Бій біля острова Саво — (), також відомий як Перший бій біля острова Саво і, в японських джерелах, — нічний морський бій у водах, що омивають острів Гуадалканал (Соломонові острови), який стався вночі 9 серпня 1942 року, між з'єднанням 8-го японського флоту віцеадмірала Гун'їті Мікави й американо-австралійською крейсерською групою прикриття оперативного з'єднання TG62 віцеадмірала Річмонда Тернера, яка прикривала висадку десанту на Гуадалканалі й прилеглих островах, якими командував британський контрадмірал Віктор Кратчлі.
Передісторія операції 14 липня 1942 року було сформовано 8-й флот під командуванням віцеадмірала Гун'їті Мікави, що базувався на островах Трук. 26 липня Мікава прибув на флагманському важкому крейсері «Текай» до Рабаула (Нова Британія), де в подальшому був розміщений його штаб.
7 серпня 1942 року війська союзників (здебільшого, морська піхота США) висадились на Гуадалканалі, Тулагі й Флоридських островах у східній частині архіпелагу Соломонових островів. Десант мав завдання запобігти використанню цих островів японцями для військових баз. Зі східних Соломонових островів японські сили мали можливість завдавати ударів по комунікаціях між США й Австралією. Також союзники планували використовувати острови як стартову точку в операції по звільненню Соломонових островів, ізолювати або захопити велику військово-морську базу в Рабаулі й підтримати свої війська в Новогвінейській кампанії. Висадка поклала початок шестимісячній Гуадалканальській кампанії.
Головнокомандувачем усіма морськими силами союзників в операціях на Гуадалканалі й Тулагі було призначено віцеадмірала США Френка Флетчера. Він також командував авіаносними групами, що забезпечували прикриття операції з повітря. контрадмірал США Річмонд К. Тернер командував амфібійним флотом, який доставив 16 000 солдатів союзників на Гуадалканал і Тулагі. Крім того, під командуванням Тернера була ескадра підтримки британського адмірала Віктора Кратчлі, що складалась з восьми крейсерів, п'ятнадцяти есмінців і п'яти мінних загороджувачів. Ці кораблі мали підтримувати судна Тернера й здійснювати артилерійський обстріл сухопутних сил ворога. Під командуванням Кратчлі перебували здебільшого американські кораблі, але флагманом був австралійський важкий крейсер «Австралія».
7 серпня 1942 року японський віцеадмірал Мікава отримав відомості про висадку американців на острів Тулага.
8 серпня о 10 годині 26 хвилин американський пілот-розвідник помітив два японські крейсери. Але пілот переплутав їх з базами гідролітаків. Допущена на початку військової операції помилка стала лише однією з багатьох, які згодом зробили американці.
Вісім годин потому командувач армією Тернер отримав повідомлення. Виходячи з отриманих відомостей, він вирішив, що японці мали намір створити базу для літаків, але не збирались атакувати. Тому американці вирішили розділити флот на окремі групи. Частина кораблів мала патрулювати між островами Тулагі й Гуадалканал. А підходи до острова Саво охороняли шість важких крейсерів і вісім есмінців. Крім того, два есмінці були дозорними. Кораблями командував Віктор Кратчлі, британський офіцер. Його помилкою стало те, що він не провів попередньої військової наради з командирами крейсерів, а тому план бою не був розроблений завчасно.
Перед боєм Мікава повів свої кораблі на схід, таким чином ввівши в оману своїх противників. Потім він повів своє з'єднання північніше острова Бука, і, пройшовши вздовж східного узбережжя острова Бугенвіль, попрямував у протоку Слот. Вранці 8 серпня японське з'єднання на 6 годин зупинилося поблизу містечка К'єта на Бугенвілі, щоб підійти до Гуадалканалу в нічний час, уникнути виявлення й подальших повітряних атак. Там Мікава наказав збільшити інтервали між своїми кораблями, сподіваючись таким чином приховати кількісний склад свого з'єднання, і надіслав чотири корабельних гідролітаки на розвідку в район Гуадалканала.
