Ендемі́чний висипни́й тиф (), (син.: мишачий тиф, пацючий рикетсіоз, блошиний рикетсіоз, маньчжурський ендемічний тиф, корабельний тиф) — гостра трансмісивна зоонозна інфекційна хвороба з групи рикетсіозів, яку спричинює Rickettsia typhi / Rickettsia mooseri (). Збудника передають ектопаразити мишей і пацюків — блохи. Хвороба характеризується доброякісним циклічним перебігом із появою на шкірі розеольозно-папульозного висипу.

Історичні відомості Ендемічний висипний тиф довгий час змішували з епідемічним висипним тифом завдяки значній схожості їхньої клінічної картини. Уперше наявність хвороби, яка нагадувала епідемічний висипний тиф, але перебігала по іншому, в тому числі, з меншою летальністю, запідозрив у Маньчжурії під час російсько-японської війни С. С. БоткінРосійський лікар, старший син російського лікаря і науковця Сергія Петровича Боткіна. Він зробив доповідь «Про маньчжурский тиф» на першому з'їзді терапевтів Російської імперії у Москві в 1909 р. разом із С. С. ЗимницькимРосійський терапевт, учень С. С. Боткіна, представник функціонального напрямку в клінічній медицині, який запропонував пробу сечі, названу надалі пробою Зимницького. На період російсько-японської війни був завідувачем центральної бактеріологічної лабораторії й одночасно терапевтичного відділення шпиталю у м. Уссурійськ Таким чином, вважається, що хворобу описали в Російській імперії (1906, 1910 рік) (так званий «маньчжурський висипний тиф») і в 1913 році в США. У 1926 році K. Максай детально вивчаючи захворюваність висипним тифом у південно-східних штатах США, зробив висновок, що існує інше, відмінне від епідемічного висипного тифу та хвороби Брілла—Цінссера захворювання не тільки за клінічними ознаками, але й за резервуаром інфекції − гризуни, її передачу здійснюють не людські воші, а паразити саме цих гризунівKenneth Fuller Maxcy An epidemiologic study of endemic typhus in the southeastern United States. Public Health Rept, 1926. — 41:2967-95.. Ендемічний висипний тиф ґрунтовно дослідив Г. Музер, який виділив у 1928 році відповідну рикетсію з мезотелія оболонок яєчок морських свинок після зараження їх кров'ю хворого на ендемічний висипний тиф, встановив характерні її антигенні властивості та в експериментах на лабораторних тваринах відтворив захворюванняMooser, Herman (1928): Reaction of guinea pigs to Mexican typhus (Tabardillo). Preliminary note on bacteriologic observations. J. Am. Med. Assoc., vol. 91, pp. 19-20.. Він остаточно встановив джерело інфекції (мишоподібні гризуни та пацюки) та виявив переносників хвороби (ектопаразити гризунів — блохи), що стало підставою для назви хвороби «пацючий тиф». Виділеним у 1931 році рикетсіям дали видову назву на честь автора, які їх описав — Rickettsia mooseri. Однак у сучасній літературі часто зустрічається й назва R. typhi.

Актуальність Ендемічний висипний тиф у XXI столітті спостерігають майже на всіх материках і він трапляється, як правило, в портових містах, що зумовлено значною поширеністю там пацюків і мишей. Основними ендемічними районами хвороби є узбережжя (особливо Атлантичне) Північної та Південної Америки, Південно-Східної Азії, Австралії, Індії. У Європі хворобу реєструють як завізну в басейнах Середземного, Чорного та Каспійського моря з утворенням вторинних ендемічних осередків, які є й в Україні. Іноді відзначають осередки в глибині материків, як, наприклад, в Африці, яка, скоріше за все, є батьківщиною ендемічного висипного тифу, в Мексиці й США у зв'язку з розвитком плодово-ягідних і тваринницьких господарств й заселенням їх гризунами. Як правило, через загальну легкість клінічного перебігу, хворобу дуже часто не розпізнають, а фіксують у медичній документації під багатьма іншими діагнозамиSarah F. Whiteford, MD; Jeffery P. Taylor, MPH; J. Stephen Dumler Clinical, Laboratory, and Epidemiologic Features of Murine Typhus in 97 Texas Children. Arch Pediatr Adolesc Med. 2001;155(3):396-400. doi:10.1001/archpedi.155.3.396..

