Єлизавета II

Єлизаве́та II (Елі́забет Алекса́ндра Ме́рі Ві́ндзор, ; 21 квітня 1926, Мейфер, Лондон, Англія, Британська імперія — 8 вересня 2022, замок Балморал, Шотландія, Велика Британія) — королева Сполученого Королівства і 14 країн Співдружності націй від 6 лютого 1952 року до своєї смерті 8 вересня 2022 року. Правила 70 років і сім місяців, найдовше з усіх британських монархів.

Народилася в Мейфері (Лондон) першою в родині герцога і герцогині Йоркських (пізніше король Георг VI і королева Єлизавета). Батько зійшов на престол у 1936 році після зречення престолу його старшого брата, короля Едуарда VIII, що зробило принцесу Єлизавету ймовірною спадкоємицею. Здобула приватну освіту вдома й розпочала виконання державних обов'язків під час Другої світової війни, служачи в жіночому допоміжному територіальному корпусі (першою з жінок королівської родини служила у війську). У листопаді 1947 року вступила в шлюб із Філіпом Маунтбеттеном, колишнім принцом Греції і Данії. Шлюб тривав 73 роки, до смерті принца Філіпа у квітні 2021 року; у ньому Єлизавета II народила чотирьох дітей: Чарльза, короля Сполученого Королівства, Анну, принцесу Великої Британії, Ендрю Маунтбаттена-Віндзора і принца Едварда, герцога Единбурзького.

Після смерті батька в лютому 1952 року 25-річна Єлизавета стала правлячою королевою семи незалежних країн Співдружності: Великої Британії, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки, Пакистану і Цейлону (нині Шрі-Ланка), а також Главою Співдружності націй. У країнах Співдружності королеву представляли генерал-губернатори, яких вона призначала. Єлизавета II правила в статусі конституційного монарха під час великих політичних змін, як-от конфлікт у Північній Ірландії, деволюція у Сполученому Королівстві, деколонізація Африки, а також вступ Сполученого Королівства до Європейських Співтовариств і вихід з Європейського Союзу. Кількість підвладних їй територій змінювалася з часом, коли деякі володіння отримували незалежність, а деякі ставали республіками. Її численні історичні візити й зустрічі включали державні візити в Китай у 1986 році, Республіку Ірландія у 2011 році, а також візити до п'яти римських пап.

Серед важливих подій правління Єлизавети II — її коронація в 1953 році, а також святкування її срібного (1977), золотого (2002), діамантового (2012) й платинового (2022) ювілеїв. Єлизавета II жила й правила найдовше з британських монархів, була найстарішою і найдовше правлячою главою держави, а також другим за тривалістю правління суверенним монархом у світовій історії. Час від часу вона стикалася з республіканськими настроями й критикою королівської родини у ЗМІ, особливо після розпаду шлюбів її дітей, її у 1992 році і смерті її колишньої невістки Діани, принцеси Уельської в 1997 році. Проте підтримка монархії в Сполученому Королівстві залишалася незмінно високою, як і її особиста популярність. Єлизавета II померла 8 вересня 2022 року.

Народження і ранні роки

Елізабет Александра Мері Вінздор народилася на Бретон-Стріт, 17 у Лондоні 21 квітня 1926 року в родині принца Альберта, герцога Йоркського, і герцогині Йоркської (Єлизавети Боуз-Лайон, майбутньої королеви-матері). Хрещена в Музичній кімнаті Букінгемського палацу Космо Ленгом, архієпископом Йоркським, 29 травня того самого року. Хрещеними батьками принцеси були Георг V, королева Марія, принцеса Мері, граф Стратморський, герцог Конноутський і леді Елфінстоун. Свої імена вона отримала на честь матері, королеви Алесандри Данської — прабабусі по батьківській лінії, і королеви Марії — бабусі. У родині її називали пестливим ім'ям «Лілібет» (Lilibet).

Як онука короля по чоловічій лінії отримала титул британської принцеси — її Королівська Високість принцеса Елізабет Йоркська. На момент народження займала 3-тє місце в порядку престолонаступництва, після дядька — Едуарда, принца Уельського, і батька — герцога Йоркського, молодшого брата принца Уельського. Тоді ніхто не вважав її майбутньою королевою.

