Підка́мінь — селище в Україні, адміністративний центр Підкамінської селищної територіальної громади Золочівського району Львівської області. Через селище пролягає автошлях регіонального значення Ділянка у Львівській області з численними вибоїнами, на відтинку до Залізців ледве 2—3 частини по 200—300 м без вибоїн станом восени 2014; в Тернопільській — без значних вибоїн, за винятком Мшанця. Відоме геологічною пам'яткою Ерозійний останець морських рифів Товтрів або Медоборів Сарматського віку.

Географія

Розташоване на узгір'ї посеред височин Волино-Подільського пограниччя. Територія колишнього «Підкамінського ключа​» знаходилася в межах Вороняцького і Гологоро-Кременецького кряжів, які, простягаючись із заходу на схід, нагадують гірський хребет з висотами, що перевищують 400 м над рівнем моря. На південь від Підкаменя височить горбогірне пасмо Подільських Товтр, прозваних в народі Медоборами. Саме містечко розташоване безпосередньо на стику цих височин.

Через південну частину селища пролягає водорозділ між басейнами Дністра та Дніпра.

Завдяки географічному розташуванню, сприятливому для проживання людей клімату і багатому на воду, родючі ґрунти, рослинний і тваринний світ ландшафту, територія сучасної Підкамінеччини приваблювала до себе людність, починаючи із стародавніх часів.

Селище Підкамінь розташоване за 125 км від обласного центру, 60 км від районного центру. За 24 км знаходиться найближча залізнична станція Броди.

Вулиці В Підкамені налічується 26 вулиць.

Бічна Тарнавського Мирона Володимира Великого Данила Галицького Грушевського Михайла Зелена Кобилянської Ольги Криничка Лесі Українки Методія Миру Молодіжна Нагірна Незалежності Пекарська Підлісна Полуботка Павла Проєктна Синька 1 Синька 2 Січових Стрільців Сонячна Стуса Василя Тарнавського Мирона Трактористів Франка Івана Шевченка Тараса

Населення У 1857 році населення становило 1043 особиSkorowidz wszystkich miejscowości położnych w Królestwie Galicyi i Lodomeryi jakoteż w Wielkiem Księstwie Krakowskiem. — Lwów: Ces. Król. Galic. Druk. Rządowa, 1868. — S. 163. , у 1870 році — 2948 осібKonrad Oksza Orzechowski Przewodnik statystyczno topograficzny i skorowidz obejmujacy wszystkie miejscowosci z przysiolkami w w Krolestwie Galicyi W.X. Krakowskiem i X. Bukowinie, wedlug najswiezszych skazowek urzedowych. — Kraków: w drukarnie W. Korneckiego, 1872. — S. 62. , у 1880 році — 3199 осіб, з них: 968 римо-католиків, 799 греко-католиків та 1545 юдеїв, у 1890 році — 3423 особи, з них: 1591 юдейMateryały do kwestyi żydowskiej w Galicyi / Oprac. Stanisław Gruiński. — Lwów: Nakł. Wydz. krajowego, 1910. — S. 12. ; у 1897 році — 3423 особиBigo Jan Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkiem Księstwie Krakowskiem i Księs. Bukowińskiem, z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju, z oznaczeniem starostw, sądów powiatowych…. — Lwów: z drukarni «Dziennika Polskiego», 1897. — S. 146. , у 1900 році — 3434 особи (1697 чоловіків та 1737 жінок), з них: 1059 римо-католиків, 927 греко-католиків та 1448 юдеївSkorowidz gminny Galicyi: opracowany na podstawie wyników spisu ludności z dn. 31.12.1900 / wyd. przez C. K. Centralną Komisyę Statystyczną. Kaiserlich-Königliche Statistische Zentralkommission. — Wiedeń: C. K. Drukarnia Nadworna i Państwowa, 1907. — S. 64. , 1910 році — 3303 особиRocznik statystyki Rzeczypospolitej Polskiej. — R. 1, 1920/21 cz. 1. — Warszawa, 1921. — S. 134. , у 1918 році — 3419 осібBigo Jan Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkiem Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju: z oznaczeniem Starostw, Rad powiatowych, Sądów, Urzędów podatkowych, Urzędów parafialnych, Liczby ludności…. — Lwów: nakładem i drukiem I. Jaegera, 1918. — S. 127. , у 1920 році — 3083 особиWiadomości Ministerstwa Zaopatrzenia. — tom 2. — nr 32. — 19 października 1920 r. — S. 657. . Згідно перепису населення 1921 року, у Підкамені мешкало 2990 осіб, у 1938 році — близько 3000 осібMichała Arcta nowoczesna encyklopedia ilustrowana: A-Z. — Warszawa, 1939. — S. 1130. ; у 1939 році — 3360 осіб, з них: 1030 українців-греко-католиків, 250 поляків, 20 осадників, 1160 українців-римокатоликів та 900 євреїв.

