Хлорсилокса́ни ( ; ) — клас гідролізуючих поліфункціональних кремнійорганічних сполук, синтезованих за реакцією заміщення атома хлору і кремнію алкоксигрупами і отриманих на базі дешевої і недефіцитної сировини — кубових залишків виробництва органохлорсиланів.
Є малов'язкими, розчинними у воді рідинами, незначної корозійної активності; температура застигання -50…-85 °С (залежно від типу реагенту), густина 1026–1109 кг/м³; динамічний коефіцієнт в'язкості 1,5-8,4 мПа∙с (за 20 °C). При взаємодії з водою будь-якої мінералізації і при температурах від 0 до 200 °С хлорсилоксани (інша назва — олігоорганоетоксихлорсилоксани) перетворюються в неплавкі нерозчинні гідрофобні поліорганосилоксани, які мають високу адгезію до гірської породи, тому використовуються для ізоляції припливу води в нафтові свердловини.
Реагенти не потребують попереднього оброблення (розчинення, змішування з каталізатором і т. ін.) перед нагнітанням у свердловину. Відомо чотири види реагентів (олігомерів) цього класу: ТСМ (тампонажний склад метильний) — олігометилетоксихлорсилоксани; ТСЕ (тампонажний склад етильний) — олігоетилетоксихлорсилоксани; ТСФ (тампонажний склад фенольний) — олігофенолетоксихлорсилоксани; ТСК (тампонажний склад комбінований) — суміш вказаних реагентів.
Для ізоляції припливу пластової води запропоновано два склади хлорсилоксану (у %):
діхлорполідіорганосилоксани (67,5-99,3) і органотрихлорсилани (0,74-32,5); олігоорганоалкокси(хлор)борсилани (90,0-99,5) і хлорсилани (0,5-10,0).
Джерела
Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу. Тт. 1-2, 2004–2006 рр. 560 + 800 с.