Ціанотрихіт (від або — «синій», та — «волосся») — водний основний сульфат міді та алюмінію. Синоніми: кіанотрихіт, летсоміт, намаквіліт, руда оксамитова, руда оксамитова мідна.
Етимологія та історія Мідно-оксамитова руда, яка походить із родовища Moldova Nouă в Румунії, була вперше описана в 1808 році німецьким геологом Абрахамом Готлобом Вернером. Сучасну назву мінералу дав у 1830 році німецький мінералог Ернст Фрідріх ГлокерTypmineral-Katalog Deutschland, Mineralogisches und petrographisches Institut der Uni Hamburg.
Загальний опис Хімічна формула: Cu4Al2[(OH)12|SO4]•2H2O.
Містить (%): CuO — 49,39; Al2O3 — 15,82; SO3 — 12,42; H2O — 22,37.
Сингонія ромбічна. Форми виділення: аґреґати, що нагадують оксамит, нальоти дуже дрібних голчастих і волосовидних кристалів, радіальноволокнисті та тичкуваті аґреґати, оксамитові друзи, сферичні аґреґати. Густина 2,55-2,90. Твердість 1-2. Колір небесно-голубий до лазурно-синього (за Гомером також «гірська синь; Lasurstein»). Риса блідо-голуба. Блиск атласний, шовковистий. Зустрічається у мідних родовищах як вторинний мінерал. Рідкісний.
Супутні мінерали і гірські породи: малахіт, азурит, лімоніт, брошантит, спонголіт, халькофіліт, олівеніт, тироліт, парнауїт.
Поширення Знахідки: мис Гарона, департамент Вар (Франція), Лавріон (Греція), Банат (Румунія), шт. Аризона, Айдахо, Юта, Нью-Мексико (США), Міднорудянське (Урал, Росія), копальня Беркара (Центр. Казахстан), Намакваленд, Південна Африка. Атакама, Чилі. Квебек, Канада.
Різновиди Розрізняють: ціанотрихіт карбонатистий, карбонат-ціанотрихіт (різновид ціанотрихіту з ванадіїстих сланців Казахстану, який містить вуглець), вудвардит, вудуордит (метаколоїдний ціанотрихіт).
Див. також Список мінералів
Примітки
Література
Cyanotrichite. Handbook of Mineralogy. https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/cyanotrichite.pdf Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. II, 578—579.
Посилання