Абі (Абрахам) Моріц Варбург (, 13 червня 1866, Гамбург — 26 жовтня 1929, Гамбург, Німеччина) — німецький історик мистецтва.

Життєпис З родини відомих єврейських банкірів, що в XVI ст. перебралися з Італії (Болонья) до Варбурга, Німеччина. Старший з семи дітей Моріца та Шарлотти Варбург. Не став продовжувати родинну справу (спадкоємцем натомість став молодший син сімейства, Макс Варбург, 1867-1946). Його братами були американські фінансисти Пол Варбург та Фелікс Варбург.

Дитинство та юність Незважаючи на консервативне єврейське виховання та вплив родичів, Варбург з дитинства виступав проти релігійних ритуалів, яких дотримувалась родина. І замість того, щоб робити кар'єру раввина, лікаря або адвоката, почав вивчати історію.

Навчання У 1886 році почав вивчати археологію та історію мистецтв, а також медицину, психологію, історію релігії в Бонні, Мюнхені, Страсбурзі, серед його викладачів були Герман Узенер та Карл Лампрехт. Продовжив навчання у Мюнхені та у Страсбурзі, де під керівництвом Губерта Янтішека працював над дисертацією за двома шедеврам Боттічеллі — Народження Венери і Весна.

У 1888-1889 рр. вивчав історію цих картин у Флоренції. Варбурга Абі цікавило використання природничих наук у гуманітарній сфері.

Завершив і видав дисертацію у 1893 р. По закінченні докторантури, Варбург протягом двох семестрів навчався на медичному факультеті Берлінського університету, де відвідував лекції з психології.

У 1893-1895 працював у Флоренції.

Подорож до США Наприкінці 1895 р. його брат Пол одружився у Нью-Йорку, і Абі використав цю нагоду для подорожі в США. Протягом зими він побував у Колорадо, Нью-Мексико та Пасадені. Повернувшись до Пуебло навесні, Варбург зустрічався з антропологами Джеймсом Муні та Френком Гамільтоном Кашингом у Смітсонівському інституті. Саме Кашинг надихнув Варбурга на подорож регіонами індіанців пуебло. Важливою частиною подорожі було перебування у резервації племені хопі. Варбург був вражений їхньою культурою, архітектурою, ритуалами, а також мистецтвом династії художників-керамістів Нампейо. Разом із менонітським місіонером Генрі Вотом, Варбург став свідком підготовки до церемонії кінця зими.

Флоренція У 1897 р. Абі Варбург одружився художницею Марі Герц, яка була дочкою сенатора з Гамбургу. У цьому шлюбі народилось троє дітей: Маріетта (1899—1973 рр.), Макс Адольф (1902—1974 рр.) та Фред (1904—2004). У 1898 р. Варбург із сім'єю оселився у Флоренції. Там серед їхнього оточення були: скульптор Адольф фон Гільдебрандт, поетеса Ізольда Курц, архітектор Герберт Хорн. Під час перебування у Флоренції Варбург досліджував умови життя художників Ренесансу. Робота у Флоренції дала йому змогу у 1899 р. провести серію лекцій, присвячених Леонардо да Вінчі, які мали місце у Кунстхалле у Гамбурзі. На цих лекціях обговорювалась вплив на мистецтво Леонардо творчості римського архітектора Вітрувія. Окрім цього Варбург займався питанням пов'язаності мистецтва Ботічеллі з античним одягом. Жіночий одяг набуває символічного значення у відомому есе Варбурга на прикладі одягу німф та Богородиці на фресці Доменіко Гірляндайо у базиліці Санта-Марія-Новелла.

Повернення до Гамбургу У 1902 р. Абі Варбург разом із сім'єю повернувся до Гамбургу, де він прочитав серію лекцій, присвячених своїм дослідженням у Флоренції. Не прийняв пропозицію викладати в Університеті Мартіна Лютера у 1912, натомість став членом правління Гамбурзького музею етнології. Окрім цього після 1919 року викладав у Гамбурзькому університеті. Тоді вже з'явилися ознаки психічного захворювання, які позначалися на його викладанні. Він страждав від нападів депресії та шизофренії і у 1921-1924 рр. лікувався в неврологічній клініці Людвіга Бинсвангера у Кройцлінгені. Після виписки з лікарні періодично читав лекції та проводив семінари (у 1924-1929). Помер у 1929 р. від інфаркту міокарда.

У 1909 році заснував бібліотеку видань з історії культури — приватне зібрання, відкрите для дослідників та публіки. У 1921 році воно перетворено його учнями Фріцем Закслем та Гертрудою Бінг в Інститут Абі Варбурга. До Інституту були близькі, серед інших, Ернст Кассірер та Гершем Шолем. У 1934 році Інститут переведений до Лондона і працює при Лондонському університеті.

