2С19 «Мста-С» (індекс ГБТУ — об'єкт 316, за класифікацією НАТО — M1990 «Farm») — радянська і російська 152-мм дивізійна самохідна гаубиця. Розроблена на Уральському заводі транспортного машинобудування. Головний конструктор САУ — Ю. В. Томашов, 152-мм гаубиці 2А64 — Г. І. Сергєєв.

САУ 2С19 призначена для знищення тактичних ядерних засобів, артилерійських і мінометних батарей, танків та іншої броньованої техніки, протитанкових засобів, живої сили, засобів ППО і ПРО, пунктів управління, а також для руйнування польових фортифікаційних споруд та перешкоджання маневрам резервів противника в глибині його оборони.

Може вести вогонь по спостережуваних і неспостережуваних цілях із закритих позицій і прямим наведенням, включаючи роботу в гірських умовах.

При стрільбі використовуються як постріли з боєукладки, так і при подачі з ґрунту.

2С19 «Мста-С» була прийнята на озброєння артилерійських полків мотострілецьких і танкових дивізій Радянської армії в 1989 році.

Вперше була представлена широкому загалу на авіасалоні в місті Жуковському в серпні 1992 року.

Історія розробки У 1971 році на озброєння Радянської армії була прийнята 152-мм самохідна гаубиця 2С3 «Акація», яка за своїми характеристиками приблизно відповідала аналогічним системам країн НАТО, на озброєнні яких знаходилися в основному 155-мм самохідні гаубиці M109. У той же час західноєвропейські держави почали розробку нової САУ SP70 з балістикою саморухомої 155-мм гаубиці FH70. Балістичне рішення 155 мм гаубиці дозволяло забезпечити максимальну дальність стрільби ОФС до 24 км, а активно-реактивним снарядом — до 30 км. Подібні характеристики давали істотну перевагу перед радянськими артилерійськими дивізійними системами та дозволяли здійснювати доктрину «боротьби з другим ешелоном» щодо знищення та придушення військ країн-учасниць Варшавського договору ще до їхнього прибуття на передній край бойових дійБелогруд В., Желтоножко О. Мста по-уральски. Борьба за самоходную артиллерию // Арсенал. Военно-промышленное обозрение. — М.: Издательский дом А4, 2010. — Вып. 20, № 2. — С. 86—99..

Приблизно в один час із країнами НАТО в СРСР також розпочинаються роботи зі створення артилерійського озброєння наступного покоління. Так, за результатами науково-дослідної роботи «Успех-2» було визначено тенденції розвитку артилерійського озброєння західних країн та перелік робіт зі створення нових артилерійських систем для Радянської армії. У ході досліджень було виявлено необхідність скорочення номенклатури калібрів артилерійських систем та необхідність уніфікації з боєприпасів гаубиць та реактивних систем залпового вогню у дивізійній, полковій та армійській ланках. З 1976 року в Центральному конструкторському бюро Уральського заводу транспортного машинобудування під керівництвом Ю. В. Томашова починаються науково-дослідні роботи з визначення вигляду перспективної САУ дивізійної ланки, озброєної гарматою з балістикою буксованої 152-мм гаубиці (пізніше отримала назву 2А65 «Мста-Б»), яка розроблялася у Волгоградському ОКБ-2 заводу «Барикади» під керівництвом Г. І. Сергєєва.

У 1983 році був виготовлений перший макетний зразок, а в листопаді цього ж року було завершено виготовлення дослідного зразка, який протягом 1984 року на Ржевському полігоні проходив випробування. Спочатку САУ 2С19 розроблялася на базі танка Т-72, проте в ході випробувань були виявлені серйозні недоліки, серед яких було велике розгойдування при стрільбі. Для усунення зауважень було прийнято рішення від бази танка Т-72 залишити геометрію корпусу, двигун, трансмісію і приводи керування. При цьому торсіони і котки ходової частини САУ були замінені на нові, розроблені на базі танку Т-80. Після усунення зауважень до 1986 року були виготовлені 6 самохідних гаубиць 2С19 початкової партії. Виготовлені САУ були відправлені на державні, а потім на військові випробування. Після завершення військових випробувань і доробок виявлених недоліків у 1989 році самохідна гаубиця 2С19 «Мста-С» була прийнята на озброєння Радянської армії.

До початку 2008 року самохідні гаубиці 2С19М1 були прийняті на озброєння та почали надходити до російської армії. Відповідно був розроблений і експортний варіант з неофіційним найменуванням 2С19М1-155. У грудні 2012 року стало відомо про нову модернізовану САУ 2С19М2, перша партія у кількості більше 35 одиниць була поставлена у 2013 році.

