Шляпа (шапка) в геології — верхня частина геологічних тіл корисних копалин, мінеральна речовина яких перетворена внаслідок процесів розкладу (окиснення і заміщення) біля поверхні землі. При цьому відбувається винос ґрунтовими водами легкорозчинних сполук, а в залишку нагромаджується нерозчинна мінеральна маса, яка утворює шляпи. Відомі залізні, ґіпсові, ґібситові та ін. шляпи.
Син. — Шапка (геологія)
Див. також Залізна шапка
Література