О 10:20 і об 11:10 кораблі Мікави було виявлено австралійськими розвідувальними літаками Hudson, які базувались в затоці Мілн на Новій Гвінеї. Перший Hudson визначив склад з'єднання Мікави як «3 крейсери, 3 есмінці й 2 гідроавіаносці»Деякі дослідники вважають, що екіпаж першого Hudson визначив склад з'єднання правильно, але зміст повідомлення було змінено розвідувальною службою в затоці Мілн.. Hudson зробив спробу передати повідомлення на радіостанцію союзників у Фолк-Рівер, але не зумів зв'язатися (у той час на Фолк-Рівер стався повітряний авіаналіт). О 12:42 літак повернувся до затоки Мілн, щоб якомога швидше доставити повідомлення. Другий Hudson також помилився в звіті, переданому по радіо, але завершив патрулювання й повернувся до Мілн о 15:00. У його доповіді значилися «2 важких, 2 легких крейсери й 1 невідомого типу». З незрозумілих причин ці доповіді не були одразу передані командуванню Союзників на Гуадалканалі (аж до 18:45 і 21:30 8 серпня відповідно)Loxton, Shame of Savo, сс. 139—150. Неправильна ідентифікація двох крейсерів Мікави як гідроавіаносців першим Hudson, швидше за все, відбулась через значне розсіювання сил Мікави, крім того, екіпаж Hudson бачив повернення японських гідролітаків. Коли другий Hudson повідомляв по радіо про візуальний контакт із силами Мікави, Фол-Рівер відмовився отримувати доповідь, дорікнувши екіпажу Hudson в порушенні радіомовчанки. Твердження Морісона, Дала, Річарда Ньюкомба та інших істориків, начебто «екіпаж Hudson не намагався доповісти про контакт із ворогом по радіо ще раз, а повсякденно й неквапливо завершив своє патрулювання та передав повідомлення лише після того, як „попив чаю“ (файв о'клок ті)», Локстон називає «обурливими чутками» й «наклепом», які він виявив, здійснюючи свої дослідження..
Гідролітаки Мікави повернулись близько дванадцятої й повідомили про дві групи кораблів союзників: одну — поблизу Гуадалканала, другу — поблизу Тулагі. Мікава зібрав своє з'єднання й повним ходом рушив до Гуадалканала. У протоку Слот біля острова Шуазель він увійшов о 16:00 8 серпня. Мікава прожектором передав план майбутнього бою на свої кораблі: «Після входу прямуємо на південь від острова Саво й торпедуємо головні сили ворога перед якірною стоянкою Гуадалканала; після чого повертаємо на Тулагі, щоб розстріляти й торпедувати ворога. Потім повертаємось на північ від острова Саво.»Morison, Struggle for Guadalcanal, с. 20.
З'єднання Мікави рухалося протокою Слот і не було виявлено союзниками, хоча ще вдень 8 серпня Тернер вимагав від контрадмірала МакКейна здійснити додаткову розвідку протоки Слот. Але з незрозумілих причин МакКейн не віддав відповідного наказу й не повідомив про це Тернера. Таким чином, Тернер помилково вважав, що протока Слот весь день перебувала під спостереженням союзників.
Для захисту транспортів уночі контрадмірал Кратчлі розділив кораблі союзників на три групи. «Південна» група (TF62.1) під командуванням самого Кратчлі, до якої входили два австралійські важкі крейсери «Австралія» й «Канберра», важкий крейсер «Чикаго» й есмінці «Паттерсон» і «Беглі», мала патрулювати між мисом Лунга на Гуадалканалі і островом Саво. «Північна» група (TF62.2) під командуванням капітана Ріфтхола, командира крейсера «Вінсенс», що складалася з важких крейсерів «Вінсенс», «Асторія» й «Куінсі» та есмінців «Хелм» і «Вілсон», мала патрулювати між якірною стоянкою Тулагі й островом Саво. «Східна» група (TF62.3) під командуванням контрадмірала Нормана Скота, у складі американського легкого крейсера «Сан Хуан», австралійського легкого крейсера «Гобарт» і двох есмінців була направлена охороняти східні проходи між Флоридськими островами й ГуадалканаломDull, Imperial Japanese Navy, с. 195..
Два обладнаних радарами есмінця Кратчлі поставив західніше острова Саво. Їх завданням було завчасне виявлення японських кораблів, які могли наближатись до військо-морських сил союзників. Есмінець «Ральф Телбот» патрулював підходи до північної частини протоки, а есмінець «Блю» — до південної.
