«Сни у відьминому домі» () — повість в жанрі жахів Говарда Лавкрафта, написана у січні-лютому 1932 року. Перша публікація відбулася в липні 1933 року в журналі «Weird Tales».

Джерела натхнення «Сни у відьминому домі», швидше за все була натхненна лекцією «Розмір Всесвіту» () астронома Віллема де Сіттера, яку Лавкрафт відвідав за три місяці до написання повісті. Де Сіттер згадується в повісті як математичний геній, поряд з Альбертом Ейнштейном. Кілька чільних мотивів, в тому числі геометрія і кривина простору, а також розуміння природи Всесвіту через чисту математику — згадуються в лекції де Сіттера. Використання простору з вищою вимірністю як коротких шляхів через нормальний простір можна простежити в «The Nature of the Physical World» Артура Еддінгтона, на прочитання якої натякає ЛавкрафтSelected Letters of H. P. Lovecraft III (1929—1931), ст.87.

За Енциклопедією Г. Ф. Лавкрафта, «Сни у відьминому домі» зазнали «сильного впливу від незакінченого роману Натаніеля Готорна „Septimius Felton“»S. T. Joshi and David E. Schultz, An H. P. Lovecraft Encyclopedia, ст. 107..

Сюжет Молодий студент-математик Волтер Ґілман приїжджає на навчання в місто Аркхем. Це місто оповите легендами, в особливості про відьом, найвідомішою з яких була Кезія Мейсон, нібито здатна переміщуватися в просторі за допомогою малюнків геометричних фігур. Причому жителі Аркхема були певні, що відьма і досі живе в місті, періодично з'являючись в компанії щура. Волтер, переконаний, що математика і квантова фізика пов'язані з магією, знайшовши відповідні документи, знаходить будинок, де колись жила Кезія, і оселяється в ньому. Він вивчає окультні книги з університетської бібліотеки і так захоплюється цим, що викладачі обмежують його доступ до подібної літератури. Волтер знаходить на острові біля міста фігури з каменів, а у своєму будинку — замуровані приміщення, які власник навідріз відмовляється відкрити.

З часом студент помічає за собою погану концентрацію на навчанні і загострення слуху. Йому сняться кошмари з незвичайними об'єктами і спорудами. В снах з'являються стара зі своїм щуром — Бурим Дженкіном. Далі Волтер помічає, що в його кімнаті щури прогризають дірку, саме там, звідки уві сні виходив Бурий Дженкін. Студенти і викладачі в цей час вражені знаннями Волтера про неевклідову геометрію і його позицією про те, що, володіючи певними знаннями, людина здатна переміщуватися всесвітом однією лише силою думки. Сусіди помічають дивне ходіння в кімнаті вночі, Волтер думає, що він стає лунатиком; в кошмарах стара переміщує його в інші світи, знущаючись з нього. В одному з кошмарів Кезія підводить його до «Чорного чоловіка» і змушує його підписатися своєю кров'ю в книзі Азатота, відомого з окультних писань як «надто велике зло, щоб це описати». Волтер доходить висновку, що об'єкти, бачені в снах, це проєкції тривимірного світу на чотиривимірний.

Волтер бачить відьму тепер і в реальності, на острові, і помічає свою тягу до певної точки, яка зміщується впродовж доби. В черговому сні студент опиняється в місті, де його зустрічають відьма, її щур та високі, небачені істоти. Після прогулянки містом він знаходить у своїй кімнаті річ зі сну — відломлену статуетку. Після сновидіння, де відьма таки взяла в Волтера кров, він просинається зі слідами крові на зап'ясті. Волтер розповідає про все своєму другові, Гордону Елвуду, однак той не може допомогти: навіть після переїзду до нього кошмари скоро поновлюються.

Він знову зустрічає відьму, щура і Чорного чоловіка, які збираються принести в жертву дитину. Наступного дня в місті повідомляється про зникнення хлопчика. На Вальпургієву ніч Волтер опиняється в кімнаті, де Кезія змушує його тримати дитину і збирається заколоти її, але Волтер після нетривалої сутички вбиває стару; однак дитину врятувати не вдалося: Бурий Дженкін перегриз їй горло, так наповнивши жертовну чашу кров'ю. Вранці мешканці знаходять Волтера у своїй кімнаті, той оглух, а тіло покривали синяки та укуси. Волтер тимчасово полишає навчання, а за деякий час сусіди знаходять його мертвим. Вони застають в кімнаті Бурого Дженкіна, який прогриз померлого наскрізь. Відьомський будинок після цього покидають всі жителі і власник, а чутки про появу відьми в Аркхемі припиняються.

Через кілька років, в 1931 році, буря руйнує стару будівлю, де жив Волтер; на горищі знаходять дивні предмети, старовинні книги і кістки: дитини двох років, старої і істоти, схожої на великого щура.

Персонажі Волтер Ґілман (Walter Gilman) — студент-математик, який прагне відкрити таємницю четвертого виміру і переміщень через нього. Займався вивченням неевклідової геометрії та квантової фізики, а також захоплювався фольклором Аркхема та історією життя відьми Кезії, яка жила там в XVII столітті. Джо Мазуревич (Joe Mazurewicz) — житель кімнати поверхом нижче, забобонний чоловік, який полюбляє розповідати історії про відьом. Френк Елвуд (Frank Elwood) — студент, товариш Волтера, який першим помітив нічні зникнення останнього. В міру можливостей допомагає Волтерові. Кезія Мейсон (Keziah Mason) — відьма, яка жила в Аркхемі в XVII столітті. Мала бути страчена в рамках Салемського полювання на відьом в 1692 році, але таємничим чином зникла. За допомогою численних документів про цей випадок Волтер знайшов місце її колишнього проживання і окультні тексти. Бурий Дженкін (Brown Jenkin) — фамільяр Кезії, щур з подібними на людські обличчям і руками. Чорний чоловік (Black Man) — покровитель Кезії, людина з чорною шкірою (але не негр). Не носить взуття, але має, судячи зі слідів, розділені копита.

Адаптації Masters of Horror: Dreams in the Witch-House (2005) — другий епізод серіалу «Майстри жахів» Стюарта Гордона. H.P. Lovecraft's The Dreams in the Witch House (2008) — вистава за повістю від театру жахів WildClaw Theatre, присвячена 85-й річниці журналу Weird Tales . Dreams in the Witch House: A Lovecraftian Rock Opera (2013) — рок-опера від H.P. Lovecraft Historical Society.

Примітки

Посилання Текст повісті у Вікіджерелах Історія публікацій

Джерела

Лавкрафт Говард Філіпс. Повне зібрання прозових творів у 3 томах. Т. 3. Переклад з англійської: Владислава Носенка. Київ: Вид. Жупанського, 2018. — 456 с.