Етіологія

Збудник хвороби — рикетсія Rickettsia mooseri / typhi. За морфологічними, біологічними, генетичними, антигенними та імунологічними властивостям рикетсії Музера близькі до Rickettsia prowasekii (збудника епідемічного висипного тифу), однак не ідентичні ним. За зовнішнім виглядом рикетсії Музера мало чим відрізняються від Rickettsia prowazekii, однак вони в 3 рази дрібніші, менш поліморфні, рідше утворюють великі паличкоподібні та ниткоподібні форми, які характерні для Rickettsia prowazekii. Умови культивування, фарбування, фізико-хімічні властивості такі ж, як і в інших рикетсій.

У рикетсій Музера, як і в рикетсій Провасека, є два антигени: термостабільний, розчинний в етері, загальний для цих рикетсій (видонеспецифічний); термолабільний, не розчинний в етері, специфічний для даного збудника (видоспецифічний). На даний час рикетсії Музера успішно вирощуються в жовтковій оболонці курячих ембріонів і в легенях білих мишей.

Рикетсії Музера, як й інші рикетсії, малостійкі у зовнішньому середовищі, але більш стійкі, ніж рикетсії Провасека. У висушеному стані та при низьких температурах вони здатні зберігатися тривалий час.

Епідеміологічні особливості

Джерело інфекції та резервуар

Ендемічний висипний тиф є зоонозною інфекцією, поширеною серед гризунів — сірих та чорних пацюків (Rattus norvegicus й Rattus rattus), європейських та американських підвидів хатніх мишей, які є резервуаром збудника хвороби в природі.

Сприйнятливими до цієї інфекції можуть бути й інші гризуни (полівки, піщанки, бабаки тощо), а від гризунів безпосередньо через їхніх ектопаразитів можливе й зараження домашніх котівSorvillo FJ, Gondo G, Emmon R, et al. A suburban focus of endemic typhus in Los Angeles County: association with seropositive domestic cats and opossums. Am J Trop Med Hyg 1993;48:269-73.. У гризунів інфекція може тривати довго й безсимптомно. Гризуни заражаються контактним шляхом, при поїданні їжі, забрудненої екскрементами хворих тварин, через інфікованих ектопаразитів — пацючих (Xenopsylla cheopis), мишачих, а й іноді котячих бліх (Ctenocephalides felis), які на людину у звичайних умовах не нападають, а також й певних видів гамазових кліщів, у яких інфекція може передаватися трансоваріальноAzad AF. Epidemiology of murine typhus. Ann Rev Entomol 1990;35:553-69..

Механізм і фактори передачі Зараження людей відбувається трансмісивним механізмом при попаданні рикетсій з висохлих фекалій ектопаразитів на слизові оболонки очей, ротової порожниниУ тому числі, через харчові продукти, які були забруднені фекаліями бліх, верхніх дихальних шляхів, на пошкоджену шкіру. Зрідка відбувається зараження людей через укуси гамазових кліщів.

Сприйнятливий контингент та імунітет У людей ендемічний висипний тиф зустрічається, як правило, у вигляді спорадичної захворюваності протягом всього року з максимумом у літньо-осінній період, що зумовлено найвищою активністю гризунів та ектопаразитів у цей сезон року. Хворобу реєструють переважно серед осіб, що контактують з гризунами — працівників харчових підприємств, продавців продуктових магазинів, складів, мешканців будинків, що заселені гризунами тощо. Під час сезону полювання реєструють випадки захворювання серед мисливців. Від людини до людини зазвичай хвороба не передається, однак в умовах значної завошивленості населення інколи можлива передача збудника ендемічного висипного тифу через людську платтяну вошу, з виникненням в результаті цього спалахів, подібно до епідемічного висипного тифу, як це мало місце в МексиціMILLER, EDWARD S.; BEESON, PAUL B. MURINE TYPHUS FEVER. Medicine: February 1946 — Volume 25 — Issue 1 — ppg 1-16., КитаїFan Ming-yuan, David H. Walker, Yu Shu-rong, and Liu Qing-huai. Epidemiology and Ecology of Rickettsial Diseases in the People's Republic of China. Clin Infect Dis. (1987), 9(4):823-840. doi: 10.1093/clinids/9.4.823 та АфриціBL Smoak, JB McClain, JF Brundage. An Outbreak of Spotted Fever Rickettsiosis in U.S. Army Troops Deployed to Botswana. Emerging Infectious Diseases. Vol.2, No.3—July-September 1996, р.217-221.. Після перенесеного захворювання формується стійкий антитоксичний та антибактеріальний імунітет, повторні захворювання та рецидиви не реєструють. У ході інфекційного процесу можливе формування нестійкого ненапруженого перехресного імунітету між рикетсією Музера та Провасека, чого не буває після вакцинації.

