Фергусоніт — назва серії мінералів підкласу складних оксидів, ніобатів ітрію і лантаноїдів.
Етимологія та історія Фергусоніт-Y вперше був відкритий у 1826 році австрійським геологом, мінералогом і геофізиком Вільгельмом Ріттером фон Гайдінгером (1795—1871) у типовій місцевості, на півострові Кекертаасак поблизу Атамміка в Гренландії. Він був названий на честь шотландського фізика Роберта Фергусона (1769—1840).
Спочатку вважалося, що це окремий мінерал, але пізніше фергусоніт був визнаний мінеральним рядом, в якому можна розрізнити різні мінерали з різним складом.
Синоніми — брагіт, тирит (тіріт), сипіліт, фергюсоніт.
Загальна характеристика Хімічна формула: (Y, TR) [(Nb, Ta)О4].
Члени мінерального ряду: фергусоніт-(Се) — (Ce, La, Y) NbO4 або CeNbO4*0,3H2O, зайва назва — α-фергусоніт; фергусоніт-(Nd) — (Nd, Ce)(Nb, Ti)O4; фергусоніт-(Y) — YNbO4 (тетрагональна сингонія), синонім — кохеліт; фергусоніт-(Ce)-β — CeNbO4; синоніми — бета-фергусоніт-(Ce), броценіт; фергусоніт-(Nd)-β — NdNbO4; синонім — бета-фергусоніт-(Nd); фергусоніт-(Y)-β — YNbO4(моноклінна сингонія); синонім — бета-фергусоніт-(Y).
Вміст Nb2O5 досягає 51,5 %; сума оксидів ітрію і важких лантаноїдів 32,5-51,5 %. Різновид ризерит містить 6,0-7,8 % TiO2. Танталовий аналог фергусоніту — форманіт (47,5-55,5 % Ta2О5). При заміні ітрієвих земель церієвими фергусоніт переходить у рідкісний церофергусоніт (броценіт). Домішки: ThO2 (до 6,8 %) і UO2 (1-4 %).
Сингонія тетрагональна. Тетрагонально-дипірамідальний вид. Кристалічна структура близька до шеєліту. Форми виділення — довгопризматичні і голчаті, бочкоподібні і дипірамідальні кристали розміром до 2 см. Спайність відсутня. Густина 4,18-6,03. Тв. 5,0-6,5. Колір від жовтого і кремового до темно-бурого і чорного. Блиск смоляний або алмазний. Злам раковистий. Крихкий. Полігенний мінерал.
Фергусоніт утворюється в пегматитових породах, що містять лантаноїди. Він асоціюється з монацитом, гадолінітом, таленітом, евксенітом, аланітом, цирконом, біотитом та магнетитом. Мінерал поширений, але зустрічається лише в низьких концентраціях.
Поширення Присутній у рідкіснометалічних гранітах і альбітитах нефелінових сієнітів. Найбільш характерний для урано-рідкісноземельних пегматитів, де асоціює з гадолінітом, ортитом, монацитом. У значних скупченнях являє промисловий інтерес г.ч. як джерело ітрію.
Типова місцевість: на півострові Кекертаасак поблизу Атамміка в Гренландії.
Знахідки: Арендаль, Гундголмен (Норвегія), Рісьор, Іттербі (Швеція), Фінляндія, р-н Юліанегоба (Ґренландія), Морогоро (Танзанія), Бікіта (Зімбабве), Урал (РФ), Мадагаскар, П'ємонту в Італії, Вале (Швейцарія) та штатів Вірджинія, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Массачусетс, Колорадо та Техас у США. В Україні — район Приазов'я.
Різновиди Розрізняють: фергусоніт-дигідрат (гіпотетична гідратна форма фергусоніту), фергусоніт ербіїстий (різновид фергусоніту з родовища Челле (Норвегія), який містить 13,95 % Er2O3), фергусоніт-моногідрат (гіпотетична гідратна форма фергусоніту), фергусоніт титановий (різновид фергусоніту, який містить до 6 % Ті), фергусоніт-тригідрат (гіпотетична гідратна форма фергусоніту),
Див. також Список мінералів
Примітки
Література
Handbook of Mineralogy \\ Fergusonite-(Y) https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/fergusonite-Y.pdf Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 729—730.
Посилання
Mineralienatlas:Fergusonit-(Y) Fergusonite-Y bei mindat.org (engl.)