Паперо́ва хроматогра́фія ( ) — хроматографічний метод розділення й аналізу сумішей речовин, оснований на їхньому розподілі між рухомою і нерухомою фазами; як носій нерухомої рідкої фази використовують папір. Метод запропонували англійські вчені А. Мартін і Р. Сінг 1941 року.
Паперову хроматографію використовують для розділення та аналізу неорганічних та органічних компонентів природних та промислових речовин (наприклад, визначають смоли в нафтопродуктах, рідкісноземельні елементи в гірських породах та мінералах).
Див. також
Тонкошарова хроматографія
Джерела
Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу. Тт. 1-2, 2004—2006 рр. 560 + 800 с.