Патогенез Патогенез ендемічного та епідемічного висипного тифу принципово не відрізняється, що зумовлено спільністю біологічних властивостей рикетсій Музера і ПровасекаSexton DJ, Breitschwerdt B, Beati I, Raoult X. Epidemic and murine typhus. In: Palmer SR, Soulsby L, Simpson DIH, editors. Zoonoses biology, clinical practice, and public health control. New York: Oxford University Press; 1998. p. 247-57.. Основні відмінності та причини доброякісного, більш легкого перебігу ендемічного висипного тифу полягають у наступному: патологічний процес у капілярах, прекапілярах і артеріолах виражений значно менше, ніж при епідемічному висипному тифі, хоча носить такий же характер (десквамаційно-проліферативний тромбофлебіт, судинний гранульоматоз); деструктивні зміни та гранульоми в судинах мозку практично відсутні. Вплив на організм людини і, зокрема, на її судини при ендемічному висипному тифі здійснюють: самі рикетсії, що розмножуються в ендотелії кровоносних судин; токсичні субстанції, що циркулюють у крові при руйнуванні рикетсій; алергічний компонент, більш виражений, ніж при епідемічному висипному тифі, що виражається папульозним характером висипу та відсутністю чіткого зв'язку між кількістю висипних елементів і тяжкістю захворювання.

Клінічні ознаки Згідно з МКХ 10-го перегляду розрізняють «Тиф, який спричинює Rickettsia typhi» (А75.2). Інкубаційний період триває від 5 до 15 днів. У більшості випадків хвороба починається гостро з гарячки, яка протягом 1-2 днів досягає 39-40ºС і супроводжується інтоксикаційними проявами, ознобом, наростаючою слабкістю, рідко — нудотою, блюванням. Збільшується печінка. У подальшому всі ці симптоми стають більш вираженими, і хвороба перебігає по типу епідемічного висипного тифу, проте, в цілому, легше. Тривалість гарячки, як правило, коливається в межах 7-15 днів, частіше 10-13 днів.

На 3-9-й день хвороби в половини хворих з'являється рясний висип, який має такі особливості: він може розташовуватися на шкірі всіх ділянок тіла, в тому числі на обличчі, долонях, стопах та підошвах; спочатку з'являються червонуваті розеоли до 3-5 мм у діаметрі, які вже через 2-3 дня перетворюються на папули; первинні петехії на відміну від таких при епідемічному висипному тифі не характерні, вторинні в середині розеользно-папульозних елементів формуються вкрай рідко; не характерне підсипання висипу на тих ділянках, де вже він є; з моменту появи висипу нерідко збільшуються розмахи між ранковою та вечірньою температурою тіла; висип виникає на тлі гарячки, досягаючи максимальної інтенсивності в перші 3-6 днів висипань. До 11-12 доби хвороби, а іноді й раніше він зникає безслідно.

Менш виражені, ніж при епідемічному висипному тифі, й зміни з боку ЦНСMasalha R, Merkin-Zaborsky H, Matar M. Murine typhus presenting as subacute meningoencephalitis. J Neurol 1998;245:665-8.. Тим не менше головний біль зустрічається майже в усіх хворих, дифузного характеру, нерідко сильний, супроводжує, як правило, весь перебіг хвороби й припиняється лише за кілька днів до нормалізації температури тіла. Безсоння та збудження настільки рідкісні, що можуть вважатися нехарактерними для цієї хвороби. Тяжко хвороба перебігає лише в осіб похилого віку.

Ускладнення У зв'язку із застосуванням для лікування антибіотиків ускладнення зустрічаються зрідка, а летальні випадки не відмічають взагалі. Серед ускладнень можливі тромбофлебіти нижніх кінцівок, синусити, гострий середній отит, рідше пневмонії, яких спричиняє приєднання вторинної мікрофлори.

Діагностика