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 2276 осіб, у 2005 році — 2276 осіб, станом на 1 січня 2022 року — 1895 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним: + Мовний склад населення селища ПідкаміньМоваКількість осібВідсоток українська 2254 99,04 російська 19 0,84 білоруська 1 0,04 молдовська 1 0,04 польська 1 0,04+

Історія

Понад п'ять з половиною століть налічує його писемна історія. Згідно з писемними джерелами, саме 1441 рік вважається першою згадкою про «місто під Каменем». За цей поважний вік не одна подія відбулася на цій благодатній місцевості, зробивши Підкамінь однією з найбільших перлин краю. А відомий він, насамперед, своїми історичними пам'ятками, на першому місці серед яких знаходиться Монастир походження дерева Хреста Господнього студитського уставу.

1471 року на королівщину Підкамінь в «тенуті» шляхтича Петра Цебровського з руського роду Цебровських «татарським способом» напали рідні брати Ян Сененський-Олеський з братами (сини львівського каштеляна Яна з Сенна і Олеська) разом з 60-ма своїми людьми із Золочева, ОлеськаBukowski W. Sienieński (Oleski) Jan z Sienna i Oleska h. Dębno (zm. między 1510 a 1513) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — T. XXXVII/2, zeszyt 153. — S. 180. .

Гнівош Ледуховський 1539 року запросив до міста суддів, які 22 жовтня винесли вирок у майновій справі стосовно сіл Накваша, Попівці. Представниками сторін були: підстароста кременецький Ян Котовський, Якуб Дмуховський — від Гнівоша Ледуховського; Пйотр Підгорецький — від воєводини подільської Ядвіги Олеської, дружини Мартина КаменецькогоBarącz S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu. — Lwów, 1879. — S. 6—7. .

Згідно з даними енциклопедичного видання «Історія міст і сіл Української РСР» 1569 року Підкаменю надано тевтонське міське або ж магдебурзьке право.

У 1607 році Підкамінь переходить у володіння родини ЦетнерівDunin-Karwicki J. Opowiadania historyczne: miejscowości nad Ikwą, ich przeszłość i teraźniejszość. — Lwów: W. Łoziński, 1898. — S. 10. .

Раніше поблизу містечка знаходилися фільварок «Альбертівка», «гаївка» «Шумка».

Згідно з записами в «Aktach grodzkich i ziemskich» за 1758 рік, місто мало назву Підкамінь Цетнерівський (від прізвища дідичів — Цетнерів). У цьому документі згадується про дві пожежі, що сталися в містечку 16 травня та 5 вересня 1757 року. Тоді вогонь знищив 25 будинків. Представники міста Василь Твердохліб та Давид Шмайлович і Лазар Мафкілович у січні 1758 року складали у Львові присягу з приводу пожежі. Відповідно до тодішніх законів містечко Підкамінь на весь 1758 рік було звільнене від сплати податківAkta grodzkie i ziemskie. — Lwów, 1928. — Т. XXIII. — S. 365. .

У 1770 році Підкамінь постраждав від епідемії чуми. 5 липня 1772 року містечко зайняли австрійські війська. У 1773 році містечко відвідав імператор Йосиф II. 8 липня 1789 року за наказом крайового уряду з монастиря було вивезено дві дев'ятифунтових та три шестифунтових гармати, 79 гвинтівок різних типів та 22 багнети. Це були переважно пожертви польських воїнів, засновників та благодійників, чиї фігури в обладунках та кунтушах збереглися на розписах монастиря.

XVIII—XIX століттями датуються відбитки печатки місцевої громади з гербом містечка (імовірно, давнішого походження): на блакитному тлі — срібна скеля з двома верхами (символічне відтворення назви містечка), над якою — Око Провидіння в золотому сяйві (алегорія домініканського монастиря). У XIX столітті в Підкамені 14 днів на рік проводилися ярмаркиPolski Sylwester: kalendarz rozrywki umysłowej na rok 1880: (z ilustracjami). — 1880. — S. 45. .