Відстань між ними становила 12-30 кілометрів (6,4-16,2 милі). Інші 7 есмінців Кратчлі залишив у протичовновій охороні транспортів, що розвантажувалися поблизу двох якірних стоянок Гуадалканала.
Екіпажі транспортів і кораблів союзників вже другу добу перебували в стані постійної бойової готовності, тому були стомлені. Стояла волога тропічна спека, тому вночі 8 серпня на більшій частині кораблів Кратчлі була оголошена «Готовність ІІ», що передбачала перебування на бойових постах тільки половини екіпажу, при цьому будь-який член екіпажу мав бути або в ліжку, або на вахті.Morison, Struggle for Guadalcanal, с. 32.
З'єднання Мікави підходило до острова Саво 3-кілометровою колоною (1,6 милі) на чолі з крейсером «Текай», за яким ішли крейсери «Аоба», «Како», «Кінугаса», «Фурутака», далі — крейсери «Тенрю», «Юбарі» та есмінець «Юнагі». 9 серпня десь за чверть до першої ночі сигнальники «Текая», а потім і решти кораблів, помітили невідомий корабель (це був есмінець «Блю») за 9000 ярдів (4,6 милі) прямо по курсу японської колониDull, Imperial Japanese Navy, с. 197. Далл пише, що час був 00:44, Локстон — 00:53 (), Моррісон — 00:54 (Struggle for Guadalcanal, с. 35), Френк — 00:50 (Guadalcanal, с. 103)..
Бій із південною групою
Помітивши «Блю», Мікава наказав змінити курс вліво, щоб пройти на північ від острова СавоMorison, Struggle for Guadalcanal, с. 36., і зменшити швидкість до 22 вузлів (40,7 км/год), щоб зменшити буруни під форштевнями, які могли видати його кораблі. Через чотири хвилини сигнальники кораблів Мікави виявили ще один корабель за 16 000 ярдів (9,2 милі) зліва по курсу, який спершу вважали місцевою шхуною. Це був «Ральф Телбот».
Японські кораблі націлили на «Блю» більше 50 своїх гармат і були готові відкрити вогонь одразу, як тільки «Блю» виявить їх. Коли «Блю» був вже менше ніж за 2000 ярдів (1,1 милі) від кораблів Мікави, він досягнув кінця маршруту патрулювання, раптово для японців розвернувся на протилежний курс і пропустив довгу колону японських кораблів, які тихо пройшли повз ньогоLoxton, Shame of Savo, сс. 171—173.. На жаль для Союзників, на той час оператори радарів ще не були знайомі з деякими особливостями своїх примітивних радіолокаційних станцій. Зокрема, ефективність радарів, різко зменшувалася поблизу великих ділянок суходолу, тому японське з'єднання все ще залишалося не поміченим.
Зрозумівши, що його кораблі досі не виявлено, Мікава змінив курс управо, щоб пройти південніше острова Саво, і збільшив хід спочатку до 26 вузлів (48,1 км/год.), а потім до 30 вузлів (55,6 км/год.) О 01:25 Мікава наказав своїм кораблям діяти незалежно від флагмана, а о 01:31 — «Всім кораблям атакувати»"Dull, Imperial Japanese Navy, с. 197.. Приблизно в цей же час «Юнагі», який ішов у кінці японської колони, розвернувся й пішов у зворотному напрямку, можливо через втрату контакту з іншими японськими кораблями, або, можливо, за наказом прикривати тил з'єднання Мікави. Через хвилину японські сигнальники помітили ще один корабель. Це був есмінець «Джервіс», який попереднього дня отримав важкі пошкодження й очікував відправлення на ремонт до Австралії. «Джервіс» чи то не помітив японські кораблі, чи то не розпізнав їх, але тривогу не здійняв. «Фурутака» не втрималася й випустила в «Джервіс» торпеди, але всі вони пройшли повз корабель, таким чином, відтягнувши час, коли кораблі Мікави було виявлено. Японські кораблі пройшли всього за 1100 ярдів (0,6 милі) від «Джервіса», що було достатнім для офіцерів «Тенрю», щоб побачити відсутність активного руху команди на есмінці. Якщо на «Джервісі» й побачили кораблі, що проходять неподалік, то не вважали це гідним уваги.