Конструкція Броньовий корпус і башта

2С19 «Мста-С» виконана за баштовою схемою. Корпус машини за геометрією подібний до корпусу танка Т-72, зварений зі сталевих броньових катаних листів і розділений на три відділення: відділення управління, бойове та силове (моторно-трансмісійне). У передній частині посередині корпусу розташоване місце механіка-водія з органами управління шасі. У середній частині знаходиться бойове відділення. На даху корпусу на кульковий погон діаметром 2444 мм встановлена зварна башта. Маса башти без боєкомплекту складає 13,5 тонн. У ній встановлено гармату 2А64, а також місця екіпажу. По правому борту у передній частині башти розміщується сидіння командира, по лівому борту у передній частині встановлено сидіння навідника та прицільні пристрої. За навідником та командиром розміщено два місця для заряджаючих. У кормовій частині башти встановлено два механізовані конвеєри із зарядами та снарядами. Під баштою на дні корпусу розташована платформа підлоги, що обертається, закріплена до погону чотирма трубами. Подача в укладку може здійснюватися з ґрунту через спеціальний механізований лоток, що подає боєприпаси, розташований зовні на кормі башти. Додаткові конвеєри подачі боєприпасів із ґрунту дозволяють вести стрільбу без витрати внутрішнього боєприпасу. У похідному положенні один з них розміщується на башті, інший забирається всередину. У кормовій частині корпусу САУ знаходиться моторно-трансмісійне відділення, аналогічне такому ж на танку Т-72. Бронювання САУ 2С19 забезпечує протикульовий та протиосколковий захист екіпажу. Товщина листів корпусу та башти складає 15 мм2С19 ТО. Изделие 2С19. Техническое описание и инструкция по эксплуатации для расчёта. Глава 6. Устройство и работа составных частей изделия 2С19 / Под ред. Савиловой Л. А.. — Уфа, 1990. — С. 16—21. — 200 экз..

САУ оснащена автономним агрегатом електроживлення з газотурбінним двигуном АП-18Д (забезпечує САУ постійним струмом, потужність 16 кВт, час безперервної роботи 8 годин), протипожежною системою ЗЕЦ11-2, двома фільтровентиляціонними установками, вбудованим бульдозерним обладнанням для самоокопування, двома танковими дегазаційними приладами ВДШ, термодимовою апаратурою, системою запуску димових гранат 902Б.

Озброєння

Основним озброєнням САУ 2С19 є 152-мм гаубиця 2А64 з довжино ствола 47 калібрів. Скорострільність становить 7–8 пострілів/хв. Гармата повністю уніфікована за балістичними характеристиками та використовуваними боєприпасами з 152-мм буксованою гаубицею 2А65. Максимальна дальність стрільби осколково-фугасним снарядом становить 24,7 км, активно-реактивним снарядом — 29 км. Основними вузлами гармати 2А64 є ствол, затвор, електрообладнання, досилач, противідкатні пристрої, люлька, огородження, механізми врівноважування та підйому. Ствол гармати складається з моноблочної труби, з'єднаної з казенником; у передній частині ствола розташований ежектор, на дульному зрізі труби закріплено дульне гальмо. У казеннику знаходиться вертикально-клиновий затвор із напівавтоматикою копірного типу. Постріл із гармати може виконуватися як вручну, так і за допомогою електроспуску. Копірна напівавтоматика затвора призначена для відкривання затвора під час відкоту після пострілу гармати. Люлька зварна, обійменого типу; у ній закріплено сектор підйомного механізму. У задній частині люльки болтовим з’єднанням закріплене огородження. На огородженні розташовані елементи ударно-спускового механізму, досилач, лінійка для вимірювання довжини відкоту, а також механізм блокування спуску. Електромеханічний досилач снаряда і заряду, а також механізм видалення стріляної гільзи, призначені для полегшення роботи заряджаючого. Противідкатні пристрої складаються з веретенно-модераторного гальма відкоту, циліндр якого закріплений у казеннику гармати, і з пневматичного накатника, заповненого азотом. Підйомний механізм секторного типу забезпечує наведення гармати в діапазоні кутів від −4 до +68° по вертикалі. Підйом гармати може здійснюватися як вручну маховиком, так і за допомогою електродвигуна. Пневматичний врівноважувальний механізм служить для компенсації моменту неврівноваженості коливної частини гармати2С19 ТО. Изделие 2С19. Техническое описание и инструкция по эксплуатации для расчёта. Глава 6.2 Гаубица 2А64 / Под ред. Савиловой Л. А.. — Уфа, 1990. — С. 27—31. Возимий боєкомплект САУ 2С19 становить 50 штатних пострілів, однак залежно від кількості керованих снарядів «Краснополь» можливі такі варіанти: 42 штатних постріли і 4 снаряди 3ОФ39, 47 штатних і 3 снаряди 3ОФ39, 39 штатних пострілів і 7 снарядів 3ОФ392С19 ТО. Изделие 2С19. Техническое описание и инструкция по эксплуатации для расчёта / Под ред. Савиловой Л. А.. — Уфа, 1990. — С. 4—13. Об’єм зарядної камори становить 16 літрів.

