Еритропоез (від давньогрецького ἐρυθρός (червоний) та ποίησις (утворення)) — процес вироблення еритроцитів, який відбувається у червоному кістковому мозку черепа, ребер, хребта, а у дітей в епіфізах трубчастих кісток, у період після народження. Утворення еритроцитів відбувається постійно, число нових клітин у здорової дорослої людини приблизно 2,5 мільйони за секунду. Швидкість еритропоезу регулюється гормоном еритропоетином, кількість якого залежить від умов навколишнього середовища, зокрема вмісту кисню в повітрі, а також від фізіологічного стану організму.

Повний процес диференціації від проеритробласту до еритроциту в нормі триває 3-5 днів.

Диференціація стовбурових клітин Поліпотентна стовбурова клітина крові, або гемоцитобласт, поділяється з утворенням клітини-попередниці мієлопоезу, яка у разі еритропоезу дає клітину-родоначальницю мієлопоезу, яка вже дає уніпотентну клітину, чутливу до еритропоетину.

Колонієтвірна одиниця еритропоезу, або проеритробласт дає початок еритробластам, які через утворення пронормобластів вже дають морфологічно помітні клітини-нащадки нормобласти (послідовно перехідні стадії): еритробласт пронормоцит базофільний нормобласт поліхроматофільний нормобласт оксифільний нормобласт ретикулоцит еритроцит (нормоцит)

Етапи еритропоезу Поділ еритробластів та їх диференціація у ссавців та людини відбуваються у червоному кістковому мозку. Лише ретикулоцит — клітина, яка втратила ядро, але зберегла мережу ендоплазматичної сітки (ретикулуму) — виходить у кров'яне русло. Ретикулоцити поступово втрачають залишки ретикулуму і перетворюються на зрілий еритроцит.

Еритроцити амфібій та рептилій зберігають ядро весь час існування.

Регуляція еритропоезу

Проеритробласт має на поверхні рецептори до еритропоетину. Цей пептидний гормон синтезується у нирках та печінці. Під його дією проеритробласт диференціюється в еритробласт. Якщо ж гормону недостатньо і рецептор тривалий час залишається неактивованим, проеритробласт гине апоптозом.

Див.також

Лейкопоез Тромбопоез

Примітки

Література Гістологія людини. Луцик О. Д., Іванова А. Й., Кабак К. С., Чайковський Ю. Б. — К.:Книга-плюс, 2013. — 584 с. ISBN 978-966-460-057-3