного представника України при ООН Генеральна асамблея ООН припинила права Російської Федерації в Раді ООН з прав людини, Росія втратила членство в Постійному форумі корінних народів (замість неї було обрано Україну), РФ не обрали до Комітету з неурядових організацій, Виконавчого бюро ЮНІСЕФ та Виконавчого бюро ООН — Жінки.

Міжнародні моніторингові механізми На посаді заступника Міністра закордонних справ України відігравав активну роль у переговорах із розгортання 2014 року в Україні Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ та Моніторингової місії ООН з прав людини, а також із запровадження комплексного моніторингу ситуації в тимчасово окупованому Криму з боку ЮНЕСКО.

Мандат Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ (функціонувала у період  2014—2021 рр.) передбачав здійснення спостереження, збору інформації, встановлення фактів і звітування про  безпекову ситуацію в Україні та виконання Мінських домовленостей.

Моніторингова місія ООН з прав людини діє в Україні з 2014 року з метою спостереження за ситуацією з правами людини і документування фактів порушень прав людини, з особливим наголосом на ситуації на тимчасово окупованих територіях України.

Місією опубліковано понад сотню доповідей, які містять численні факти порушень прав людини і міжнародного гуманітарного права в Україні внаслідок російської агресії й окупації території України. Результати моніторингу Місії становлять основу щорічних доповідей Генерального секретаря ООН щодо ситуації на окупованих територіях України, в тому числі тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим.

З 2014 року Виконавчою радою ЮНЕСКО ухвалено сімнадцять рішень «Моніторинг ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)», відповідно до яких здійснюється моніторинг ситуації в АРК та м. Севастополь у сферах відповідальності Організації, готуються щорічні доповіді Гендиректора ЮНЕСКО, проводяться інформаційні зустрічі щодо ситуації з правами людини, зокрема, щодо кримськотатарського народу, безпекою журналістів, діяльності освітніх, наукових і культурних установ, а також щодо збереження та захисту національної культурної, природної та наукової спадщини в тимчасово окупованому Криму.

Участь у переговорах щодо мирного врегулювання

Женевська зустріч (2014)

У квітні 2014 року брав участь у складі української делегації у Женевській зустрічі  міністрів закордонних справ США, ЄС, України та РФ. Результатом Женевських переговорів став спільний план деескалації, що передбачав роззброєння незаконних збройних формувань і повернення захоплених ділянок на сході України, а також спостереження з боку ОБСЄ за виконанням домовленостей.

Стамбульські зустрічі (2025) У травні–липні 2025 року Сергій Кислиця у складі української делегації брав участь у трьох зустрічах з російською делегацією, що відбувалися в Стамбулі з метою обговорення питань припинення вогню й організації зустрічі лідерів. Єдиним конкретним результатом зазначених зустрічей стало продовження роботи з обміну полоненими та тілами загиблих.

Зустрічі у Білому Домі (2014, 2025) У березні 2014 року у складі делегації України брав участь у зустрічі Прем'єр-міністра України А. Яценюка з Президентом США Б. Обамою, метою якої було обговорення допомоги з боку США для припинення наступальних дій Росії на сході України.