Єлизавета росла, оточена любов'ю та піклуванням рідних. Здобула домашню освіту, переважно з гуманітарним нахилом. Її гувернанткою була Меріон Кроуфорд, відома як «Crawfie». Вивчала історію під керівництвом С. Г. К. Мертена з Ітона і сучасні мови, особливо французьку. Релігійне навчання проходила в архієпископа Кентерберійського.

Спадкоємиця престолу У грудні 1936 року король Едуард VIII зрікся престолу, і королем став батько Єлизавети II, який узяв собі ім'я Георга VI. Так принцеса Єлизавета стала спадкоємицею за припущенням (heiress presumptive). Вона не отримала титулів герцогині Корнуольської і принцеси Уельської через те, що якби в королівській сім'ї народився хлопчик, то він став би попереду принцеси в черзі на престолонаступництво.

Друга світова війна

Друга світова війна почалася, коли принцесі Єлизаветі виповнилося 13 років. Її з молодшою сестрою Маргарет евакуйовано до Віндзору. Розробляли також плани евакуації принцес до Канади, але мати — королева Єлизавета заявила: «Діти нікуди не можуть їхати без мене, я ніколи не залишу короля, а король ніколи не залишить своєї країни».

У воєнний час принцеса організовувала пантоміми з дітьми персоналу Королівського дому у Віндзорі. У 1940 році вона зробила своє перше радіозвернення під час Дитячої години Бі-Бі-Сі, в якому зверталася до евакуйованих дітей.

У 13 років познайомилася з Філіпом Маунтбаттеном, кадетом Дартмутського військово-морського училища, сином грецького принца Андрія, і листувалася з ним протягом його служби в Королівському флоті.

У 1945 році Єлизавета II переконала батька дозволити їй зробити свій безпосередній внесок у перемогу. Вона приєдналася до Жіночої допоміжної територіальної служби, де вивчилася на водійку й була відома як № 230873 лейтенант Елізабет Віндзор. Це стало першим випадком в історії королівської родини, коли жінка служила у військовому підрозділі.

Після війни

Перший закордонний візит Єлизавета Віндзор здійснила в 1947 році, відвідавши Південну Африку з батьком. На честь свого повноліття (21 рік) вона виступила з радіозверненням до Співдружності і Британської імперії:

Шлюб

20 листопада 1947 р. Єлизавета одружилася з герцогом Единбурзьким Філіпом (при народженні принцом Грецьким і Данським), своїм чотириюрідним братом (як і Єлизавета, він був праправнуком короля Данії Кристіана IX) і праправнуком королеви Вікторії. Багато хто виступав проти шлюбу через належність Філіпа до православної церкви, відсутність у нього статків і те, що його сестри одружилися з німецькими принцами, які були прихильниками нацистів. Мати Єлизавети також була проти і навіть, як свідчать останні біографії, називала Філіпа «гуном».

Після одруження резиденцією герцогської пари став Кларенс-гаус, але від 1946 до 1953 р. чоловік перебував здебільшого на Мальті, де проходив службу як офіцер Королівського флоту. Принцеса Єлизавета жила з ним від 1949 до 1951 року на Мальті на віллі Гуардаманджа, яку близько 1929 року придбав лорд Маунтбаттен Бірманський.

14 листопада 1948 року народила першу дитину — майбутнього короля Чарльза ІІІ. Раніше спеціальною відкритою грамотою король дарував право дітям герцога Единбурзького й принцеси Єлизавети, герцогині Единбурзької, іменуватися принцами. 15 серпня 1950 року народила доньку — принцесу Анну.

Королева Здоров'я батька Єлизавети протягом 1951 року погіршувалось, і вона взяла на себе виконання деяких його офіційних обов'язків. Того самого року відвідала Грецію, Італію, Мальту. У жовтні здійснила поїздку в Канаду й відвідала президента США Гаррі Трумена. У січні 1952 року здійснила з чоловіком тур Австралією і Новою Зеландією, повернувшись через Африку. Новина про смерть короля Георга VI 6 лютого 1952 року від раку легенів застала подружжя в Кенії.

