Архіте́утис (Architeuthis) або велетенський кальмар — рід кальмарів. Його представники є найбільшими безхребетними тваринами. Вони сягають загальної довжини 18 м, але більшість знайдених зразків мала розміри 13 м.
Таксономія Таксономія велетенських кальмарів залишається суперечливою; деякі вчені поділяють рід Architeuthis на кілька видів, тоді як інші відносять їх до єдиного виду Architeuthis dux.
Будова Велетенський кальмар морфологічно схожий на менші види кальмарів, маючи голову, мантію та інші деталі, властиві головоногим молюскам. Він має два великих плавці позаду, вісім коротших щупалець і два хапальних щупальця з присосками, що мають 4 ряди гострих виступів.
Представники виду можуть досягати 18 м завдовжки (враховуючи щупальця), але підтверджені вимірювання вказують на найбільшу довжину 13 м, з яких 2,25 метра складають мантія та голова. Діаметр ока велетенського кальмара, який сягає 27 см, є одним з найбільших серед усіх тварин. Вони дозволяють розпізнавати кашалотів — природних ворогів кальмарів, на відстані понад 120 м. Велетенські кальмари можуть важити до 900 кг, але в середньому важать 455 кг або менше.
Дихають за допомогою зябер, які містяться всередині мантійної порожнини.
Рухаються, втягуючи воду в мантію, і виштовхуючи її через задню частину, а маневрують плавцями.
Як і інші види кальмарів, велетенські кальмари здатні випускати темне чорнило, яке використовується для відлякування хижаків. Вони мають складну нервову систему та мозок. Кровоносна система замкнена, що є відмінною рисою кальмарів.
Поведінка Їхній раціон достеменно невідомий, але ймовірно складається з риби, креветок та інших кальмарів, і можливо китоподібних. Вони ловлять свою здобич двома щупальцями, потім підносять її до своїх потужних дзьобів і розривають радулою, перш ніж вона досягне стравоходу. В приполярних регіонах велетенський кальмар здатен вести дуже повільний метаболізм, споживаючи лише 30 г їжі на добу.
Ймовірно, велетенські кальмари ведуть самітний спосіб життя. Мало відомо про репродуктивний цикл велетенського кальмара. Він досягає статевої зрілості приблизно у 3 роки; самці виростають меншими за самок. Самки викидають у воду понад 5 кг яєць, в середньому 0,5–1,4 мм завдовжки та 0,3–0,7 мм завширшки кожне. Яйця утримують в драглистому коконі.
Дослідження Оскільки ці молюски мешкають на великій глибині, то досліджувати їх складно. Фрагменти велетенських кальмарів знаходили в шлунках кашалотів; на рибах траплялися сліди від присосок. У 1981 році радянський траулер «Еврика» зловив у свої сітки величезного кальмара під час риболовлі в морі Росса біля Антарктиди, але подія не отримала розголосу, а фото кальмара вийшли неякісними.
До 2001 року більшість інформації про велетенських кальмарів базувалася на дослідженні мертвих представників, що плавали в морі або були викинуті на береги. Новозеландський морський біолог Стів О'Ші в 2001 зібрав і зняв на відео кілька молодих особин; однак його спроби виростити їх у неволі не увінчалися успіхом.
Японські дослідники зробили перші знімки дорослого велетенського кальмара у 2004 році, коли він атакував приманку, розміщену на глибині близько 900 м у північній частині Тихого океану. Наприкінці 2006 року вчені з Національного музею науки Японії спіймали та витягли на поверхню живу 7-метрову самку велетенського кальмара.
Лише у 2012 році було знято перше відео дорослого велетенського кальмара в дикій природі поблизу острова Чічі в північній частині Тихого океану співробітниками Національного музею науки Японії в підводному апараті, який слідував за твариною на глибину близько 900 м.
У січні 2020 повідомлено про розшифрування геному Architeuthis dux.
Галерея
Примітки
Література Архітеутис //