В якості додаткового озброєння на даху башти встановлена зенітно-кулеметна установка ПЗУ-5 з 12,7-мм кулеметом НСВТ, яка має дистанційне керування. Швидкострільність 700-800 постр/хв., дальність до 2000 м. Кути вертикального наведення становлять від -3° до +70°, а горизонтального — від 9° вліво до 255° вправо. Для особистої зброї розрахунку гаубиці передбачено п'ять кріплень під автомати АКС-74, а також кріплення сигнального пістолета. У боєкомплект додаткового озброєння входять 5 стрічок по 60 набоїв для кулемету, 900 набоїв для автоматів, 18 ракет до сигнального пістолета і 20 ручних гранат Ф-1.

Боєкомплект

В основний боєкомплект 2C19 входять осколково-фугасні снаряди 3ОФ45 із максимальною дальністю стрільби в 24,7 км, снаряди 3ОФ64 с покращеною ефективністю, осколково-фугасні снаряди 3ОФ61 з газогенератором, а також нові касетні снаряди 3-О-23. Крім того, 2С19 може використовувати всі боєприпаси для гаубиці Д-20 і САУ 2С3 «Акація». Штатний боєкомплект САУ 2С19 складають 20 осколково-фугасних і 30 активно-реактивних снарядів.

Номенклатура снарядів

Індекс пострілу Індекс снаряда Індекс заряда Маса снаряда, кг Маса ВР, кг Марка детонатора Початкова швидкість снаряда, Максимальна дальність стрільби, км Касетні 3ВО13 3-О-13 54-ЖН-546 57,9 8×0,23 ДТМ-75 14,5 3ВО14 3-О-13 54-Ж-546У 57,9 8×0,23 ДТМ-75 11 3ВО28 3-О-23 54-Ж-546У 42,8 40×0,042 21 Осколково-фугасні 3ВОФ72 3ОФ45 Ж61 43,56 7,65 РГМ-2М, РГМ-2 670 24,7 3ВОФ58 3ОФ45 ЖН-546(-1) 43,56 7,65 РГМ-2М, РГМ-2 570 19,4 3ВОФ32 3ОФ25 ЖН-546(-1) 43,56 6,88 РГМ-2, РГМ-2М, В-90, АР-5 655 17,4 3ВОФ33 3ОФ25 Ж-546У(-1), 43,56 6,88 РГМ-2, РГМ-2М, В-90, АР-5 509 13,4 53-ВОФ-546 ОФ-540 54-Ж-546У 43,56 5,86 РГМ-2, В-90, Д-1-У, АР-5 651 17 53-ВОФ-546У ОФ-540 54-ЖН-546/4Ж38 43,56 5,86 РГМ-2, РГМ-2М, В-90, АР-5 509 13 3ВОФ91 (з донним газогенератором) 3ОФ61 Ж61 43,56 7,8 В-429 680 29 Керовані снаряди Краснополь (керований снаряд) 3ВОФ64М 3ОФ39М 54-ЖН-546 43 9 (тротиловий еквівалент) 20 Краснополь (керований снаряд) 3ВОФ64 3ОФ39 54-Ж-546 50 6,620 «Сантиметр-М» 3ОФ75 48 10 (тротиловий еквівалент) 18 Двигун і трансмісія В 2С19 встановлено V-подібний 12-циліндровий двигун потужністю 780 к.с. Крім дизельного палива, двигун має можливість роботи на гасі марок ТС-1, Т-1 і Т-2.

Трансмісія механічна коробка передач, з бортовими планетарними коробками передач (БКП). Має сім передніх та одну задню передачу. Максимальна швидкість руху на сьомій передній передачі становить .

Ходова частина Ходова частина 2С19 максимально уніфікована з танком Т-80 і складається з шести пар обгумованих опорних та п'яти пар підтримуючих котків. У задній частині машини знаходяться ведучі колеса, в передній — напрямні. Підвіска 2С19 — індивідуальна торсіонна. На першому, другому та шостому опорних котках встановлені телескопічні гідроамортизатори.

Варіанти та модифікації