Єлизавета перебувала в готелі «Трітопс Готел» неподалік Найробі, коли отримала повідомлення про смерть батька. Це було вперше після Якова I, коли монарх успадкував престол, перебуваючи поза межами Великої Британії. Коли їй повідомили про це, вона збиралася обідати з сером Горасом Герном, головою Верховного Суду Кенії, який пізніше супроводжував королівське подружжя у Велику Британію. На запитання свого асистента й особистого секретаря, як нова королева хоче, щоб її називали, відповіла: «Єлизавета, звичайно».

з престолонаступництва відбулося заочно в середу, 6 лютого 1952 року в Сент-Джеймському палаці і вдруге 8 лютого, уже при Єлизаветі. Окремі проголошення зробили 6 лютого Таємна королівська рада Канади в Рідо-Голлі (англійською і французькою мовами), 7–11 лютого — генерал-губернатори Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки, Цейлону та інших домініонів, губернатори колоній.

24 березня 1953 року, незадовго до коронації, від раку померла бабуся Єлизавети — королева Марія. Як повідомлялося, її останньою волею було, щоб через траур коронацію не відкладали.

Коронація Єлизавети II, одна з найпишніших в історії, відбулася 2 червня 1953 року у Вестмінстерському абатстві. Це була перша коронація, що транслювалася телебаченням, хоча спочатку ідея телетрансляції мала багато противників, які вважали, що вона порушить сакральність моменту.

19 лютого 1960 року королева народила третю дитину — Ендрю Маунтбаттена-Віндзора, а 10 березня 1964 року — принца Едварда, герцога Единбурзького.

Офіційною резиденцією королеви був Букінгемський палац, але, за повідомленнями, їй був більше до вподоби Віндзорський замок. Крім того, її резиденціями були Голірудхаус в Единбурзі, Балморал і Сандрінгемський палац.

2022 року в Сполученому Королівстві і Співдружності націй від лютого до червня відбувалися заходи на відзначення 70-ї річниці правління і 69-ї річниці коронації Єлизавети II; це був перший платиновий ювілей в історії британської монархії.

До цього відзначалися (1977), (1992), золотий (2002), діамантовий (2012), (2017) ювілеї.

Єлизавета II померла 8 вересня 2022 року в шотландському замку Балморал у віці 96 років. В останні місяці повідомлялося про погіршення її здоров'я, через яке їй було важко пересуватися. Унаслідок цього вона не була присутня на низці заходів.

Правління

Аж до своєї смерті королева Єлизавета II була однією з найпопулярніших осіб Великої Британії. За різними опитуваннями, її підтримували близько 80 % підданих. Хоча справа принцеси Діани на деякий час похитнула популярність Єлизавети і авторитет монархії, але в довготривалій перспективі, як видно з досліджень громадської думки, не позначилася на ньому.

О 17:30 9 вересня 2015 року королева стала монархом, який правив найдовше в історії Великої Британії. Попередній рекорд належав королеві Вікторії, яка правила країною 63 роки, 226 днів, 16 годин і 23 хвилини в період від 1837 до 1901 року. На момент смерті 8 вересня 2022 року правління Єлизавети II тривало 70 років і 214 днів.

Візити Королева Єлизавета II найчастіше з монархів в історії Британії подорожувала. У 1953—1954 роках вона з принцом Філіпом здійснила піврічну навколосвітню подорож, ставши першим британським королівським подружжям, що обпливло земну кулю. Єлизавета стала першим панівним монархом Австралії, Нової Зеландії і Фіджі, що побував там. У 1957 році вона перебувала з державним візитом у США і здійснила тур Канадою, де відкрила 23-тю сесію канадського парламенту, а також виступила з промовою на засіданні Генеральної Асамблеї ООН. У 1959 році королева здійснила ще один тур Канадою і вже як королева Канади відвідала США. У лютому 1961 року вона відвідала Туреччину на запрошення президента Джемаля Ґюрселя, а пізніше — вперше Індію і Пакистан. Єлизавета II побувала в більшості європейських країн (зокрема Литві, Латвії і Естонії) та багатьох неєвропейських. У 2011 році королева вдруге виголосила промову на зібранні асамблеї ООН. Того самого року вона стала першим британським монархом, який відвідав незалежну Ірландію.

Роль у Співдружності