Атлас Мнемозіни У грудні 1927 р. Варбург розпочав роботу над працею про культурну пам'ять «Атлас Мнемозіни», який залишився незавершеним . Він складається з 40 дерев'яних панелей, на яких закріплено близько тисячі зображень з книг, журналів та газет. Ці зображення були поділені за такими темами: Координати пам'яті. Астрологія та міфологія. Археологічні моделі. Міграції античних богів. Рушії традиції. Вторгнення античності. Формула емоцій Діоніса. Ніке та Фортуна. Від Музи до Мане. Дюрер: боги Півночі. Доба Нептуна. «Art officiel» і бароко. Відродження античності. Класична традиція сьогодення. В «Атласі…» не було підписів, лише кілька текстів. Ця робота не була завершена через смерть Варбурга у 1929 р.

Наукова діяльність та її значення Зазнав впливу думки Ніцше та Фрейда. Праці Варбурга вплинули на широке коло історико-гуманітарних дисциплін, багато в чому визначили проблемні та тематичні розробки Ервіна Панофскі, Ернста Гомбріха, Френсіса Єйтса, Ернста Роберта Курціуса, Вальтера Беньяміна, дали початок іконології в мистецтвознавчих дослідженнях. В останні роки до його робіт звернулися Карло Гінзбург, Джорджо Агамбен та Жорж Діді-Юберманн.

Визнання З 1980 в Гамбурзі вручається премія Абі Варбурга, в 1988 її лауреатом став Майкл Баксендолл, в 1992 — Карло Гінзбург.

У 1993 в Гамбурзі заснований другий Інститут Абі Варбурга.

Цитати Бог — у деталях. Сам себе Варбург описував як «Гамбуржець у серці, єврей по крові і флорентієць духом».

Публікації Gesammelte Schriften. Bd.1-2. Leipzig: B.G. Teubner, 1932 (багаторазово доповнювалося і перевидавався) Der bilderatlas Mnemosyne. Berlin: Akademie Verlag, 2000

Примітки

Література Gombrich E., Saxl F. Aby Warburg: an intellectual biography. London: The Warburg Institute, 1970 (переизд. 1986) Hoffman W. a.o. Die Menschenrechte des Auges: über Aby Warburg. Frankfurt/Main: Europ äische Verlagsanstalt, 1980 Ferretti S. Il demone della memoria. Simbolo e tempo storico in Warburg, Cassirer, Panofsky. Casale Monferrato: Marietti, 1984 Schmidt P., Wuttke D. Aby M. Warburg und die Ikonologie. Bamberg: S. Wendel, 1989 (переизд. 1993) Aby Warburg: Akten des internationalen Symposions, Hamburg 1990. Weinheim: VCH, 1991 Aby M. Warburg: «ekstatische Nymphe--trauernder Flussgott»: Portrait eines Gelehrten/ Robert Galitz, Brita Reimers, Hrsg. Hamburg: Dölling und Galitz Verlag, 1995 Roeck B. Der junge Aby Warburg. München: C.H. Beck, 1997 Michaud P.-A. Aby Warburg et l'image en mouvement. Paris: Macula, 1998 (англ.пер. 2004, 2007) Rampley M. The remembrance of things past: on Aby M. Warburg and Walter Benjamin. Wiesbaden: Harrassowitz, 2000 Asylum in the library: the method, madness, and magic of Aby M. Warburg. Los Angeles: Fowler Museum of Cultural History, 2001 Woodfield R. Art history as cultural history: Warburg's projects. Amsterdam: G+B Arts International, 2001 Pinotti A. Memorie del neutro: morfologia dell'immagine in Aby Warburg. Milano: Mimesis, 2001 Burucúa J.E. Historia, arte, cultura: de Aby Warburg a Carlo Ginzburg. Buenos Aires: Fondo de Cultura Económica, 2002 Didi-Huberman G. L'image survivante: histoire de l'art et temps des fantômes selon Aby Warburg. Paris: Éd. de Minuit, 2002 Lo sguardo di Giano: Aby Warburg fra tempo e memoria/Claudia Cieri Via, Pietro Montani (eds.). Torino: Aragno, 2004 Cernia Slovin F. Obsessed by art. Aby Warburg: his life and his legacy. Philadelphia: Xlibris, 2006 Russell M.A. Between tradition and modernity: Aby Warburg and the public purposes of art in Hamburg, 1896—1918. New York: Berghahn Books, 2007 Michels K. Aby Warburg — im Bannkreis der Ideen. München: Beck, 2007 Sierek K. Foto, Kino und Computer: Aby Warburg als Medientheoretiker. Hamburg: Philo, 2007 Binswanger L. Die unendliche Heilung: Aby Warburgs Krankengeschichte. Zürich; Berlin: Diaphanes, 2007

Бібліографія Wuttke D. Aby M.Warburg-Bibliographie 1866 bis 1995. Werk und Wirkung; mit Annotationen. Baden-Baden: Koerner 1998

Посилання (англ.) (англ.) Сайт Інституту Варбурга в Лондоні Сайт будинку-музею Варбурга в Гамбурзі " династія Варбургів "