У 1886 році бурмістром Підкаменя обрано Альберта ЦетнераNowiny z kraju: Podkamień kolo Brodów // Niedziela. — 1886. — nr 20. — 16 maja. — S. 159. .

У 1911 році в містечку почало свою роботу товариство «Народний дім»Spis Spółdzielni Związku Rewizyjnego Spółdzielni Ukraińskich we Lwowie, w których nie przeprowadzono rewizyj w r. 1938. — Lwów, 1939. — S. 111. .

У часи першої світової пожежею в монастирській бібліотеці у вересні 1915 року були знищені вогнем, зокрема, рукописи праць пріора монастиря Садока БарончаKnot A. Barącz Sadok Wincenty Fererjusz (1814—1892) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 290—292; Reprint. Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 291. — ISBN 8304034840. .

Під час першої світової війни 23 серпня 1914 року колони російських військ перейшли кордон. 23 серпня російський війська досягли лінії: Пеняки—Звижень—Ратище. Головні сили досягнули лінії: Черниця—Малинище—Підберізці. Штаб російських військ розмістили в Підкамені .

З весни 1915 року росіяни зазнають поразки в Галичині і відступають до кордону. На 1 вересня 1915 року 8-ма російська армія займає лінію: Деражно—Крупець—Радивилів-Підкамінь-Підберізці. В околицях Підкаменя російські сапери в 20-х числах серпня будують оборонні споруди. Підкамінська оборонна позиція росіян складалася з двох-трьох ліній, які проходили по домінуючих висотах сіл Кутище, Стиборівка, Паликорови, Паньківці. В монастирі був обладнаний російський спостережний пункт. В містечку розміщувався передовий загін Червоного Хреста та резервні частини російського війська. Біля місцевого цвинтаря розташовувалася батарея гармат. 2 вересня 1915 року австрійські війська підійшли до російських позицій. Цілий день точилися сутички в околицях Маркополя, Стиборівки, Вербівчика. 3-4 вересня бойові зіткнення між австрійцями та росіянами продовжилися. Австрійці пробували визначити, де слабкі місця в російській обороні. Росіяни регулярно проводили контратаки. На окремих ділянках австрійці під Підкаменем підійшли на позицію штурму. Але через погодні умови 5 вересня штурм не відбувся. Вирішальні події у битві під Підкаменем відбулися 6-7 вересня. О дев'ятій годині ранку 6 вересня австрійці розпочали артилерійський обстріл на лінії Підкамінь—річка Серет. Об одинадцятій годині шквальний вогонь на ділянці між Підкаменем та Стиборівкою, під прикриттям якого австрійці почали концентруватися у Стиборівці. Вже о першій годині пополудні австрійці захопили російські шанці в околицях села Паликорови (біля лісу Олівець), о другій годині пополудні вони захопили монастир, а ще за дві години вийшли на західні околиці Підкаменя. Близько п'ятої-шостої години вечора австрійці зайняли Наквашу. 7 вересня 1915 року росіяни відійшли на оборонну лінію біля Кременця .

Часи ЗУНР, українсько-польських воєн 1918—1920 років У листопаді 1918 року місто увійшло до складу ЗУНР. В цей час у місті функціонував переповнений сирітський притулок (також діяли у Тернополі, Бродах, інших містах).

Через район Підкаменя — Зборова — Озерної наступало польське військове угрупування (зокрема, дивізії полковника Владислава Сікорського, Єнджеєвского, частини генерала Юзефа Галлера) під час українсько-польської війни 1918—1919 років.

21 червня 1919 року місто було звільнене від поляків під час Чортківської офензиви УГА вояками 10-ї Янівської бригадиBellona. — R.17. — T.46. — 1935. — Zeszyt 2-3 / Red. Koc Leon Wacław. — Łódź, Lublin, Warszawa: Wojskowy Instytut Naukowo-Oświatowy, 1935. — 158 s. .

Влітку 1920 року під час радянсько-польської війни Підкамінь був зайнятий частинами Першої кінної армії Семена Будьонного. Тоді був створений місцевий ревком, до складу якого увійшли В.  Артех, І. Паляниця, М. Шинкарчук, О. Черняхівський.

Польський період